Микола Волков У ці дні можемо стати свідками знакового явища. Воно яскраво характеризує те, до якого стану поступово скотилося наше мистецтво. А ще можна побачити, що цікавіше і вигідніше пересічним іванофранківцям, високе мистецтво, а чи торгівля?
Такого аншлагу в галереї не було давно. Юрби людей з натхненними обличчями снують всередину і назовні. Їх привабила не виставка місцевого художника, не твори живопису і графіки. Все пояснює вивіска над входом — розпочався черговий розпродаж одягу.
Насправді ми є свідками епохальних подій. У картинній галереї міста Івано-Франківська торгують одягом. Правда, важко собі таке уявити за часів чужинського правління на наших землях Австро-Угорських монархів, чи за темних років страшного радянського режиму? Ніхто більше не нагидить в душу, як самі собі, а культура, як відомо, і є душею народу.
Тож страшні часи чужинців давно минули. 24 серпня ми, дякувати Богу, відсвяткували сімнадцяту річницю незалежності вільної України. Так от, замість того, щоб до цієї дати приурочити нову виставку живопису або фоторобіт наших митців, вже наступного дня у галереї відкривається торгівля одягом. Хіба не знакова подія?
Наш патріотичний народ «хаває» це і успішно залишає тут свої «кровні». Сумно, але стільки людей стіни галереї давно не бачили. Виявляється, «шмотки» є більш привабливими для мешканців міста, аніж власне мистецтво, яке є номінальним призначенням цього приміщення.
Видається, що ця країна у своїй недолугості зайшла вже надто далеко. З такого культурного «коматозу» нація відкачується довгими десятиліттями, якщо не століттями. Тож які перспективи перед нами? Справжнім епатажем за таких обставин, напевне, була би ярмарка одягу в колишньому костьолі, а тепер Художньому музеї…
