Від любові не тікають. Скільки дітей шукали на Прикарпатті та чому вони йшли з дому

Лише в січні 2019 на Прикарпатті розшукували 21 дитину. Усіх знайшли, по трьох справах відкрили кримінальні провадження. Минулого року шукали 127 дітей. То чому вони йдуть з дому та як допомогти – чи то дітям, чи то батькам?

Що раніше, то краще

22 січня у мережі з’явилася інформація про зникнення 17-річного хлопця. Він – мешканець Кіровоградської області, який до цього перебував у Івано-Франківському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. Знайшли хлопця на автозаправці аж у Хмельницькій області 29 січня. Люди впізнали з фотографії у розшуку та повідомили поліцію.

Виявилося, що юнак утік зі школи у Франківську, автостопом доїхав до Коломиї, Тернополя, Хмельницького… Одеси. Звідти через три дні повернувся на Хмельниччину, зараз знову перебуває у франківському центрі реабілітації.

«Хлопець утік зі школи ще о десятій ранку, а нам повідомили аж після обіду. Через це ми втратили кілька годин, за які він встиг перетнути межі області, – розповідає Алла Бойчук, керівниця відділу ювенальної превенції ГУНП Івано-Франківщини. – Водіям на попутному транспорті дуже впевнено розповідав, що він сам із Коломиї, навіть називав вулицю, на якій мешкає, а тепер, мовляв, їде від друга. Йому вірили».

За словами Бойчук, подання у розшук дітей (і дорослих) лише через три доби – це міф. Пошуки починають одразу після звернення й від того, наскільки швидко це станеться, залежить результат.

«Ми одразу подаємо інформацію у ЗМІ, в тому числі й на радіо, щоб більше людей могли почути. Десь 20 % дітей знайшли завдяки мешканцям, які телефонували і повідомляли, що бачили дитину, яку розшукує поліція. Тішить, що є багато небайдужих», – говорить Алла Бойчук.

Найчастіше зниклі діти йдуть з дому самі, лише 3 % губляться випадково. Викрадення чи інших кримінальних історій останнім часом на Прикарпатті не було. Тікають переважно підлітки, і майже всі – через проблеми в сім’ї, каже Бойчук. При чому, ті, хто губився останнім часом – з благополучних родин. Буває, причиною бунту стає банальна заборона гуляти допізна. Був випадок, коли батьки подумали, що їхній син зник і повідомили в поліцію. А потім виявилося, що хлопчик просто не приходив додому, але щодня ходив у школу вчитися. Усе через те, що мав конфлікти з вітчимом і мамою, з якими мешкав.

Якщо дитину не знаходять протягом доби, у поліції відкривають кримінальне провадження. Цього року з 21 випадку провадження відкривали по трьох. Крім хлопця, який мандрував автостопом, ще двоє дівчат вирішили спробувати жити «по-дорослому» і втек­ли з дому.

«От, 2 січня почали шукати дів­чину в Долинському районі, – говорить Алла Бойко. – Вона пішла з дому 31 грудня й відпочивала з друзями, поки її шукали. Батьки повідомили про зникнення у ніч на друге, у поліції відкрили кримінальне провадження, і до кінця доби її знайшли. Також 3 січня був випадок із дівчиною з Крихівців. Вона познайомилася по інтернету з хлопцем з Львівської області й вони вирішили разом поїхати до Києва. Знайшли їх на шляху до столиці у Бродах, на Львівщині».

Інколи подібні історії закінчуються щасливо, коли батьки та діти виходять із поліцейського відділку, помирившись та обійнявшись. У іншому випадку – залучають психологів або відправляють дитину на кілька днів у заклад соціально-психологічної реабілітації. Буває, що підлітків передають не батькам, а іншим родичам.

Допоможе смартфон

З 1 листопада минулого року на Прикарпатті діє програма Нац­поліції і компанії «Київстар» під назвою «Пошук дітей». Івано-Франківщина – остання з областей, які долучилися до цієї програми. Абоненти, які підключили безкош­товну послугу, отримують смс з описом зниклої дитини та посиланням на сайт МВС з її фотографією. Розсилають повідомлення не всім, а тим, хто перебуває у межах 1-3 км від місця, де може бути зниклий. Таким чином усі, хто отримає розсилку та побачить дитину, яка відповідає опису, можуть одразу зателефонувати «102».

«З часу запуску програми з її допомогою знайшли двох дітей, – розповідає Алла Бойчук. – Інколи батьки відмовляються від розсилки повідомлень про їхню дитину, яка загубилася. Але ми пояснюємо, що від цього залежить те, як швидко її знайдуть. На жаль, абоненти теж відмовляються від послуги, не бажаючи отримувати смс-повідомлення з інформацією про зниклих дітей».

Послуга «Пошук дітей» доступна для всіх абонентів «Київстар» і спочатку до неї підключили просто всіх клієнтів компанії. Щоб відключити послугу або перевірити її статус, треба зателефонувати 477*102. Дзвінок безкоштовний.

Треба говорити вголос

Як не крути, а за емоційним станом дитини мають слідкувати батьки. Саме вони мусять приділяти достатньо уваги своїм доньці чи синові. Особливо варто зважати на підлітків, оскільки це – важкий період, коли гормональний фон сильно впливає на поведінку.

«Підлітковий вік – це час бунтарства. Для дитини авторитетом є вже не батьки, а однолітки, – говорить директор обласного психологічного центру Людмила Підлипна. – Дуже багато залежить від того, з ким дитина контактує. Особливість підліткового віку – це знецінення батьківських фігур, дитина прагне від них відмежуватися, тому проявляє агресію. А з іншого боку, підліткам дуже важливо розуміти, що батьки їх можуть підтримати, тож важливо, аби батьки морально були на відстані витягнутої руки від дитини».

Часто тікають діти із так званих асоціальних сімей, а також ті, над ким чинять насилля, розповідає психолог. Вони нерідко потрапляють у залежність від інших, починають жебракувати. Але, в принципі, піти з дому може будь-яка дитина – із сімей з різними стосунками й різним достатком.

Мама і тато мають зважати на зміни в поведінці дитини. Якщо син чи донька сильно замкнулися в собі та уникають контактів – уже варто насторожитись. У більшості випадків усе виправить спілкування.

«Батьки мають бути стабільними, з постійними правилами і системою цінностей – своєрідною скелею, об яку можна обпертися, – розповідає Людмила Підлипна. – У підлітковому віці дуже важливо шукати точки дотику з дітьми. У всіх є приємні спогади: як син чи донька святкувала трирічний день народження, ігри, спільно проведений час. На ці речі батькам варто звертати увагу, але знайти правильну форму, в якій це подати. Щоб це звучало не як звинувачення «пам’ятаєш, як я тобі за останні гроші купила…».

Крім цього, батькам дуже важливо постійно наголошувати, що вони люблять свою дитину. При чому, не просто демонструвати вчинками, а ще й говорити про це вголос.

«Діти мають знати про те, що їх люблять безумовною любов’ю, – каже психолог. – Потім ми все життя шукаємо об’єкти безумовної любові, а насправді ними є лише батьки. Усі решта нас будуть любити за щось – досягнення, характер, зовнішність. Тому важливо, щоб мама і тато просто до хрипоти говорили своїм дітям, як вони їх люблять».