Війна

“Сім секунд, щоб убити людину”. Репортаж із фронту про життя під вогнем

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
На лінії фронту на Донбасі триває снайперська війна та літають всюдисущі дрони. А також панує загальне тривожне очікування.

Мешканці прифронтових сіл і містечок знову сумніваються, чи є в них шанс на мирне життя. ВВС News Україна побувала на крайніх позиціях військових та у селищах на лінії фронту.

Фото: BBC
“Може, не треба нам та картопля?”

“Поки Півчний потік-2 не добудують, війни не буде. А далі Путін може піти”, – розмірковує 72-річна Неля Малимонова з села Гранітного на Донеччині. Вона добре орієнтується в міжнародних новинах.

Жінка стоїть у дворі свого будинку на пагорбі понад яром, в якому принишкло Гранітне. Тут тече річка Кальміус. А на протилежному узвишші – вже непідконтрольна територія. Від подвір’я жінки до лінії розмежування – близько 300 метрів. А до кордону, де скупчилися війська Росії, близько 60 кілометрів.

Пані Неля вважає, що Володимиру Зеленському потрібно жорсткіше захищати інтереси України. Робити це так, як Володимир Путін, коли йдеться про Росію. Вона працювала вчителькою, а нині на пенсії лишилася сама. Чоловік помер, діти – далеко. Під час активної фази війни два роки жила без електроенергії. Нині жінка готується переїхати до будинку милосердя, який волонтери громадської організації “Міжнародний центр підтримки” створили в Гранітному.

Журиться, що ще одну зиму в холодній хаті не витримає. Холод, самотність та бідність її непокоять так само як і ймовірність військового вторгнення Росії.

“Взагалі, я б не хотіла, щоб була війна. Вона ні до чого”, – каже пані Неля.

донбас
Фото: BBC

За її словами, Гранітне – село особливе для України. Чому? “У нас на кладовищі маленькі діти поховані. Троє. Загинули у війну”, – пояснює вона. Місцеві мешканці сумніваються, чи садити їм тепер городину.

“Ми з мамою садили картоплю в себе на городі. Вона мені сказала: “Доню, а може, не треба нам та картопля? Як буде війна, то навіщо нам той город?” – розповідає місцева соціальна працівниця Наталя.

Вона допомагає пані Нелі та іншим літнім людям у Гранітному.

“Я хотіла поїхати звідси не раз, але якраз у війну доглядала лежачу бабусю. Як ти її кинеш? Це ж жива людина. Донька корови тримає. Теж не кинеш. Потім нам відновили постачання електроенергії – так і лишилися”, – каже пані Наталя.

“Війни я вже не боюся. Я живу в такому місці, що вже нічого не боюся”, – визнає вона.

Зрештою, і Неля Малимонова, і Наталя посадили на своїх городах у Гранітному картоплю та овочі.

Бойовий шпиталь на кордоні

“На передньому краю ситуація суттєво не змінилася. Сказати, що було значно тихіше протягом останнього року, я не можу”, – розповів ВВС командир однієї з бригад, що втримує ділянку фронту на Донеччині. Він попросив не розкривати свого імені.

На Донбасі цього місяця загинули щонайменше десять українських військових. За підрахунками ВВС, від початку року українська армія вже втратила 33 своїх бійців.

донбас
Фото: BBC
Серед цивільного населення від початку перемир’я, що триває від липня минулого року, загинули 12 людей, 36 поранені.

“Точно знаю, що Росія переміщує мобільний військовий шпиталь ближче до кордону зі сторони Донецької області. Це свідчить про те, що вони готуються до якихось активних дій, тому що розраховують потенційно на втрати”, – наголосив офіцер. Для нього це найбільш тривожний сигнал з усіх даних розвідки про скупчення тактичних батальйонних груп РФ на українських кордонах.

Загострення на кордонах спонукає Україну готуватись до різних сценаріїв. Включно з повномасштабним військовим вторгненням збройних сил РФ.

Щоправда, Росія наголошує на тому, що має право вільно переміщати свої війська власною територією. Вона пояснює свою надзвичайну військову активність на кордонах з Україною навчаннями НАТО Defender Europe 2021. Ті проходять в 12 країнах Європи, зокрема в Польщі та Балтії.

донбас
Фото: BBC
Втім, якоїсь надзвичайної військової активності з українського боку не помітно. Під час поїздки вздовж лінії фронту ВВС бачила одну колону військової техніки, що рухалася за межами 25-кілометрової зони відведення важких озброєнь.

Біля Курахівського військкомату можна було також побачити невеликі черги чоловіків у цивільному. За їхніми словами, їх викликають для того, аби вони відмітилися. Це потрібно робити раз на рік. Ті, з ким ми спілкувалися, пов’язують виклик до військкомату із загрозою з боку Росії. Втім, військові заперечують цей зв’язок.

Бензопили, снайпери та дрони

Українські вояки на передовій особливо нині остерігаються двох небезпек – снайперів та ворожих дронів, що скидують гранати. До цього додаються обстріли зі стрілецької зброї, РПГ, кулеметів, 82-міліметрових мінометів.

Офіцери та солдати, що несуть службу на крайніх позиціях, добре розрізняють звуки ворожих дронів та спостережних безпілотників ОБСЄ. Іноді це питання життя й смерті. Через гранати, які дрони супротивника можуть скидати на військові позиції. Нам самим довелося ховатися в окопи при наближенні дрону.

“Якщо в нього сімнадцятий ВОГ, то вбивча дальність у гранати до 12 метрів”, – коментували військові проліт безпілотника.

донбас
Фото: BBC

Один із них пообіцяв жартома накрити гранату власним тілом, якщо вона полетить в окоп.

Згодом з’ясували – поруч літав дрон місії ОБСЄ. Але дещо далі – помітили ще один літальний апарат. Цей належав супротивнику української армії. Втім, найчастіше гранати сюди влучають не з дронів – а внаслідок звичайних обстрілів. На цих позиціях українські військові вслуховуються не лише в звучання дрону та зброї. Дуже часто звуком окопної війни є бензопила. Армійці на крайній позиції пояснюють – супротивник заготовлює деревину для опалення бліндажів. А от до чого ще готуються по той бік лінії розмежування – не відомо. Й це питання, без перебільшення, щодалі більше цікавить увесь світ.

донбас
Фото: BBC
Чи можна розгледіти якісь передвісники можливого військового вторгнення чи відновлення військових дій на передньому краю фронту, звідки до кордону з Росією ще кілька десятків, а то й пів сотня кілометрів?

“Перебуваючи на цій позиції, ми можемо чути пересування важкої техніки. Чуємо, як вони укріплюють бліндажі. Переміщення тут не можна побачити, тому що супротивники всі в окопах знаходяться”, – пояснює пресофіцер ООС Євген Алхімов.

“Чи є ознаки того, що може бути велика війна? Основна ознака – це скупчення військ. У будь-якому разі ми готові до цього”, – каже він.

Це типова відповідь усіх військових, з якими ми спілкувалися: вони запевняють, що готові до будь-якого розвитку подій у найближчі місяці. Наразі ж однією з найбільших небезпек на фронті є професійні снайпери, що працюють з боку проросійських сепаратистів.

“Вони можуть по два дні не сходити з певного місця, чекаючи, коли у конкретне вікно бліндажа гляне український військовий. Далі їм достатньо лише кількох секунд, щоб убити людину”, – пояснює Євген Алхімов. – Так убили одного хлопця, який підійшов поміняти акумулятори в тепловізорі. Це відбулось за сім секунд”.

Отож, наразі війна на Донбасі має такі прояви. Чи зможуть пані Неля та Наталя з Гранітного спокійно зібрати скромний врожай зі своїх городів цьогоріч? На фронті й поруч із ним усі дуже сподіваються, що так і буде. Тут не бояться брязкоту зброї. Бо знають, що таке справжня війна.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.