«Жив собі хлоп гарненько, аж доки не поселилися в нього злидні», – говориться в казці. Є навіть рецепти, як позбутися тих злиднів: хитрощами, музикою чи заманити у банку, закрити та викинути. Ну хто ж не дивився веселий мультик про злиднів, де вони з’являються тільки у заздрісників. А ось і портрет: маленькі бруднющі чоловічки у лахмітті.
Що не кажіть, а наш народ веселий. Тільки буває не до сміху, коли йдеться про комунальні борги, коли нема за що купити дитині найнеобхідніше – харчі, зошити, книжки…
Сімейна бідність
За останніми висновками Рахункової палати, майже 13 млн. українців живуть за межею бідності. А Держкомстат повідомляє, що 9,5 млн. мають доходи близько 700 грн. – нижче за прожитковий мінімум (944 грн.). Проблема поглиблюється, кажуть фахівці.
На Прикарпатті кожне п’яте домогосподарство має середній дохід на одну особу нижче прожиткового мінімуму. За даними обласного управління статистики, жодне домогосподарство не вважає себе заможним чи навіть середнього рівня достатку. Посередині – між бідними та середняками – поставили себе 52,6% родин, а до бідних зачислили – 47,4%.
Цікаво, що в розвинутих країнах бідними вважаються люди, які мають менше 14 доларів на день. Отже, підрахунки ООН щодо нас ще сумніші, бо якщо оцінювати українців за загальносвітовими критеріями, то бідних в Україні – майже 80%.
Три долари на день
В іванофранківця Романа Кушніра нещодавно народився син. Сім’ї нелегко, витрати зросли, майже вся зарплата йде на харчі, скаржиться молодий батько.
«Мій оклад на місяць – 2400 гривень. Дружина не працює, у декретній відпустці. Звичайно, нам не вистачає. Адже 1,5 тис. грн. на місяць йде лише на харчі. На дитину – 300 грн. щотижня. Якщо порахувати всі витрати, то нам необхідно близько 4 тис. грн. на місяць. А держава вважає, що моя зарплата достатня, щоб не надавати субсидії та й із допомогою на дитину – проблема».
Вчительку фізкультури однієї зі шкіл міста Галину Федорів (прізвище змінене) ми зустріли на вулиці. Довго не думаючи, вона одразу запросила подивитися на злидні у шкільному спортзалі. Був останній урок, на лаві загорнувшись у куртки сиділо кілька дівчат, напевно, звільнені від занять за станом здоров’я. Інші – грали у волейбол.
«Згідно з нормами, тут температура має бути не нижче 15 градусів, а є дев’ять, – каже пані Галина. – Діти хворіють, управління економить державні кошти, після чого вислуговується перед міським головою за ту економію. А наприкінці року бонус – кілька банок фарби від того ж мера, точніше – від його підприємства «Рітас». Так і живемо. Хтось вислуговується, а діти страждають». Пані Галина каже, що допоки наші чиновники будуть думати лише про свій добробут, добра чекати не варто.
На ринку пенсіонерка Ганна Мальона, що купувала харчі для свого кота, на запитання, як їй живеться, видала цілу тираду, наперед попросивши вибачення за «злість, що накипіла».
«Ось бачиш, доню, купую шкірки для кота, – каже жінка. – Певно, з тим і піду звідси, хоч і дуже хочеться риби, домашнього сиру, сметани, якогось доброго фаршу на котлети. Але за що? Живемо з чоловіком суто на пенсію. На день маємо вкластися у 30 грн. Це з урахуванням плати за комунальні послуги. Аж злість роз’їдає, коли на одному каналі якийсь банкір радить заощаджувати, бо насувається чергова криза, а на іншому втішають, що у найбідніших країнах живуть на п’ять доларів на день».
Пані Ганна підраховувала, що її життя вартує трьох доларів на день.
Щастя не в грошах?
За словами економістів, для нормального життя (середнього рівня достатку) людина має отримувати зарплату в розмірі дев’яти прожиткових мінімумів.
Завкафедри інформаційних технологій ПНУ, доктор технологічних наук Павло Федорук каже, що насамперед слід звернути увагу на те, хто визначає прожитковий мінімум. «Параметри, за якими він визначається – це вартість комуналки, харчів, житла і проїзду, – говорить науковець. – Якщо порівнювати з європейськими країнами, то там «середняки» заробляють 1,5 тис. євро. Відповідно, якщо порівнювати всі ці послуги з нашими цінами, то це на 30-40% менше, а значить, зарплата нашого «середняка» має становити від 600 до 900 євро. За визначений державою прожитковий мінімум – 944 грн. прожити надто важко».
Павло Федорук наголошує, що держава повинна створити умови та середовище, де би працююча людина могла просто вийти за межу бідності. Натомість, нині створені всі умови для того, щоб середнього класу просто не було. Тому, вважає він, щоразу в журналах з’являються нові прізвища українців, які вже давно не рахують копійки, і щороку поповнюються списки бідних. Економісти кажуть, що саме середній клас повинен вивести Україну з економічної кризи. І щоб подолати бідність, треба подолати корупцію. От, ми і приїхали до самого початку…
А, наприклад, фотограф Петро, якого ми зустріли біля ратуші, дещо абстрагувався від фінансових питань. «Злидні – у голові, – каже молодий активний чоловік. – Треба трохи ширше мислити та не лінуватися працювати. А коли є можливість – допомогти сусідові, родичу, другу. Тоді буде щастя!».
А ви як думаєте?
