Цього місяця у Франківську сталися дві резонансні події біля нічних клубів. На день Валентина, біля кафе дівчина отримала гумову кулю в голову. Винуватця ще шукають. А два дні перед тим у лікарні помер 18-річний хлопець, якого побили біля пабу. Підозрюваного затримали.
І тут постає запитання — наскільки високі шанси повернутися з нічного клубу живим і неушкодженим?
Охорона за власним бажанням
Про те, хто винен, можна говорити довго. І часто тут лунають фрази на кшталт «пристойні дівчата/хлопці по ночах вдома сплять». Виходить, як у приказці: «В інших бачиш під лісом, а свого не бачиш під носом». Ви самі ніколи не ходили по дискотеках? І ваші діти цього не роблять?
Тож на який рівень безпеки можна розраховувати у клубах? Чи відповідальний власник закладу за інцидент? Це питання, на жаль, без конкретної відповіді.
«У кожному випадку винен той, хто вчинив ті чи інші неправомірні дії, — каже Олександр Скорняков, начальник управління державної служби охорони (ДСО) при УМВС в області. — Що ж до власника закладу, то, думаю, у кожній конкретній ситуації має вирішувати слідство — сприяв він тому, що сталося, своїми діями або бездіяльністю, чи ні».
А от чи подбав він про службу охорони, за це його до відповідальності ніхто не притягне. «Охоронятися» чи ні — то особиста справа власника, кажуть у ДСО. Тим більше, що охорона — задоволення недешеве. У ДСО називають розцінки: «кнопка тривожного виклику» — 4 грн. за робочу годину, пункт фізичного контролю («Титан» на вході) — 35 грн. за годину.
«Якщо власник дбає, аби його клієнти були задоволені і ще раз прийшли у заклад, то потурбуватися про їхню безпеку в його ж інтересах, — стверджує співвласник культурно-розважального комплексу «Pasage Gartenberg» Олександр Долішній. — Ми на початках експериментували: пробували виставляти приватну охорону, потім мішану — приватну плюс державну. В кінці прийшли до висновку, що треба виставляти тільки державну — людей у формі. Бо є гарячі голови, в яких охоронець у цивільному викликає агресію й часто це переростає у конфлікти».
У ДСО нам повідомили, що вони працюють з 12 нічними закладами. «Це ті клуби, в яких встановлена «кнопка тривожного виклику», — каже Олександр Скорняков. — Тобто, якщо виникає конфлікт, то персонал викликає охорону, яка має такі ж права та обов’язки, як і міліція. Називати заклади не буду. Два з них користуються ще й пунктом фізичного контролю».
Чи багато це? Начальник ДСО запевняє, що Франківська цифра цілком пристойна.
Що ж до приватних охоронних служб, то ми зателефонували у кілька з них. Видається, що нічні клуби для них — завеликий рівень ризику. Воліють працювати з кафе, магазинами, офісами. Хоча стверджувати на 100 %, що жоден із нічних клубів міста не охороняється приватною службою, не можемо.
Граната у трусах
Завсідники клубів добре знають, що в деякі з них можуть просто не пустити. Без пояснень. Діє фейс-контроль і дрес-код. І це часто викликає обурення.
У власників закладів на це чітка позиція — все для комфорту й безпеки відвідувачів. «Звертають увагу на адекватність людини, чи він вже добряче перед тим не відпочив, — каже Олександр Долішній. — Друге — ми вважаємо, що дівчина, яка прийшла у вечірньому платті, не хоче, аби поруч сидів хтось у спортивних штанах. Якщо говорити з боку бізнесу, то простіше знизити вимоги, пускати всіх підряд, зірвати куш за півроку чи рік, а потім зробити ремонт і відкритися знову. Але я вважаю, що це неправильно».
У ДСО фейс-контроль розуміють по-іншому. «Наші працівники мають працювати на випередження, — каже Олександр Скорняков. — Фейс-контроль — це дуже важливий елемент безпеки і не тільки у розважальних закладах, а і в банках, ломбардах, ювелірних магазинах». Але що саме видивляється охоронець в зовнішності відвідувача, Скорняков розповідати відмовився, каже, ці дані «мають певний характер носія секретної інформації».
Що ж до оглядів сумочок і обшуків, то тут, запевняє він, держохорона обшукує виключно затриманих. І це не тільки можна, але й треба робити. «Коли я працював у Львові, — пригадує Скорняков, то з нічного клубу доставили відвідувача, який у кабінеті оперуповноваженого витяг з трусів гранату, висмикнув чеку і стрибнув під дубовий стіл. Добре, що цей стіл ще за бабці Австрії був склеєний. Він врятував життя і злочинцю, і міліціонеру».
Те, що в деяких закладах на вході в сумки заглядають до всіх, ДСО не стосується, стверджує Олександр Скорняков. Мовляв, то якісь внутрішні правила закладів.
Міліцію кусають
Чи часто у клубах виникають конфлікти? Знаємо принаймні таке — в середньому за тиждень у тих 12 клубах, які працюють з ДСО, затримують по 5-8 осіб. Вночі з п’ятниці на суботу та з суботи на неділю «тривожні кнопки» не змовкають. На початку роботи Пасажу Гартенбергів також був гучний інцидент між охороною та відвідувачами…
Взагалі-то ситуація стабільна, каже Скорняков. Звісно, є люди, які нетверезими втрачають самоконтроль. І тоді може бути всяке.
Як правило, порушник — чоловік від 20 до 30 років. «Але якщо це жінка, то її заспокоїти значно важче, — говорить начальник ДСО. — Як зараз пам’ятаю, в одному з закладів забрали дівчину. Вона ніяк не могла заспокоїтися, покусала працівників міліції. Коли підвели до автомобіля, підборами зробила зо п’ять дірок у дверцятах. А по дорозі нас усіх «звільняла».
Загалом портрет порушника дуже розмитий — від юних «емо» до пристойних пані. Але всі вони нетверезі.
Страшна вулиця
Як не вплутатись у неприємності, чіткої інструкції ніхто не дасть. Якомусь п’яному молодикові може просто не сподобатися, як ви на нього подивилися.
«У таких ситуаціях ми не можемо передбачити, що буде, — каже Надія Берладіна, психолог ДСО. — Не намагайтеся розпалювати конфлікт. Ви ж не знаєте, що в голові тої людини робиться і з ким вона прийшла? Реагуйте ввічливо, навіть коли до вас звернулися з лайкою. Просто поверніться та підіть, як би банально не звучало — втечіть».
Якщо бачите, що людина «вчепилася», не виходьте на вулицю, тим більше самі. Бо у клубі чи кафе, навіть якщо там немає охорони, можна сподіватися на допомогу від відвідувачів чи персоналу. На вулиці ж ви — самі. І можете вважати себе щасливчиком, якщо все закінчиться зіпсованим настроєм.
Comments are closed.