Мінекономіки дозволило двом приватним організаціям збирати з імпортерів по всій країні винагороду за авторський контент з кожного проданого смартфона, планшета, телевізора і навіть офісного паперу.
В Україні у 2020 році майже на 5% можуть подорожчати смартфони, планшети, ноутбуки, телевізори, аудіосистеми, жорсткі диски, принтери та офісний папір. Після ухвалення закону про управління майновими правами правовласників та рішень Мінекономіки почне працювати збір за приватне копіювання.
Логіка збору передбачає, що кожен власник смартфона чи телевізора завантажує на пристрій музику, фільми та електроні книги і безкоштовно їх споживає. Через це страждають автори контенту.
Для надання правовласникам винагороди імпортери техніки повинні включити у вартість товару збір за приватне копіювання і виплачувати його організації колективного управління (ОКУ), а вона виплачуватиме винагороду авторам.
Для початку імпортери повинні узгодити з ОКУ розмір збору з кожного виду техніки. Переговори з цього приводу почалися у квітні 2020 року, але результатів досі нема через кардинальні протиріччя між учасниками.
Імпортерів представляє Європейська бізнес-асоціація, яка вважає запропоновані тарифи пережитком минулого. ЄБА переконана, що запровадження збору дасть ще більше переваг продавцям нелегальної техніки.
ОКУ представлена Українським музичним альянсом та Всеукраїнською агенцією авторських прав. Вони стверджують, що в частині приватного копіювання система відрахувань існує у більшості країн світу.
Історія питання
Збір за приватне копіювання був введений в Україні у 2003 році в епоху аналогових пристроїв. Тоді відбувалося копіювання аудіо- та відеокасет, були відсутні технології прямої комунікації між споживачем та автором.
Якщо споживач робив удома копію касети і передавав її друзям, то автор зазнавав матеріальної шкоди. Відтак створювалися ОКУ, які стягували збори відрахування з аудіо- та відеокасет, а також з обладнання для копіювання. Потім ОКУ повинні були розподіляти ці кошти між авторами.
Згодом технології змінилися, проте збір залишився. У травні 2018 року парламент ухвалив закон про управління майновими правами. Документ пропонує сплачувати відсоток за потенційну можливість здійснення копії.
Якщо раніше купівля пустої касети означала, що на неї щось запишуть, то зараз придбання смартфона або телевізора не гарантує завантаження контенту.
Крім того, закон “оподатковує” звичайний офісний папір та копіювальні машини. Збір вводиться за можливість того, що за допомогою паперу чи копіювальної машини буде зроблена копія книги, і це завдасть матеріальної шкоди автору.
Мінекономіки наділило правом стягувати відрахування лише дві організації: УМА та ВААП. Перша буде стягувати винагороду із смартфонів, планшетів, ноутбуків і телевізорів, друга – з паперу та копіювальних пристроїв. Відомство також призначило переговори щодо встановлення тарифів винагороди.
Тимчасом далеко не в усіх країнах існує збір із смартфонів і телевізорів. Кожна країна сама вирішує, встановлювати такий збір чи ні. У п’ятьох країнах Євросоюзу цього збору нема. Збір з паперу існує лише в трьох країнах світу.
Позиція Європейської бізнес-асоціації
У Європейській бізнес-асоціації звертають увагу на кілька проблем.
1. Збір є пережитком минулого. Він вводився в епоху аналогових пристроїв, коли споживачі та автори не мали технічної можливості спілкуватися напряму.
2. УМА пропонує збільшити розмір збору в три-чотири рази. В асоціації вважають запропоновані ОКУ тарифи економічно необґрунтованими. Вони призведуть не лише до подорожчання легальної техніки і матеріальних носіїв, а й до подальшого викривлення конкуренції в галузі.
Введення збору з легального обладнання збільшить обсяги нелегального імпорту, частка якого за певними категоріями становить близько 30%.
3. Запропоновані тарифи спричинять подорожчання техніки для споживача.
4. У випадку з окремими категоріями носіїв – копіювальними приладами та папером – мова йде про введення нового “податку”, у логіці якого – гіпотетична можливість зробити копію книги та передати її іншому споживачеві.
5. Відповідно до дослідження компанії GfK, винятково легальні ресурси використовує лише кожен десятий українець. У той же час, згідно з директивою ЄС та законодавством України, відрахування з вартості обладнання є обґрунтованим, якщо споживач завантажує файл з легального ресурсу.
Завантаження авторських творів з нелегальних ресурсів заборонене і не є предметом цього регулювання. Тобто якщо споживач незаконно використовує контент, тут немає вини виробника техніки і брати з нього збір нелогічно.
6. 36% власників смартфонів, які переглядають відео та слухають музику, не використовують їх для зберігання файлів, і лише 15% користувачів електронних книг друкують книги на принтері. Відрахування ж хочуть стягувати з усіх легально ввезених або виготовлених не території України пристроїв та носіїв.
У коментарі для ЕП менеджер комітету побутової електротехніки Європейської бізнес-асоціації Вікторія Куликова звернула увагу на непрозорість принципів розподілу грошей, які збирають ОКУ. За її словами, ніхто не знає, які книги і скільки разів були скопійовані або скільки разів і куди були завантажені пісні.
“Організації, які збирають гроші з імпортерів електроніки, також збирають їх з телеканалів, радіостанцій та ресторанів. Зараз багато учасників згаданих індустрій оскаржують в судах акредитацію цих організацій”, – каже Куликова.
Позиція УМА і ВААП
Український музичний альянс окреслив свою позицію так.
1. У частині приватного копіювання система подібних відрахувань існує в більшості країн світу. В Україні така система існує з 2003 року.
2. Оскільки в Україні діяли найнижчі у світі тарифи, правовласники у сфері музики й кіно прагнуть привести тарифи до середньосвітових.
Директор УМА Павло Калениченко не надав ЕП більш детальний коментар.
Позиція Всеукраїнської агенції авторських прав ґрунтується на таких засадах.
1. Розмір тарифів винагороди авторам був розрахований на підставі дослідження ринку та звітів міжнародних організацій.
2. Суть збору в тому, що власник смартфона або телевізора користується інтелектуальною власністю. Для справедливого відрахування країни збирають фіксовану суму з кожного гаджета або відсоток від імпортної вартості.
В Україні використовуються такі ж підходи. Відсоток від ціни йде організації колективного управління, яка потім персоніфікує ці гроші і виплачує іншим організаціям колективного управління, правовласникам та авторам.
3. Автор надрукованої видавництвом книги отримує відрахування від видавництва, а збір за репрографію – це компенсація автору за несанкціоноване копіювання. ВААП буде визначати найбільш популярні книги, картини та видавництва і розподілятиме між ними зібрані кошти.
4. У світі збори з репрографії уп’ятеро менші, ніж із смартфонів, планшетів і телевізорів. У 2019 році з чистих носіїв було зібрано 13 млн грн, з репрографії збори становитимуть 2,5 млн грн на рік. 20% коштів підуть на адміністрування.
Директор ВААП Юрій Гандзюк не приховує, що збір за приватне копіювання оплатить покупець. Він стверджує, що націнка буде незначна, бо імпортери закладають у вартість техніки маржу 20%, а роздрібна мережа – ще 60%. Отже, якщо пристрій коштує 5 тис грн, то із збором коштуватиме на 70 грн більше.
Коли буде встановлений тариф
Переговори між імпортерами та ОКУ про розмір тарифів призупинені до завершення карантину на прохання Європейської бізнес-асоціації.
ЄБА запропонувала зупинити дію закону до кінця 2020 року через економічну кризу, від якої страждають імпортери і продавці побутової техніки.
В УМА виступають проти цього, оскільки, за словами представника організації, від кризи страждають також автори та виконавці.
Отже, збори з імпортної техніки і паперу в Україні поки що не діють.
