У п’ятницю, 8 липня, відбулася чергова сесія міської ради. Депутати працювали довго і плідно, цього разу було зовсім мало звичних міжпартійних шпильок, зате розгорівся скандал. Великий і будівельний. Обранці довели — якщо за питання треба проголосувати, то за нього таки проголосують, і ні моральні, ні законні аргументи не стануть цьому на заваді.
Почалася сесія з дійства від «Свободи» — на площі перед Білим будинком зібрався мітинг десь зі двох десятків учасників. Вимагали знизити тарифи і вигнати з влади олігархів. Аби ще більше проілюструвати, як сильно партія бореться з несправедливістю, кілька жіночок з тими плакати поставали перед трибуною і в сесійному залі.
Після традиційного гімну і молитви рада стала формувати порядок денний. І ще на цьому етапі слова попросив представник мешканців вулиць Крайківського-Макогона-Промислової, учасник АТО Олексій Замковий. Людям стало відомо, що в їхньому мікрорайоні планується багатоповерхова забудова і рішення щодо затвердження детального плану території внесено в порядок денний сесії. Чоловік спокійно пояснив: мешканці обурені, адже з цього питання не було громадських слухань, тож просять, аби його зняли з розгляду. Міський голова Руслан Марцінків співчутливо покивав головою і взяв ту скаргу.
Про ту забудову скажемо, що планується аж 33 будинки, чотири секції заплановані як 16-поверхові, 12 — на дванадцять поверхів, два — на десять і 15 — на дев’ять.
Порядок денний формували довго — через процедуру поіменного голосування, і вже на завершені слова попросив громадський активіст і боєць АТО Андрій Фармуга. Марцінків відбився регламентом, мовляв, на цьому етапі слова не дають. Громадські активісти, які були у залі, відреагували вигуками «Ганьба!», а Фармуга, який отримав слово лиш після формування порядку денного, побажав «Свободі» не забувати про долю Партії регіонів, бо й ті колись думали, що всемогутні. Своїм зверненням він лиш хотів, аби скаргу мешканців району промзони таки взяли до уваги.
Зі свого боку Руслан Марцінків назвав Фармугу та інших активістів політичними, як, зрештою, і сам протест. Тож мешканці навіть кілька разів ходили до нього показувати реєстрацію в паспорті. Питання стояло наприкінці, тож на півдня пристрасті стихли, рада працювала у звичайному порядку.
Так для початку сам Руслан Марцінків зачитав звернення до президента та прем’єра з вимогою знизити тарифи на комуналку. Після цього пані з плакати завершили роботу і покинули залу. Далі депутат-«свободівець» та учасник АТО Петро Гавриш зачитав звернення щодо компенсацій учасникам АТО. Суть проста — землі у місті не багато, тож тим, кому місто не може дати землю, хай держава заплатить компенсацію. Потім було ще звернення щодо неприпустимості виборів на окупованих територіях. Звісно, депутати усе підтримали.
Ще до обіду встигли проголосувати за безоплатні профогляди для освітян, потім оголосили про збір коштів на пам’ятник Опанасу Заливасі в середмісті. Для цього відкриють спецрахунок для благодійників. Депутат Дмитро Чміль попросив звернути увагу на саму могилу художника, бо сім’я його не з заможних. Мер відповів: робити щось з могилою прав не мають. Оголосили й конкурс для інвестора щодо будівництва житлового будинку на Хіміків-Тролейбусній, частина квартир звідти піде бійцям АТО.
Ще затвердили програму відкриття громадських вбиралень на наступні два роки — що цікаво, вже цього року вони мають з’явитися на стометрівці (поруч стоматкорпусу), на Валовій та в парку Шевченка.
Створила рада і нове комунальне підприємство — «Муніципальну варту». По ідеї ті вартові мають помагати муніципальним інспекторам і патрульним поліцейським. На зауваження самих патрульних, що питання ще треба доопрацювати, мер Марцінків видав один зі своїх улюблених аргументів — «голосуємо, а потім поправимо».
Нарешті, дійшло й до будівельних питань. Для початку рада дала дозвіл на розроблення детального плану території (ДПТ) кварталу в межах вулиць Мельника-Сахарова-Коновальця-Січових Стрільців. За словами головного архітектора міста Дмитра Нижника, перш за все, інвестор має звести на Мельника багаторівневу паркову на 256 місць. Марцінків переконував, що то є добре.
І якщо це рішення пройшло відносно спокійно, то наступне наробило галасу — затверджували ДПТ у межах вулиць Крайківського-Макогона-Промислова. Мешканці знову попросили слова, люди уже помітно нервували й сипали аргументами. У них там малоповерхова забудова, як можна поруч зводити висотки… їхні будинки підуть по швах, адже земля торф’яна… в районі — ні мереж, ні доріг, на парків, ні садків… закон каже, що спочатку мають бути слухання.
На бік людей став екс-мер Віктор Анушкевичус. Заявив, що сам не святий, але не можна «протискати» це рішення. «А чому не можна там зробити малоповерхову забудову для учасників АТО і побудувати садок? — риторично питав він. — І не обманюйте людей, що це не дозвіл. Так, це не дозвіл, це затвердження плану, а дозвіл буде даватися, згідно з затвердженим планом. Це питання нині не треба голосувати. Це піде поїзд, який не зупинити».
Марцінків ж лише повторював: так, треба і садок, і комунікації, і громадські слухання, і все це буде, от зараз питання проголосують, а потім зроблять правки.
Коли ж Дмитро Нижник заявив, що громадські слухання вже були, бо їх у жовтні 2015-го проводив тодішній головний архітектор Володимир Гайдар, то емоції зашкалили — люди кинулися до нього, аби подивитись на протокол. Виявилося, що крім чиновників департаменту архітектури, у слухання взяли участь аж четверо (!) людей, які… не захотіли представитися. І що найголовніше — там немає підпису Гайдара, тобто це просто листок, не знати коли й ким написаний.
Але й це аргументом для мера не стало. Він поставив питання на голосування —під крики «Ганьба!» воно набрало 28 голосів «за». Проти голосував лиш Віктор Анушкевичус і його однопартієць Володимир Саврей. Утримався лиш Віталій Мерінов з «УКРОПу», ще частина депутатів зняла з себе відповідальність, просто не прийшовши на сесію. Але тих 28 голосів цілком достатньо для прийняття рішення і дали їх депутати з усіх фракцій. Цим довели, коли потрібно, вони вміють працювати спільно — ну і що з того, що люди проти?
Comments are closed.