Минулого тижня Івано-Франківськ потрапив у судові тенета. Судових засідань стає все більше, як і заперечень прокуратури штибу «все не так». Договорилися до того, що депутатам облради (як і інших місцевих рад) не можна приймати жодного звернення. Бо це, мовляв, не прописано в законі.
Іванофранківці виконали під судом гімн України
Нікчемне рішення?
Минулої середи окружний адміністративний суд слухав одразу три справи про незаконні, на думку прокуратури, рішення облради. Найбільше уваги отримало рішення від 29 листопада минулого року «Про використання прапора Європейського Союзу на території області». Нагадаємо, депутати вирішили вивісити прапор ЄС на адмінбудинку на Грушевського, 21 (у народі – Біла хата) та рекомендували районним, міським, селищним і сільським радам вчинити так само.
Прокуратура оскаржила рішення, попросивши суд визнати його протиправним і скасувати. Перед засіданням франківці виступили на захист прапора – колоною від Білого будинку прийшли пікетувати адмінсуд. «Не думайте, що ми просто так ходимо й хороводи водимо, – говорив дорогою активіст Іван Харків. – Ми йдемо захищати Європейський прапор, який сьогодні судять. Судять людей, судять прапори, скоро судитимуть колеса машин, які їздили в Автомайдані, будуть судити й теплі шапки та куртки майданівців, бо люди стояли на Майдані».
Як обґрунтував у суді прокурор Гоголь, прапор не повинен висіти за цією адресою, адже там є різні структури з різними позиціями: облрада, ОДА, міськрада, міськвиконком. Та й рекомендація районам, вважає він, має протиправний характер, хоч і не зобов’язує.
«Чи не вважаєте, що це рішення є по правовому навантаженню і за юридичним змістом нікчемним? – спитав прокурора суддя Микола Кишинський. – Не тому, що слово погане, а тому що не несе правових наслідків». Той не погодився: «Якби воно було нікчемним, то рішення б не приймали».
Керівник юрвідділу облради Сергій Федорців нагадав, що Україна з 1995 року є членом Ради Європи. Акцентував, що 25 січня облрада прийняла ще й положення, в якому внесла червоно-чорний стяг і прапор Ради Європи як частину символіки області (рішення зупинене в суді). І навіть послався на те, що однією із засад зовнішньої політики України є «забезпечення інтеграції в Європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС». Цитував закон, який підписав Янукович у 2010 році…
Прокурор звернув увагу на непослідовність дій. Мовляв, спершу вивішують, а потім намагаються легалізувати. Наголосив, що Україна уже має символіку, затверджену Конституцією, й натякнув, що депутати створили конкуренцію державному прапору.
Федорців опонував. Мовляв, у «дореволюційний період» у Львові, Луцьку, Рівному чи навіть у франківській міськраді прийняли такі ж рішення і ніхто їх не оскаржував. «Нам роботу даєте? – жартома спитав суддя. – Буде ще позов?».
«Напевно», – відповів юрист. І нагадав, що коли в адмінбудинок приїжджають представники ООН, то прапор ООН піднімається без жодних рішень. «А ви чого так не вчинили? – відповів суддя. – Повісили би прапор, і хто б ліз того прапора знімати? Але ж хочеться прийняти рішення, щоб прогриміти!».
Врешті суд задовольнив позов прокуратури частково. Використовувати прапор ЄС заборонили. Як пояснив суддя, щоб це робити, необхідно врегулювати це питання у законному порядку й затвердити той прапор як частину символіки територіальної громади. «Спершу треба було визначити символіку, – констатував суддя, – а потім вивішувати». А от рекомендації райрадам суд залишив у силі.
За право звернення
Того ж дня суддя Юрій Бобров розглядав прокурорський адмінпозов на рішення від 10 грудня 2013 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні». У ньому депутати схвалили заяву, в якій обурилися подіями у Києві 29-30 листопада.
Крім обурення, облрада тоді вирішила: звернутися до країн-членів ЄС, США та інших демократичних держав щодо застосування санкцій до президента та уряду України; до президента та прем’єра – з вимогою подати у відставку; до членів Партії регіонів – із закликом вийти із партії; до працівників державних органів влади – не використовувати як символіку портрети Януковича; до працівників силових структур – аби не допускали неправомірних дій відносно співвітчизників під час акції. Також – координувати дії місцевих рад щодо організації виїзду громадян до Києва та звернутися до ЗМІ щодо оперативного висвітлення подій, які склалися в області.
Як пояснила у суді прокурор Наталія Журавльова, і тут облрада вийшла за межі своїх повноважень. Вона зауважила, що грубим порушенням є звернення до керівників різних країн. Адже це міжнародно-правове питання і в компетенцію органів місцевого самоврядування не входить. Акцентувала, що порядок звільнення президента і прем’єра прописаний у законі, облрада не компетентна рекомендувати їм іти у відставку. Те саме стосується і звернення до регіоналів. «Громадяни України мають право у будь-який час зупинити членство в політичній партії шляхом подання заяви до відповідних статутних органів, – зазначила прокурор Журавльова. – Заборонено виокремлювати партії чи надавати їм привілеї».
Рекомендацію не використовувати портрети президента прокуратура оцінила як таку, що має вплив. Були зауваження й до інших пунктів. «Заява схвалена, – сказав суддя і спитав: – Яким чином її скасувати?». «Вважаємо, що є підстави для визнання клопотання», – відповіла, нічого не пояснивши, прокурор.
Сергій Федорців і тут заперечив. Сказав, що вважає позов безпідставним, надуманим і таким, що не підлягає задоволенню. Мовляв, окрім обов’язків, облрада має й права. Одне з них – писати звернення. Адже депутати зобов’язані виражати та захищати інтереси виборців, виконувати їхні доручення і т. д.
«Звернення до народу, – намагався пояснити Федорців, – це не повноваження, а право, яке не може бути заборонене, бо воно не породжує наслідків. Повноваження обмежені законом, а права – ні».
Того дня суд рішення не прийняв, переніс його на 11 лютого, затребував додаткові докази (копії звернень до керівників країн, правоохоронців, ЗМІ і т. д.). Але, прийшовши у суд із документами, юрист облради Лілія Млиниська почула, що треба принести ще й інші папери. Так суддя переніс засідання на наступний понеділок – 17 лютого.
На всі суди не встигнеш
А 11 лютого в суді слухали питання «Про визнання Народної ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України». Оскільки суд теж переніс засідання, то склалося враження, що питання просто затягують.
Нагадаємо, що 25 січня депутати облради визнали Народну раду України уповноважену представляти інтереси України та Народну раду в області – органом, уповноваженим представляти інтереси громади області. Крім цього, вирішили рекомендувати сільським, селищним, районним міським радам визнати Народну раду України як колегіальний орган, звернутися до Ради Європи, ЄС, ОБСЄ та міжнародного товариства з проханням допомогти не допустити диктатури в Україні. І навіть встановили, що в області не можна проводити заходи за участю правоохоронців з використанням спецзасобів чи зброї проти мирних громадян.
Як пояснив Сергій Федорців, звернення вичерпується у момент прийняття та оприлюднення. А отже кілька пунктів рішення вже вичерпали свою юридичну силу.
Що ж до створення Народної ради, то це всього лише міжфракційне об’єднання, куди увійшли депутати кількох фракцій. Прокурор заперечив, мовляв, там нема усіх мажоритарників, а отже це порушення права виборців деяких округів. Федорців і тут відповів: усе законно, адже у Народній раді й так є понад 2 / 3 від складу облради, а отже мають право прийняти будь-яке рішення. І тут суд переніс засідання на п’ятницю – 14 лютого.
Можна було б припустити, що судді вагаються, на чию сторону ставати. Тим більше, що у Франківську все більше поширюється інформація про тиск на суддів з боку керівництва.
Є й негативний приклад. 6 лютого, через участь в одному із судових засідань, представники облради не змогли потрапити на інше. А суддя Остап Тимощук без них виніс рішення, яким задовольнив позов прокуратури у повному обсязі.
Слід пояснити, що у цьому рішенні депутати облради прийняли звернення до правоохоронців, у якому закликали їх не брати участі у діях режиму. Крім цього, зобов’язали начальника МВС відкликати особовий склад до постійного місця дислокації та заборонити відряджати у Київ до 30 квітня.
Прокуратура знову ж таки написала, що депутати перевищили компетенцію, попросила визнати рішення протиправним і скасувати. Суд так і зробив.
• • •
Отже, яку арифметику має облрада станом на 11 лютого? Один суд програний, один програний частково, два перенесені, ще кілька відкритих. А головне – жодних надій на те, що ті суди можна виграти. Це попри те, що недавно голова облради Василь Скрипничук на прес-конференції переконував: усі суди – виграшні, бо правда на їхньому боці. Можливо. Десь в іншій державі, з іншими законами, або в Україні – вже після перемоги революційного люду. Та й дивно якось – приймати революційні рішення проти злочинної влади, а потім намагатися відстояти їх у суді, який цій владі в рот заглядає. Як казали в одному відомому анекдоті: «А що робити?».
Comments are closed.