Минулого тижня Верховна Рада 288 голосами підтримала проект закону від Петра Порошенка щодо внесення змін до Конституції в частині децентралізації. Голосування було непростим. Пояснювати депутатам усі тонкощі прийшов сам Президент – сипав метафорами, лякав наслідками, співав гімн. У підсумку маємо рішення, яке одні називають кроком уперед, а інші – зрадою. Чому? В основному через статус окупованих територій.
Префекти і громади
Більшість дискусій щодо змін крутяться навколо Донбасу. Те, як вони вплинуть на решту областей, якось відійшло на другий план. А вплинуть таки добряче.
Територія України буде поділена на громади – це якраз ті об’єднання кількох населених пунктів, які зараз створюються по всіх областях. Громада обирає собі голову і депутатів ради, а ті вже створюють виконавчий комітет. Та ж громада отримує право на чималі податки: 60 % податку на доходи фізичних осіб, 25 % екологічного, 5 % акцизного, 100 % єдиного і т. д. І ще купу преференцій, про які ми вже не раз писали. Вона сама вирішує, на що витрачати ці гроші, але разом із тим на неї покладається більше обов’язків – як-то, утримувати свої дороги, забезпечити ЖКГ, завести власну поліцію…
Наступні рівні – це звичний для нас район. Тут теж обирають раду, яка створює виконком. Далі йде регіон, по-старому – це область у тих самих межах. Тут також рада й виконком за тим самим механізмом. Ці ради затверджують обласний чи районний бюджети для виконання спільних проектів. Обласна ще приймає регіональну програму соціально-економічного та культурного розвитку області та контролює її виконання.
Як же на владу на місцях впливатиме Київ? Тут вводиться нова посада – префект, такий має бути в кожному районі та області. Префекта на посаду призначає Президент за поданням Кабміну. Це такий собі наглядач, який заміняє голову ОДА та РДА. Але повноважень у нього менше. Для прикладу, префект уже нічого не має до грошей із місцевих бюджетів чи виконання регіональних програм, на його відповідальності лиш державні програми. Натомість йому передаються деякі колишні функції прокуратури: він стежить, аби місцеве самоврядування дотримувалося Конституції і законів. І якщо якесь рішення місцевої ради, на думку префекта, протизаконне, він зупиняє його дію і звертається до суду. А там уже мають розібратися, хто правий.
Розпустити ж саму місцеву раду може тільки Верховна – за зверненням Президента. І то лиш, якщо депутатів раптом потягне на сепаратизм. Тобто, якщо місцева рада прийняла рішення, яке несе загрозу державному суверенітету чи нацбезпеці, його дію, як і повноваження такої ради зупиняє Президент. Він же й звертається до Конституційного суду. Якщо там виносять рішення не на користь ради – на тій території оголошуються нові вибори.
До слова, про вибори – місцеві депутати, яких обиратимуть у жовтні цього року, у своїх кріслах сидітимуть лише два роки. Наступні вибори заплановані на жовтень 2017-го.
Рівніші рівних
Тепер про те, що наробило найбільше галасу, – статус окупованих територій. За день до голосування теза «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом» була перенесена з перехідних положень закону «Про внесення змін до Конституції України» в перехідні положення самої Конституції. Виходить, що ця особливість має бути закріплена на найвищому рівні. З іншого боку, не зрозуміло, про яку саме особливість ідеться, бо ж не вказано, що за закон – той, що вже є, чи буде якийсь новий.
Нагадаємо, ще у вересні 2014 року колишня Верховна Рада підтримала закон про особливості самоврядування на окупованих територіях. Не таємниця, що він – наслідок виконання одного з пунктів Мінських угод, на якому наполягали сепаратисти. Виглядає це як – «простити, дати гроші й не пхатися». Адже заборонено притягувати до відповідальності учасників збройних сутичок, російська мова запроваджується на рівні з українською, вони самі призначають прокурорів і суддів, а ще створюються свої (їхні) загони міліції. На фоні цього всього Україна ще й повинна виділити кошти на відбудову зруйнованої інфраструктури, будинків і т. д. А також сприяти транскордонному співробітництву з Росією. Важливо, що цей закон має термін дії – три роки.
Разом з тим у березні цього року вже нова Рада внесла до нього зміни, тобто – умови, за якими всі ці преференції будуть надані окупованим територіям. Там мають відбутися місцеві вибори за українським законодавством, під пильним наглядом міжнародних спостерігачів, звісно, при умові виведення усіх незаконних збройних формувань і техніки. Реально?
Сам же Порошенко каже, що в проекті змін до Конституції не передбачено ніякого особливого статусу Донбасу.
«Проект лише припускає можливість специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування в окремих адміністративно-територіальних одиницях Донецької і Луганської областей», – не раз наголосив він, не забуваючи додавати, що Мінські домовленості визнані усіма нашими світовими партнерами безальтернативною основою для політико-дипломатичного врегулювання конфлікту.
Отже, хочемо підтримки світу – треба погоджуватися.
Як жити далі
Дискусії навколо змін до Конституції не стихають ні на йоту. Якщо з децентралізацією все ніби ясно, тут ніхто не проти й швидше за все так воно і буде, то що зміниться на Донбасі – можна тільки гадати.
Сергій Рахманін, журналіст, редактор відділу політики «Дзеркала тижня»:
«Київ не приховує, що конституційна згадка про закон щодо особливостей здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей є необхідністю дотримання Мінських домовленостей (МД).
Єдиний пункт МД, де є чіткі терміни виконання, – 11. І саме це стало аргументом, за допомогою якого Брюссель, Берлін, Вашингтон і Москва змогли змусити Київ виконувати його. Пункт 11 МД звучить так: «Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової Конституції, що передбачає як ключовий елемент децентралізацію (З урахуванням особливостей районів Донецької та Луганської областей, погоджених із представниками цих районів), а також ухвалення постійного законодавства про особливий статус цих районів».
Виконавши першу частину 11 пункту МД, Київ буде змушений виконати другу. Ще раз цитую – «прийняття постійного законодавства про особливий статус». Чому змушений? Тому що Київ чітко дотримується МД.
Для тих, хто ще товаришує із здоровим глуздом. Нам пропонують усе це узаконити, звільнити від відповідальності злочинців і фінансувати їх за бюджетний кошт».
Віталій Портніков, журналіст, оглядач радіо «Свобода»:
«Мені неприємно бачити у Конституції України слова про особливий порядок управління окремими районами Донбасу. Не тому, що я не люблю Донбас, а тому, що я люблю Оруелла. І не розумію, на якій підставі одні мають бути рівніші за всіх інших.
Але невже ви вважаєте, що цей особливий порядок стане реальністю – тобто, що Путін виведе з окупованих районів своїх стерв’ятників? Що на Донбасі пройдуть чесні вибори? І невже неясно, що в умовах, коли в окупованих районах стоїть чужа армія, текст Конституції для цих районів має рівно таке ж значення, як і текст Конституції для Криму?
І невже не очевидно, що якщо Путін дійсно виведе з Донбасу свої війська, якщо звідти втечуть бандити і вбивці, якщо там пройдуть чесні вибори, то особливий порядок управління не потрібен буде самим мешканцям тимчасово окупованих районів?».
***
Згідно з процедурою, проект закону про внесення змін до Конституції зараз направлений на експертизу до Конституційного суду. Після цього його знову відправлять до Ради. Для остаточного ухвалення потрібно не менше 300 голосів.
Comments are closed.