Анотаційні дошки чотирьом загиблим героям відкрили та освятили на фасаді Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Полеглі захисники – Андрій Чепіль, В’ячеслав Чупак, Василь Данилишин та Юрій Сливчук – свого часу закінчували цей виш.Тому це вшанування пам’яті героїчних випускників, пише Оper-info.
Ці меморіальні дошки не для того, щоби вони просто тут висіли, а це й урок історії саме на героїзмі цих героїв будуть вчитися нові покоління. Я гордий, що в мене був такий син Юра, я гордий за нього. Я гордий тим, що сьогодні у ЗСУ служить мій другий син Тарас. Я гордий, що він каже: хто як не я? Я тим гордий, що я виховав таких дітей, – звернувся до присутніх батько загиблого Героя Юрія Сливчука Микола Сливчук.
Випускник університету нафти і газу, відомий музикант та активіст ще з часів Революції Гідності Андрій Чепіль у перші тижні російського вторгнення отримав повістку і, не вагаючись, пішов до ТЦК. У складі 7 батальйону боронив землю біля Ізюма та під Куп’янськом. Пізніше перевівся у 47 штурмову бригаду «Маґура».
Андрій був сміливим та рішучим, – згадує його дружина Богдана.
Сидять студенти в авдиторії і Андрій вривається в кабінет і питає: «Чому ви тут сидите? Де ви маєте бути? На майдані!», – і всі студенти, сидячи у найсуворішого викладача цього закладу, піднялися і пішли за Андрієм. На революцію Гідності. Таким був мій Андрій. З ним було не страшно. Він міг повести за собою мене, свою дружину, а потім він показав, що може повести за собою своїх побратимів, – розповіла дружина загиблого Андрія Чепіля Богдана Чепіль.
Полеглий захисник Василь Данилишин добровольцем став на захист країни у серпні 2022 року. Був сапером. На війні отримав позивний «Француз». Дружина полеглого воїна Юлія розповідає, що чоловік, не роздумуючи, пішов боронити Україну від московського окупанта.
Коли він ішов на війну, сказав, що в нього є син, тому він зобов’язаний захищати Батьківщину. Каже, хто як не я буду захищати наші землі?! Він був радісною людиною, його всі любили, він мав багато друзів. Завжди відгукувався на допомогу, був люблячим татом і люблячим чоловіком, – поділилася спогадами дружина загиблого Василя Данилишина Юлія Данилишин.
На вшанування полеглих Героїв до Університету нафти і газу прийшли також побратими загиблих. Зокрема, товариші по службі нацгвардійця В’ячеслава Чупака. Солдат Чупак запам’ятався побратимам доброю та щирою людиною, професійним військовим. 20 липня 2023 року, захищаючи України, В’ячеслав Чупак загинув внаслідок мінометного обстрілу в Луганській області, в Серебрянському лісництві.
Він мене навчав, показував все. Людина була безмежної доброти. Він напевно, гуртував більше 5-10 хлопців. Багато про нього можна говорити, але так сталося, що його нема з нами. Він був чудовою людиною. Благий чоловік, був дуже добрий, не міг нікому відмовити. Він був щирий чоловік, – розповідає побратим В’ячеслава Чупака військовослужбовець 50 полку імені Семена Височана НГУ Ігор Попович.
Понад пів тисячі захисників від початку війни втратила Івано-Франківська громада. Ще більше як сотня у списках безвісти зниклих. Головне завдання в тилу – це підтримка військових, які і далі нас захищають та вшанування пам’яті Героїв, які поклали свої життя за Україну.
Це страшна жертва заради України. І наш обов’язок – гідно вшанувати пам’ять. Не тільки анотаційними дошками, не тільки уроками, чи заняттями у своєму рідному Університеті нафти і газу. Ми різними заходами, фестивалями вшановуємо наших Героїв. Нещодавно був гарний фестиваль Че-фест, який організувала родина Чепіль. Я закликаю, підказуйте, яким ще способом вшанувати пам’ять, бо кожен Герой щось любив, щось робив, він хотів і, на жаль, багато що не встиг зробити, – звернувся до присутніх Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
