Прикарпаття втратило Андрія Джуса та Андрія Романенка з Івано-Франківської громади, Василя Овчара з Єзупільської громади, Івана Курджоса зі Снятинської громади, Миколу Ніньовського з Нижньовербізької громади, Володимира Самборського з Тисменицької громади та Андрія Романківа з Рогатинської громади.
Про це повідомили в громадах, пише Репортер.

Андрій Джус народився 28 травня 1977 року. Солдат помер 14 листопада 2026.
16 листопада о 18:00 в Будинку смутку на вулиці Ребета, 3 в Івано-Франківську служитимуть панахиду за Андрієм Джусом. 17 листопада о 14:00 там розпочнеться прощання з полеглим воїном, о 15:20 його поховають на Алеї героїв на міському кладовищі у селі Чукалівка.
Про це повідомили на Facebook-сторінці КП «Міська ритуальна служба».

Андрій Романенко народився 13 березня 1982 року. Солдат помер 10 листопада 2026.
18 листопада о 9:00 в Будинку смутку на вулиці Ребета, 3 в Івано-Франківську розпочнеться прощання з померлим воїном Андрієм Романенком. О 10:20 його поховають на Алеї героїв на міському кладовищі у селі Чукалівка.
Про це повідомили на Facebook-сторінці КП «Міська ритуальна служба».

Василь Овчар народився у 1966 році. Жив у селищі Єзупіль.
Чоловіка став на захист України 28 лютого 2022 року.
З 7 квітня 2024 року боєць вважався зниклим безвісти. Нещодавно стало відомо про загибель військового.
Василь Овчар загинув під під час штурмових дій противника поблизу села Берестове Бахмутського району Донецької області.
У цей важкий час усією душею сумуємо разом із рідними та близькими Василя Михайловича. Висловлюємо щирі співчуття родині, розділяємо біль вашої втрати та схиляємо голови у глибокій скорботі. Молимося за упокій душі нашого Захисника, просячи у Господа вічного спокою для нього та сили й розради для його рідних.
Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті земляків як ім’я людини, яка стала на захист України. Вічна пам’ять і шана Захиснику України! Герої не вмирають, – йдеться у дописі на Facebook-сторінці Єзупільської громади.

Іван Курджос народився у 1975 році. Жив у селі Стецева Снятинської громади.
Іван Курджос помер 15 листопада.
У ці дні скорботи важко віднайти слова, які б змогли полегшити душевний біль від втрати рідної вам людини. Прийміть найщиріші співчуття. Нехай пам’ять про героя назавжди залишиться у наших серцях, — йдеться у дописі на Facebook-сторінці Снятинської міськради.

Микола Ніньовський народився 1981 року. Жив у селі Великий Ключів Нижньовербізької громади.
Боєць служив гранатометником штурмового відділення у 210 окремому штурмовому полку Збройних Сил України.
Микола Ніньовський загинув 9 листопада під час бойового завдання поблизу міста Дружківка Краматорського району Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття матері, всій родині та бойовим побратимам з приводу непоправної втрати. Вічна слава та світла пам’ять воїну, що віддав життя за незалежність України, — йдеться у дописі на Facebook-сторінці Нижньовербізької громади.

Володимир Самборський народився 27 квітня 1978 року. Жив у селі Клубівці Тисменицької громади.
У квітні 2022 року чоловік став на захист України. Мав звання молодшого сержанта. Служив у 141 окремій механізованій бригаді Збройних сил України.
Боєць загинув 14 листопада поблизу села Підгаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Про чин похорону Героя буде повідомлено додатково. Тисменицька міська рада висловлює щирі співчуття рідним та близьким Захисника, який віддав життя за Україну. Нехай Всевишній допоможе пережити біль гіркої втрати! Вічна пам’ять, шана і слава Герою! – йдеться у дописі на Facebook-сторінці Тисменицької міської ради.

Андрій Романків народився 1970 року у селі Руч’ї Автономної Республіки Крим. Згодом сім’я переїхала у село Лучинці Рогатинської громади.
Андрій Романків закінчив місцеву середню школу. Згодом здобув фах тракториста-машиніста та слюсаря-ремонтника у Рогатинському професійно-технічному училищі № 35.
Андрій Романків працював у різних компаніях області, зокрема, в комунальному підприємстві «Рогатинське будинкоуправління».
У колективі про нього згадують, як про професіонала своєї справи та відповідального працівника. Насправді цей сильний чоловік з руками, що не знали спочинку, мав велике і добре серце. Як згадують його рідні, був співчутливим, безвідмовним, коли йшлося про допомогу. Він дуже мало часу приділяв собі, дбаючи про інших, — йдеться у дописі на Facebook-сторінці Рогатинської міської ради.
У 2011 році Андрій Романків побрався з Катериною, разом виховували двох дітей — Настю та сина Дениса.
У січні 2023 Андрія Романківа мобілізували у лави Збройних сил України. Чотири роки він служив головним сержантом, командиром взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону 33 окремої механізованої бригади імені Дмитра «Байди» Вишневецького. Воював на Запорізькому, Донецькому, Харківському напрямках.
Про свої бойові завдання на “нулі” від сім’ї зазвичай приховував, оберігав від хвилювань. В останній телефонній розмові з найріднішими теж заспокоював, казав, що все буде добре і він скоро повернеться додому, — йдеться у дописі.
11 листопада 2026 року Андрій Романків загинув поблизу села Бригадирівка Ізюмського району Харківської області.


