Після скандального прийняття «мовного» закону влада не спинилася. Зараз багато говориться про ще один убивчо-провокативний законопроект — про наклеп, якщо назвати людською мовою цей документ з довгою назвою. Закон, який може засудити на кілька років ув’язнення, парламент уже прийняв у першому читанні. Після того, як його проголосують удруге, скоріш за все до опрацювання піде ще один закон — «Про порядок організації і проведення мирних заходів». Після цього збиратися доведеться, як раніше — не більше трьох. Будь-які мирні акції можна буде заборонити під будь-яким приводом.
Закрити рот невдоволеним
Спершу — про наклеп. У законі йдеться про те, що наклеп, тобто умисне поширення завідомо неправдивих відомостей, карається штрафом 200-500 неоподатковуваних мінімумів громадян, виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років. Автор законопроекту, нардеп і «регіонал» Журавський обґрунтовує свою ідею красивими аргументами — Конституцією, недоторканністю людської честі та гідності в Україні. Мовляв, нерідко наклеп тягне за собою тяжкі наслідки, які за своєю шкодою можуть бути й тяжчими, ніж злочин людини, про яку говорять чи пишуть.
Слід згадати, що кримінальна відповідальність за наклеп в Україні уже була. Із Кримінального Кодексу вона зникла тільки у 2001 році. Чи можна зараз стверджувати чи хоча би припускати, що протягом останніх десяти років факти наклепу в нашій державі почастішали хоча б на певний відсоток? Особливо, якщо згадати, що українське законодавство містить достатньо механізмів захисту прав у разі поширення недостовірної інформації.
У статті 32 Конституції та статтях 297 і 299 Цивільного кодексу уже давно прописане право кожного на повагу до його гідності та честі, а також на недоторканність ділової репутації. Якщо хтось порушує твої права — можеш звернутися з позовом і виграти суд. Однак, як бачимо, цього замало. Владі більше до вподоби кримінал.
За словами відомого українського медіа-юриста Тетяни Фоміної, зараз немає статистики, яким чином реалізовувалася ця стаття закону до 2001 року. Ніхто не знає, скільки було порушено кримінальних справ, скільки з них було проти журналістів, скільки довели до логічного завершення через винесення обвинувального вироку. Однак, переконана вона, коли статтю вилучили, зробили правильно.
«Подібні статті з кримінальним покаранням за наклеп існують і в демократичних країнах, — говорить Фоміна. — Але там вони не використовуються таким чином, як у нас. На жаль, в останні роки виглядає загрозливо, що Кримінальний Кодекс використовується владою для розправи з неугодними. Враховуючи кваліфікацію суддів і прокурорів, можна припускати, що притягнення до кримінальної відповідальності, зокрема й журналістів, відбуватиметься за поширення цілком достовірних, проте недобре доведених, матеріалів».
Журналіст — не правоохоронний орган. Відтак він часто не може зі стовідсотковою точністю довести правдивість інформації, наприклад, про те, що чиновник бере хабарі, або що вілла, яку збудував депутат, записана на його родичів. Так, Фоміна підозрює, що новий законопроект є нічим іншим, як простою демонстрацією сили, яка згодом цілком може перетворитися на реальну загрозу для журналістів і користувачів соцмереж.
До речі, новий законопроект передбачає ще більше покарання за поширення неправдивої інформації, ніж було до 2001 року. Частина друга говорить про обмеження волі від двох до п’яти років. Раніше було до трьох…
Складно назвати законом
Врегульовувати мирні зібрання законом, на думку медіа-юриста, теж зайве. Мовляв, стаття 39 Конституції України достатньо повно регулює проведення усіх зібрань. Там йдеться про те, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї, та проводити збори, мітинги, походи, демонстрації. Для цього їм потрібно просто завчасно сповістити органи виконавчої влади або місцевого самоврядування.
«Таким чином Конституція встановлює сповіщувальний порядок проведення таких заходів, — акцентує Тетяна Фоміна. — І ніяких дозволів на проведення заходу не потрібно. Громадяни, які проводять акцію чи демонстрацію, повинні завчасно сповістити органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Як на мене, три дні — цілком достатньо для визначення «завчасно».
До речі, ця ж 39 стаття Конституції говорить, що обмежити право провести заходи може тільки суд і «лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».
Натомість зараз по Україні прокотилась хвиля судових, абсолютно не обґрунтованих рішень про заборону демонстрацій, мітингів чи зборів з цілком вигаданих причин. Так, причиною заборони заходу може бути «перешкоджання громадянам руху по тротуару». Такі рішення судів не відповідають Конституції, вони необґрунтовані, однак вони є…
«Такий закон у наших умовах — в умовах дуже ганебної законодавчої практики — приймати не можна. І я категорично проти цього, — говорить Тетяна Фоміна. — Адже ми не вміємо писати закони правильно, а все, що приймається останні десять років, складно навіть назвати законами. Там неузгодженостей і неточностей більше, ніж може допустити законодавство будь-якої країни. До того ж, враховуючи політику держави, яка на сьогодні склалась і яку демонструють наші суди, без належних законодавчих підстав, прийняття цього закону означатиме тільки те, що конституційне право, гарантоване громадянам України, буде значно обмежене».
Якщо буде команда
Чого ж прагне наша влада, проштовхуючи такі закони? За словами політолога Тараса Возняка, рейтинги правлячої партії катастрофічно падають. Єдиним винятком є Донбас, де люди досі якось миряться з тією ситуацією, яка є.
«Владні партії та влада в цілому не хоче бачити й чути реакцію людей на реальний стан, — каже Возняк. — Тому вони намагаються, як при комунізмі, переконати людей, що їм чудесно, їм прекрасно, а покращення наступило вже вчора. Очевидно, саме на це покликаний закон про наклеп: щоб людина не жила в реальних вимірах, не жила у відповідності з реальною ситуацією, а жила гордістю за свою велику прекрасну потужну радянську країну».
А от закон про масові заходи, вважає Тарас Возняк, стосується не тих, кого можна здурити. Він призначений для тих, які не піддаються на вмовляння та навіювання «телебаченням Бенкендорфа та Арфуша».
«Саме для того, щоб узяти за морду цих людей, приймається цей закон про зібрання громадян, — говорить політолог. — Щоб більше трьох не збиралися з будь-якого приводу. В Китаї свого часу люди збиралися великими натовпами та робили фізичну зарядку. І це вважалося загрозою для національної безпеки. Скоро таке буде і в Україні».
На думку Тараса Возняка, Верховна Рада не задумуючись прийме як перший, так і другий законопроект. Для цього потрібна тільки команда владної верхівки. Якщо ж буде відповідна суспільна реакція на ці закони, то може бути відбій. Потрібна суспільна реакція — як в Україні, так і за її межами.
«А якщо такої реакції не буде, — підсумовує політолог, — то вони скоро приймуть закон і про те, що дозволяється людожерство. Але тільки окремим особам».
P. S. Уже під час верстки номера прес-служба Партії регіонів повідомила — депутат Журавський відкликав свій законопроект про наклеп. «Я вирішив на сьогодні зняти це питання юридично, але не політично, — заявив він. — Я залишаюся на тих самих політичних позиціях. Після виборів маю намір організувати серію «круглих столів», у яких візьмуть участь журналісти, правозахисники та науковці. Після широкого обговорення та вироблення спільного бачення законопроекту маю намір подати його на розгляд парламенту».
Борімося — поборемо!
Comments are closed.