Війна

Декор за два мільйони. У Франківську відкрили оглядовий майданчик на ратуші та Фортечний провулок

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

До Дня Незалежності міська влада Івано-Франківська, з оркестром, співами та голубами, відкрила оглядовий майданчик на ратуші та Фортечний провулок. Оживити туристичні принади закерував міський голова Руслан Марцінків. Роботи доручили архітектурному департаменту. На все про все дали кілька місяців.

1

Та вже за кілька днів роботи майданчика та доступу до провулку в місті заговорили про низьку якість робіт, легковажне ставлення до пам’яток архітектури і стаханівські темпи. Підганяти здачу об’єктів до свят – давня совкова традиція, але зараз не про терміни…

Чотири з плюсом за мільйон

«Про відкриття оглядового майданчика на ратуші говорили ще багато років тому, – каже Олег Баран, заступник директора департаменту містобудування та архітектури. – Але до виконання не доходило. Теперішня міська влада вирішила це зробити і зробила».

Реалізацію доручили начальнику міського відділу охорони культурної спадщини Володимиру Ідаку. Проект майданчика розробляла Івано-Франківська філія науково-дослідного інституту «Діпромісто». Про виконання робіт головний архітектор міста Дмит­ро Нижник особисто щотижня звітував на оперативних нарадах.

«Проект передбачав організацію виходу та облаштування оглядового майданчика на ратуші. Дослідили конструкції будівлі. Яким чином можна зробити, що можна зачіпати, а що ні, – розповідає Володимир Ідак. – Все ж таки ратуша є пам’яткою архітектури. Це все було передбачено і враховано в пропозиціях».

У проекті була заміна де­рев’яних сходів у ратуші на металеві, облаштування огорожі, освітлення балкону, очищення, упорядкування приміщень і встановлення відеонагляду.

Попри те, що відкриття майданчика відбулося за планом мера, вже в понеділок, 5 вересня, на ратуші мали продовжити роботи. Вихід на вежу закрили на три тижні.

«Звичайно, часові рамки тиснули, – не приховує Ідак. – Завжди хочеться мати перед собою рік. В моєму досвіді ще не було випадку, щоб мені стало часу. Завжди хочеться більше, щоб завершити все перфектно. Це нормальний стиль будь-якої організації чи людини, яка хоче щось нормальне зробити. Ті, хто хоче зробити щось формально, то зроблять і за два-три дні. Це не нове проектування, це реконструкція, пристосування. Зі старого зробити щось пристойне завжди складніше, ніж побудувати нове».

За місяць на ратуші ще планують розширити сходи, встановити поручні – і на сходах, і на майданчику, встановити лавки та облаш­тувати експозицію у трьох залах.

3

Попри озвучені мером 900 тис. грн, в кінцевому результаті на відновлення майданчика з міського бюджету виділили 1 млн. 180 тис. Розробка проекту коштувала 70 тис грн., ще 4 тис. пішли на проведення експертизи. Роботи виконували одразу кілька підрядників. Однак назвати конкретний перелік виконавців у департаменті не змогли.

«Було багато підрядників. Я не дуже знаю, я не займався фінансовою стороною питання, – каже Володимир Ідак. – Переді мною були конкретні виконавці, які мали конкретні імена – Іван, Василь, Петро, з якими я працював. Повного переліку не знаю. Знаю, що долучалися підприємці-ковалі, залучали приватне підприємство, яке займалося світлом, і «Перший віконний завод», який встановлював огорожу».

Якістю виконаних робіт у департаменті задоволені. За словами Ідака, якщо оцінювати все за п’ятибальною шкалою, то на чотири з плюсом.

Після відкриття оглядовий майданчик передали під опіку КП «Центр розвитку міста та рекреації». Очільниця підприємства Руслана Василюк каже, що структура займатиметься супроводом клієнтів, продажем квитків та утриманням майданчика.

«Це буде господарська діяльність. Клієнти, які приходять на оглядовий майданчик, купують квитки, з тих коштів ми його утримуємо та платимо зарплату працівникам», – говорить Василюк.

Наразі на об’єкті працює один касир. Штат планують збільшити до трьох осіб.

Скільки людей вже встигли відвідати майданчик, Руслана Василюк точно сказати не змогла. Каже, в середньому щодня на ратушу піднімається від 200 до 250 людей. Квиток коштує 20 грн. Відтак підприємство отримує щодня від 4 000 до 5 000 грн, що на місяць становить до 155 000.

Без агресії

Відкрити для пішохідного руху вуличку поблизу бастіону теж задумали ще на початку 2000-х.

«Тоді встановили нещасні кронштейни на стінах на вуличне освітлення і демонтували старий камінь, яким була брукована дорога, полотно проходу. І на цьому робота завмерла, – розповідає Володимир Ідак. – Потім усе законсервували, зараз реанімували. Це не є щось нове, про це давно говорилося».

2

До дня Незалежності з провулку вивезли сміття та взялися за реставраційно-ремонтні роботи. Проект розробило «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ». За словами Ідака, постелили нове базальтове мощення, зробили дощове водовідведення. Особливо в архітектурному департаменті пишаються фасадами.

«Зроблена доволі пристойна реставрація фасадів будинків, – каже Ідак. – Вперше використовували неагресивні суміші, все ж таки працювали за науковим підходом. Запрошували спеціалістів із Польщі та реставраторів зі Львова, які консультували й надавали свої пропозиції. Кольорова гама стримана, не така папужна, як до цього часу робили у Франківську. Поставили і пристойні ліхтарі».

Що ж до запланованих реставраційних робіт щодо фортечної стіни, то їх майже не проводили.

«Мур ми не рушали, тільки розчистили від рослинності, яка насіялася, та підготували його до скрупульозної реставрації – розчищення швів і заповнення реставраційними розчинами, – розповідає Володимир Ідак. – Також нанесли гідрофобне покриття – щоб рослинність не заводилась».

В цілому на Фортечний провулок з міського бюджету заплановано 708 800 грн.

Підхід визначають пріоритети

Архітектор-реставратор, колишній начальник відділу з питань охорони культурної спадщини виконкому Ігор Панчишин каже, що проведені роботи викликають питання не тільки в мешканців, а й у середовищі архітекторів і музейників.

«По-перше, потрібно в місті поставити пріоритети реставрації об’єктів, починаючи з першочергових, – вважає Панчишин. – По-друге, якщо вже братися за ратушу, то повністю за всю споруду. За зовнішній стан, за внут­рішні комунікації, за підвали, окремі приміщення. Треба разом з музейниками переробляти музейну технологію. Там дуже неприємна ситуація з водою та фундаментами… А власне майданчик там треба було робити в останню чергу – як вишеньку на торті».

Виконані роботи Панчишин вважає непрофесійними і далекими від реставрації, збереження архітектурної спадщини міста. «Потрібно робити покроковий архітектурно-реставраційний проект, – говорить він. – Звісно, він обтяжений різними умовностями, нормами, але в нас така законодавча база. Натомість видно, що влада вирішила зробити майданчик просто господарським способом. Знаю, що при виконанні проекту були проблеми, деякі речі не можна було робити!».

У департаменті архітектури кажуть, що про необхідність реставрації будівлі знають, але для відкриття майданчика, вважають, це не було обов’язковим.

«Це дуже формально, знаєте, робити всю будівлю, щоб потім можна було вийти на верх, – заперечує Ідак. – Ратушу можна робити 10 років. Це не означає, що ми будемо 10 років чекати, щоб вийти на верх і дати людям можливість подивитися згори».

Що ж до Фортечного провулку, то й тут, каже Панчишин, бракує комплексного підходу: археологічних досліджень, реставрації будівель історичного кварталу, відновлення будинку на Новгородській, 4. «Цю вуличку треба було ретельно дослідити ще до того, як визначатись, що з нею робити, – впевнений він. – А там відбулася просто побілка. Як перед Великоднем. Прибрали вуличку. Зробили прохід. Нічого особливого».

Наголошує Ігор Панчишин і на низькій якості кладки брукованого каменю, на що вже скаржилися франківці, й на непродуманій системі дощового водовідведення.

Ідак не заперечує, каже, з водовідведенням ще працюватимуть, про скарги на бруківку чули…

Виглядає, що насправді голов­не питання тут просте й вічне – навіщо? Саме воно визначає підходи. Адже одна справа – врятувати, зберегти історичну спадщину. Тоді це дуже важко, дорого, довго, та й широкий загал навряд чи оцінить. А от якщо основною ціллю є демонстрація – мовляв, роками ніхто не робив, а ми пообіцяли і змогли – то тут можна пожертвувати майже всім, навіть самою історичною спадщиною. Вона у такому разі не визначальна.

Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні