Страхи та люди

Кажуть, що в нього великі очі. Він змушує дивитись на речі дещо перебільшено та може псувати життя. Та з іншого боку – він корисний, бо вберігає від небезпеки. Що таке страх, і чого бояться прикарпатці, намагався дослідити «Репортер». Ми розробили спеціальні анкети та пішли на вулиці. Про своє найпотаємніше – страхи, зголосилися повідомити 50 іванофранківців віком від 17 до 50 років.

Звідки ноги ростуть?

«Я боюся темноти, тому сплю лише з увімкненим світлом, – каже менеджер Ірина Івасів. – Нічого не можу з собою подіяти, навіть великі рахунки за світло – не допомагають».

«Мабуть у мене вроджена клаустрофобія, – скаржиться студентка Оля Ханенків. – Я боюся їздити в ліфті. Але воно не дуже псує мені життя, та й підніматися сходами навіть корисно. До речі, мама розповідала, що коли була вагітна мною, то застряла у ліфті. Напевно, це мені передалося».

Ось про такі свої, ніби й невинні страхи говорили люди. Спеціалісти кажуть, що страх – це дуже важлива емоція, яка захищає організм. Якби його не було, людина постійно б наражалась на якусь небезпеку. Але з іншого боку – аби не занадто.

Спеціалісти кажуть, що найпоширенішими фобіями є страх зійти з розуму (лісофобія) та страх смерті. До речі, саме страх смерті зайняв перше місце в нашому опитуванні – про це сказали 54% респондентів. Хоча, така фобія притаманна всім людям і особливих проблем у психіці не викликає.

Натомість, чималих негараздів можуть завдати інші страхи – їх багато, цілий список. Наприклад, гаметофобія – страх одруження, чи амаксофобія – страх керувати автомобілем.

«Більшість неврозів закладаються в дитинстві, – каже викладач медуніверситету, психотерапевт Юрій Бежук. – Суть неврозу – внутрішній конфлікт, який виникає у перших п’ять років життя людини. Коли дитина бачить сварки батьків, або коли вони аж надто виховують її та постійно залякують. А в дорос­лому житті, якщо якась подія нагадає про ті дитячі переживання, то може розвинутись невроз».

«У мене був пацієнт, що мав агарофобію – страх відкритого простору та громадських місць, – продовжує Бежук. – Вона супроводжується тривогою, невпевненістю. У пацієнта була сім’я, бізнес, але його постійно переслідувало відчуття меншовартості й безпорадності. У процесі психоаналізу він пригадав, що коли йому було п’ять років, він побачив, як батько бив маму. Налякана дитина відчула свою неспроможність допомогти. І цей страх виліз на поверхню вже в дорослому житті».

За словами Юрія Бежука, багато фобій виникає і на сексуальному ґрунті. Так, в одної жінки постійно скакав тиск. Та обійшла купу лікарів, і лише потім звернулась до психотерапевта. Тут і вияснили, що в неї були сексуальні проблеми. У дитин­стві вона побачила, як кохалися батьки…

Страхи не заглушиш медикаментами. Треба сідати з аналітиком та визначати, звідки в того страху ростуть ноги. А щоб у майбутньому вберегти від неврозів своїх дітей, необхідно поводитися з ними спокійно та впевнено.

Раніше боялися менше

Цікавими виявилися результати досліджень про соціальні страхи. Отож з кінця: на третьому місці – підвищення цін (20%), на другому – втратити роботу (23%.) А от найбільше у соціальному плані прикарпатці бояться громадянської війни – 30%. Певно, все це навіяне недавніми подіями у Єгипті, Тунісі, Лівії.

«Соціальний страх – це вічне явище, – каже професор кафедри філософії Прикарпатського університету Любомир Бабій. – Сфера відносин породжує соціальну боязнь. Також це підігрівається біологічним страхом. Наприклад, чому люди бояться громадянської війни? Бо можуть на генетичному рівні згадувати і дві війни, і голодомор, боятися смерті, голоду і т. д. Ці страхи треба гасити та впорядковувати свідомість на загальнополітичному рівні».

До речі, за словами соціолога, на початку незалежності страхів соціального характеру було значно менше, ніж зараз. «Тоді була загальна ейфорія від того, що дозволили українське, – говорить професор Бабій. – Усі понадіялися на державу. А тепер знову активізувались антиукраїнські сили. І знову на телебаченні російська, знов у нас комплекс «Штепселя й Тарапуньки», коли один говорить українською, а інший – російською. Ці страхи повинна розвіювати влада».

Ну, на владу в нас сподіваються мало…

Віра тримає

На запитання «Що таке страх і в чому його причина?» кілька респондентів відповіли – слабка віра в Бога. То що скаже Церква?

«Віра, Надія та Любов – це три богословські чесноти, які є для нас основою, – говорить отець Йосафат Бойко. – Святий євангеліст Іван каже: «Досконала любов проганяє страх». Наприклад, чому дитина боїться батька? Вона боїться, якщо немає любові. Навіть якщо дитина щось натворила, але вона любить свого батька, то вона не боятиметься сказати про це. Таке саме і з Богом. Чого ми маємо боятись, якщо ми любимо Бога і знаємо, що Він любить нас».

За словами священика, те, що люди бояться смерті, з одного боку, навіть корисно, бо тоді вони задумуються над сенсом життя – над тим, як вони живуть зараз та що чекає їх після смерті.

Але, як каже отець Йосафат, коли ми з Богом – чого боятись?