11 квітня у Дністровському ландшафтному парку згоріло майже 30 гектарів території.
Пожежа сталася на одному з берегів каньйону та знищила частину унікальної рослинності, що занесена до Червоної книги. Причина банальна – спалювання сухої трави. Про збитки, вплив пожеж на місцеву флору й фауну Репортеру розповів директор КП «Дністровський регіональний парк імені Сергія Дідича» Михайло Ковтун.
«За останні кілька років я навіть не можу пригадати пожежі такого масштабу, – говорить Михайло Ковтун. – Зазвичай підпали були локальні, малі, їх швидко гасили. Але цього року з людьми ніби щось сталося, дивлюсь статистику – ледь не по 40-50 виїздів пожежних кожного тижня. Загальна площа парку 19656 га, пожежа охопила майже тридцять, частину Тлумацького й Городенківського районів. Шість годин горіло, гасили чотири бригади рятувальників».
За словами Ковтуна, палять зазвичай навесні, коли сходить сніг. Ландшафтний парк межує із сільськогосподарськими угіддями, тому це вже звичне явище – люди таким чином прибирають свою територію, городи, сади. Друга хвиля підпалів відбувається восени, коли ті самі люди палять сухе листя.
«Ще не всі птахи, що відлітали зимувати до теплих країв, повернулися, не встигли загніздитися. Маю надію, що на них ця пожежа сильно не вплине, й вони таки прилетять, – каже директор парку. – Добре, що горіло на височині, й вогонь не встиг дістатися до лісу, та й рятувальники зреагували швидко, вчасно приїхали. Допомагали навіть люди із сусідніх сіл, хто як міг. Ще трохи – і вогонь дійшов би до хутору Думка, що на Тлумаччині».
Саме в цей період у ландшафтному парку зазвичай починають проростати первоцвіти, наприклад, червонокнижна сон-трава, що цвіте до глибокої осені різними кольорами. Частина рослинності після пожежі вже зникла, а для відновлення потрібно щонайменше п’ять років.
«На всій території Дністровського каньйону є великий біоценоз – різні види ґрунту, багато рослинності, унікальні мікроорганізми. Сподіваюсь після сезону дощів усе відновиться, – говорить Ковтун. – Навіть тварина, яка водиться на лучно-лісовому ландшафті у каньйоні, по своїй природі унікальна. Наприклад, в урочищі Борсучина живуть різні косулі, лисиці, сова-довгохвоста. Через отакі підпали цього в один момент може просто не стати. Якщо домівки й гнізда звірів будуть знищені – вони сюди більше не повернуться».
На думку Михайла Ковтуна, люди досі спалюють суху траву, бо вірять в один міф, ніби після того буде проростати свіжа зелень і цим вони допомагають природі. Але на сухих територіях після вогню проростає не зелень, а бур’яни, від яких страждає інша рослинність. Крім того, у сухій траві комахи залишають свої личинки, а при пожежі ті гинуть.
«Люди цілий рік палять то листя, то траву. Можуть навіть у себе на ділянці цим займатися, наприклад, прибирати територію, а після підпалу йдуть і не дивляться за вогнем, – обурюється Ковтун. – Воно тліє, пожежа може статися навіть через кілька годин, і то масштабно. Я, звісно, радий, що штраф за спалювання підвищили у декілька разів. Але збитки, які, наприклад, нанесли Дністровському каньйону чи в Долині нарцисів – неможливо відробити ніякими грішми. Якби ще добре працював механізм покарання… Навіть люди, які знають винуватців таких підпалів, не завжди «здають» своїх і будуть мовчати до останнього, а шкода».
В час карантину команді волонтерів від Дністровського парку доводиться важко. Каже директор парку. Адже неможливо проводити еколого-просвітницьку роботу, говорити з людьми, десь сварити, а десь хвалити. Нині все відбувається на відстані, найчастіше – у соцмережах.
Читайте також: Народити під час пандемії: репортаж породіллі з Івано-Франківського ОПЦ (ФОТО)
«Не знаю, звідки в людей всередині береться така внутрішня злоба, якась агресія – нашкодити іншому, рослинам, тваринам. Приїде хтось у вихідний день на машині чи мотоциклі, підпалить у своє задоволення частину території десь у полі та й поїде, – дивується Михайло Ковтун. – Має ж бути якась свідомість самих людей! Любов до природи, бо до того, що ми маємо, треба привчати змалечку. Вбивати в голову цю ідею старшим людям, звісно, трохи запізно. Та й дослухаються до нас одиниці – решта все одно робить по-своєму. Тішить, що серед одиниць є добрі люди. Наприклад, коли в каньйоні були невеличкі пожежі, то раз власноруч гасили мисливці, а раз – рибпатруль. Стояти осторонь, коли гине природа, не можна в жодному разі».
За його словами, часто пожежі влаштовують, аби почистити територію для обробки землі. Але тут є один момент – територія може бути нічия, або за нею роками ніхто не дивиться.
«Бувало й таке, що люди собі приходили на певну ділянку та обробляли там землю, щось садили, – говорить директор парку. – Це ж величезна територія, все проконтролювати неможливо. Я думаю, щоб механізм штрафів працював добре, то мають, в першу чергу, добре між собою контактувати і поліцейські, і пожежні, і волонтери. Все має бути комплексно, бо просто виписати штраф чи пригрозити комусь – не завжди дієво. Підпалювачів можна довго шукати і в результаті нікого не знайти. Весь Дністровський каньйон – це наша цінність, якою цікавляться орнітологи, ботаніки, геологи, інші науковці. Сподіваюсь, підпалювача знайдуть і зроблять з нього суперзірку».
Читайте також: Яким був Станіслав влітку 1941. Нотатки нациста-журналіста (ФОТО)
Природу, звісно, треба берегти. Бо через масштабні пожежі стається велика кількість викидів продукту згорання у повітря, через що страждає як рослинність, тварини, так і люди. Та й до того, як хтось вперше придумав палити суху траву чи листя, природа, напевно, добре справлялася самотужки. В цьому випадку допомога людей зайва.
Довідково
13 квітня Верховна Рада України ухвалила законопроєкт № 2339, який передбачає підвищення штрафів за спалювання трави і забруднення атмосфери.
Згідно з ним, зросли штрафи й за підпали – знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць, підпал сухостою, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення. Штраф підняли у 18 разів – до 91 800-153 000 гривень.
Зросли штрафи й за самовільне випалювання рослинності або її залишків – від 3060 до 6120 грн.
Авиор: Богдан Мисюк
Comments are closed.