Мабуть, кожен із дорослих українців чув про те, що в міліції, буває, б’ють. Вибивають зізнання, вішають злочини на невинних людей. Подібних історій безліч. Мешканка Івано-Франківська Любов Озарко прийшла до редакції саме з такою бідою. За словами жінки, директор фірми, де працював її син, вирішив «повісити» на хлопця величезну крадіжку, звернувся до міліції, а там сина просто взялися мордувати, аби зізнався.
«Репортер» завжди намагається захищати людей від свавілля – будь-якого. Але результати розслідувань іноді шокують…
Писав під диктовку
30-річний Василь Озарко вже п’ять місяців під домашнім арештом. Його звинувачують у крадіжці автозапчастин зі складів ТзОВ «Елегант Авто», де він працював. Сам чоловік каже, що зізнання у нього просто витиснули міліціонери, ще й шантажуючи тим, що посадять і його, і брата Дмитра. Нині є два кримінальні провадження: у першому Озарка звинувачують у крадіжці, у другому вже він вимагає покарати міліціонерів, які, переконує, мордували його у відділку цілих 15 годин.
…Вранці 6 травня цього року до помешкання Озарків прийшли два міліціонери. Запропонували поїхати у відділок, поговорити про машину, яку рік тому невідомі вкрали у його батька. Любов Озарко теж була вдома, поїхала разом із сином. У міськвідділі на Бельведерській, каже жінка, вони з сином пробули з 8:30 до 23:30.
За її словами, про крадену автівку не говорили – лише про крадіжку із фірми. Їй, каже, не дозволяли виходити з кабінету № 15, а син був у сусідніх – спершу в 12-му, потім у 16-му.
«Упродовж дня я чула з кабінету грубі, зверхні розмови, крик та матюки», – говорить Любов Озарко.
Десь о 16:00 Василь таки написав зізнання, але до цього, запевняє чоловік, його примусив Андрій Бойко, працівник карного розшуку.
«Бойко тягав мене за вуха, стискав голову, тиснув до стіни. Це бачили міліціонери Кулюшин і Гамуляк, – говорить Василь Озарко. – Я почув у коридорі голос брата Дмитра. Вони принесли його мобільний і поклали на стіл, щоб я бачив. Його дружина постійно дзвонила. Брат має двох дітей, молодше – зовсім немовля. Тоді я сказав, що зроблю все. Писав під диктовку Бойка».
Потім Озарко разом з міліціонерами поїхав додому на обшук, а звідти – назад у відділок.
«Десь о дев’ятій вечора я почула, як до мого сина кричали, що посадять його та брата, що обоє зогниють у тюрмі, – розповідає Любов Озарко. – Я залетіла у кабінет без стуку, міліціонер у синій футболці міцно стискав голову мого сина. Зніяковів, наказав вийти. Я чула від нього сильний запах алкоголю».
Ім’я міліціонера, каже жінка, вона дізналася вже за дверима – Андрій Бойко.
Нічого незаконного
Сина, каже Любов Озарко, відпустили майже опівночі. Усі ці 15 годин, переконує вона, міліціонери не давали їм із сином навіть води: «Коли Василь вийшов, я побачила у нього порепану шкіру на вухах, а очі повністю залиті кров’ю, судини потріскали». Наступного дня вони взялися писати на міліціонерів заяви.
«На складі тієї фірми – понад 60 камер стеження, 16 працівників, охоронці. А мого сина одного роблять винним у крадіжці, – обурюється Любов Озарко. – Ще до того, як його повезли у відділок, працівники «Елегант Авто» погрожували йому. Я одразу сказала у відділку, аби робили очну ставку і привели керівників фірми, але цього ми не дочекались і досі».
Усі міліціонери в один голос казали на допитах, що ніхто нікого не бив, нікому не погрожував. За матеріалами справи, слова Озарка про мордування спростовували всі, хто був тоді у міліції, кого бачив сам Озарко і хто проходив повз – серед них начальник сектору відділу карного розшуку облуправління Ігор Бахур, начальник відділу управління карного розшуку Андрій Бойко та начальник відділення слідчого відділу міської міліції Василь Кулюшин.
До речі, знайти їх виявилося не так просто. Усі домовленості про зустрічі – через дозвіл від начальника міськвідділу Ростислава Прокопчука. А той – або на нараді, або вже поїхав, або ще й не приїжджав.
Таки знайшли Кулюшина, який, за словами Любові Озарко, бачив її побитого сина. Говорити він відмовився.
Десь так повівся і начальник відділу управління карного розшуку Андрій Бойко, який, зі слів Василя Озарка, мордував його у віддліку.
«З цього приводу будь-яку інформацію вам надавати не буду, – сказав Бойко. – Відповідні підрозділи МВС вже провели перевірку. Нічого незаконного там не було. Озарко зводив наклепи. Я не допитував його і прошу по цьому факту більше мене не турбувати».
Лікарі, суд і фантазія
Крадіжка товарів на суму 409 тис. грн. – ось у чому зізнався Василь Озарко. Наступного дня йому оголосили про підозру у вчиненні злочину, за який «світить» до 12 років з конфіскацією майна. Ця справа наразі чекає суду.
А от справу Озарка проти міліціонерів закрили 22 вересня. Не знайшли ознак злочину.
«Будь-яких тілесних ушкоджень та їх слідів не виявлено, – йдеться у постанові про закриття кримінального провадження. – Діагноз «тріщини шкіри вушних раковин» не підтверджений даними судово-медичної експертизи і не може бути врахований і оцінений в судово-медичних висновках».
Озарко оскаржив це рішення в апеляційному суді. 20 жовтня він просив у суду продовжити розслідування, адже пояснив судді Станіславу Бородовському, що у матеріалах справи – виписка з чужої амбулаторної картки, та приніс документи з нібито справжніми діагнозами.
«Чому чужі документи мають бути у кримінальному провадженні? Виписка у матеріалах справи є недійсною», – казав Озарко в суді. «Для чого її повторно долучати?», – здивувався суддя, хоча цієї виписки у справі й не було. «Бо там усі записи від лікарів фіктивні, ще й з лікарні, в яку я навіть не ходив!», – майже кричав Василь на засіданні 20 жовтня.
Прокурор Віталій Поп’юк і слідчий Сергій Яковишин запевнили суд, що розслідування було об’єктивним, лише просили долучити обвинувальний акт по іншій справі – де Озарко підозрюваний.
Хоч клопотання щодо тієї виписки з новими діагнозами до справи долучили, ухвала «Репортер» просто вразила. Не так важливо, що суддя у нарадчій кімнаті півтори години радився сам із собою, навіть не те, що апеляцію залишили без задоволення, але одна деталь у зачитаному документі – просто вбивча.
«На запитання суду категорично просив не допитувати в якості свідка його матір», – швидко проговорив суддя Станіслав Бородовський. Хоча про допит мами під час засідання не говорив ніхто, ані слова – ми там були, слухали уважно, знаємо.
Але на цьому сюрпризи не закінчилися.
«Дякую, що маєте терпіння»
«Керівники «Елегант Авто» просто замовили цю справу, платили міліціонерам і лікарям», – переконували нас Озарки. На фірмі ж пояснили, що інших підозрюваних у цій крадіжці просто бути не може.
«Аби знайти винного, ще у квітні ми вирішили провести тест на поліграфі для кожного працівника складу, – каже директор «Елегант Авто» Ігор Триняк. – Усі його пройшли, а Василь просто не прийшов ще й вимкнув мобільний. Тому підозри впали на нього».
Мало того, за словами Триняка, вони самі знайшли частину викрадених автозапчастин в одному з гаражів у Франківську, нині це речові докази. Озаркові одразу пропонували повернути вкрадене, каже директор, але той просто не зізнавався, хоча всі факти були проти нього. Тоді пішли в міліцію з заявою. І лише тоді Василь з мамою прийшли на фірму та просили якось домовитись – відробити, повернути частинами і т. д. Вони не знали, що керівники фірми додумалися записати цю розмову на диктофон (запис є в редакції).
На аудіозаписі більше довгих терплячих вмовлянь і пропозицій. Василь Озарко (або людина з ідентичним голосом) зізнається у скоєному. Криків, матюків, шантажу нема точно. «Я прошу пробачення за свою дитину, благаю, поставтеся до нього поблажливо, – говорить керівництву фірми Любов Озарко (або, вже вибачте, людина з ідентичним голосом). – Дякую, що маєте таке терпіння. Нехай він влаштується на якусь роботу, нехай їде в Сибір, відробляє».
«Певно, передумали відробляти, бо почали обливати нас брудом, скаржилися навіть у Генпрокуратуру, на фірмі вже було з десяток перевірок», – каже Ігор Триняк.
Він і нині говорить, що пробачив би крадія, якби той розкаявся та просто повернув усе, що вкрав.
«У нас немає цілі його посадити», – говорить директор.
А далі Любов Озарко пішла в «Репортер»…
Ми не можемо знати, чи справді Василя Озарка мордувала міліція. Ми навіть не розуміємо, навіщо потрібне його зізнання, якщо є купа доказів. Не знаємо, чому так дивно поводиться суд, і для чого Озаркам була допомога журналістів, якщо був злочин. Можливо, вони просто вирішили захищатися контрударами і бачили нашу редакцію одним із засобів.
Апеляцію про повторне відкриття провадження щодо мордувань у міліції лишили без задоволення. Швидше за все, Озарки ще прийдуть до «Репортера» і скажуть, що нас теж купили. Може, ще додадуть чогось доброго. Але ми це якось переживемо.
Comments are closed.