Мирний травень 45-го

Зовсім скоро ми святкуватимемо уже 65 річницю перемоги. Про цю війну є маса відомостей – документи, дослідження, спогади. Та чи багато хто з нас задумувався над тим, чим жила наша область навесні 1945 року…

Липневі могили

Відомо, що остаточно Станіслав від німців звільнили ще 27 липня 1944 року. Тоді ж коли Львів і Перемишль. Саме ці події лишили у нашому місті історичні пам’ятки.

Історик Богдан Гаврилів розповідає про ту операцію так: «Наступ батальйону Панишева відбувався з півдня – із Хриплина, через Опришівці і теперішній аеропорт. І навіть проходив через подвір’я мого діда, де стояла німецька кухня. У Хриплині була артилерійська батарея, яка й обстрілювала німецькі позиції. А мій вуйко, що жив там, побачив як солдат заліз на його грушу, навів бінокль і дає координати – бити прямо по подвір’ю мого діда. Він каже: та ви ж стріляєте по моїй родині. А солдат відповідає – там є німецька кухня, а де кухня, там і німці. Інші батальйони наступали в районі паровозоремонтного заводу, саме тоді він був зруйнований».

Від тих подій і отримала свою радянську назву нинішня вулиця Коновальця. «Німці засіли в теперішньому приміщенні редакції газети «Галичини», – розказує Гаврилів. – У вікнах поставили кулемети та обстрілювали вулицю Коновальця аж до Сахарова. Тоді на бричці під’їхав капітан Дадугін і повів солдатів в атаку. Показав особистим прикладом як треба. Кулеметна черга скосила його саме на цій вулиці» До того вона звалася Зосина Воля, за радянських часів її перейменували на вулицю капітана Дадугіна.

«Командування під час цієї операції вирішило не застосовувати артилерії, – каже Богдан Гаврилів. – Не було такої потреби. Розвідка доповіла, що тут розміщений невеликий гарнізон – десь може 500 німців і було. Тому місто не дуже й постраждало».

Радянських солдатів, які загинули в ході цієї операції, поховали на Київському цвинтарі та на Вічевому майдані. Згодом на майдані задумали поставити пам’ятник Сталіну та Леніну. Тож могили солдатів перенесли на вулицю Лепкого – зробили меморіальний цвинтар, де зараз і відбуваються святкування річниць перемоги.

Весна трудящих

А вже навесні 1945 року на Прикарпатті повним ходом йшло будівництво світлого майбутнього. Офіційний розвиток подій найкраще змальовує місцева періодика того часу.

Ось лист, датований 9 травня 1945 року, опублікований у «Прикарпатській правді». Написали його батьки із Бурштина своїй дочці на фронт.

«Ріднесенька Насте! Від всього серця вітаємо тебе зі святом перемоги і чекаємо додому. Прийшов радісний день, ворог переможений. Ти та Василь вернетеся додому і заживемо щасливо. Хоча від Василя і вісток немає, але серце підказує, що він живий, що він вернеться. Сьогодні разом з вами святкує перемогу все наше містечко, вся радянська земля. Цю радість принесли мільйони мужніх радянських воїнів Червоної Армії. З перемогою, діти наші».

На жаль, примірників «прикарпатки» за травень 1945 року в архівах не збереглося. Якийсь «поціновувач історії» просто вирвав їх з підшивки. Та по інших матеріалах легко прослідкувати події тих далеких днів.

Головне завдання для Прикар­паття на весну 1945 року влада змалювала так: «Селяни і селянки, трактористи і агроуповноважені! Змагаймося за швидке й на високому рівні проведення весняної сівби». Повно матеріалів на тему «вісті з полів» – про «величезне трудове піднесення, з яким селяни нашої області беруться за відродження сільського господарства».

Активно відбувається і процес організації земельних громад. «Це новий доказ невтомного піклування уряду і більшовицької партії про добробут українського селянина», – запевняє газета. Основна функція цих громад – «здійснення політики партії та уряду на селі».

Преса захоплено описує, що відбувалося в ті дні на Прикарпатті: «в нашій області відкрито 25 МТС», «влада піклується за сім`ї фронтовиків». Пропагують стахановський рух. Так слюсарям Станіславського депо докоряють за невиконаний план: «Відставати в такі дні – це сором для всього колективу».

Взялася партія і за місцеві газети. Слідкували за відхиленнями редакторів районок від офіційного курсу. Наприклад, про редактора «Червоної Долини» В. Клоченка пишуть – «сподіває­мося, що Долинський райком КП (б) У зробить потрібні висновки з цієї помилки редакції газети».
Що ж до самої перемоги, то – «Слава творцеві історичних перемог великому Сталіну!». Як без нього?

Зворотний бік

Та не все було так барвисто. У других совітів на Прикарпатті залишився потужний ворог – ОУН-УПА.

У газетних публікаціях, а саме вони були найдоступнішим джерелом інформації для більшості прикарпатців, весною 1945‑го про упівців говориться мимоходом. Переважно в такому руслі. «Радісно, впевнено трудяться селяни на весняних роботах. А ворогам це, як ніж у серце. Для тих, хто звик жити чужим коштом, для куркулів і куркуленят, для всіх недобитків ворожих ця весна віщує смерть. Гине проклята фашистська Німеччина, гинуть і найманці її – українсько-німецькі націоналісти».

Та секретні на той час документи кажуть, що до ОУН-УПА нова влада ставилася зовсім не як до вже переможених ворогів. Ось повідомлення секретаря Станіславського обкому КП (б) У Слоня про діяльність винищувальних батальйонів в області. Датована травнем 1945 року. Під грифом «цілком таємно». «Особовий склад винищувальних батальйонів провів значну роботу по боротьбі з українсько-німецькими націоналістичними бандами ОУН і УПА, а також по виявленню агентури противника і очищенню від ворожо-преступного елементу в районах області».

Натомість, «товариш» Слонь жаліється, що в ряді районів партійно-радянські організації не приділяють достатньо уваги керівництву винищувальними батальйонами. А це і призвело до того, що бандерівцям вдався «уход зі зброєю в банди» – в Богородчанському, Надвірнянському, Кутському, Обертинському, Косівському та інших районах.

Для бійців ОУН-УПА весна 1945 року була важкою – саме тоді відбувся найбільший наступ проти їхніх загонів. Для боротьби з повстанцями у Карпатах і Прикарпатті радянська влада кинула 40 тисяч солдат.

P. S. За цю перемогу безліч наших земляків заплатили своєю кров’ю. Не шанувати їх було б ганебно. Та варто пам’ятати – ця перемога мала два боки. На одному війна завершилась, на іншому – розгоралась.