Два тижні тому опозиційні нардепи зареєстрували законопроект «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні». Його авторами є Володимир Яворівський, Ірина Фаріон і Марія Матіос. Вони пропонують скасувати сумнозвісний закон Ківалова-Колесніченка. Регіонали вже назвали це провокацією. І чим же їх так зачепило?
Знати мусиш
Завданням закону автори визначають утвердження української мови у публічних сферах життя. Мовляв, він скерований на досконале володіння, правильне вживання, запобігання вульгаризації мови і т. д. «Будь-яка інша мова, що застосовується в Україні, — йдеться у проекті, — окрім української мови як мови титульної нації та мов інших корінних народів України, для цілей цього Закону є іноземною мовою». Там же — кожен громадянин зобов’язаний володіти українською мовою. Всім, хто раніше був позбавлений змоги її вивчити, таку можливість нададуть.
Також законопроект визначає посади, для яких обов’язковим є вільне володіння українською. У переліку: Президент, народний депутат, член Вищої ради юстиції, член ЦВК, судді, члени КМУ, депутати місцевих рад, керівники вишів, держслужбовці, адвокати, нотаріуси, прокурори, помічники нардепів тощо. Аби зайняти ту чи іншу посаду, треба буде підтвердити рівень знання української мови. Його визначатиме Національна комісія зі стандартів державної мови — після складання іспиту. Також іспит на знання мови змушені будуть здавати ті, хто хоче отримати громадянство.
Є у проекті й достатньо обмежень. Культурні та спортивні заходи — або звучати українською, або перекладатися. Фільми у кінотеатрах — українською, крім 10% трансльованих, які можуть супроводжуватись субтитрами…
На око законопроект виглядає доволі радикально. Та якщо згадати те «щастя», що прийняли раніше, хочеться сказати: «Де ж ви були раніше!».
Гроші допоможуть
Нагадаємо трохи про документ імені Ківалова-Колесніченка. Він гарантує вільне використання регіональних мов: російської, білоруської, болгарської, вірменської та багатьох інших. Для статусу регіональної мови достатньо, щоб вона була рідною для 10%, що живуть у тому регіоні. Ще має бути рішення місцевої ради.
У липні депутати проголосували за закон у другому читанні, у серпні його підписав Віктор Янукович. Одразу після цього майже половина областей визнали російську регіональною. У деяких місцевих радах регіональною затвердили угорську, румунську, русинську тощо. Правда, все це — лише на папері. Адже для реалізації кожному органу місцевого самоврядування (а їх в Україні є 11 тисяч) треба знайти зайві кошти у бюджеті — на бланки, печатки, вивіски. Так, за різними підрахунками, нововведення має коштувати усім бюджетам разом від 4 до 17 млрд. грн. І звідки ті гроші? А поки місцеві ради не готові платити, все залишиться, як було. І це додасть опозиції більше прав наполягати на відміні закону або на внесенні суттєвих змін.
«Репортер» опитав відомих франківців різних політичних сил, що вони думають про нову ініціативу опозиції.
Руслан Марцінків, народний депутат («Свобода»):
– Кожна людина, яка йде на роботу, зобов’язана говорити українською. Тому іспит — нормальна практика. А як іще перевірити знання?
Це ж нонсенс, коли чиновник, який йде працювати від імені держави, не знає державної мови. У побуті можеш спілкуватися якою хочеш, але на роботі ти зобов’язаний знати українську мову.
Вважаю, що законопроект не є радикальним, він нормальний. Зрештою, це наша передвиборча обіцянка. Ми казали, що будемо добиватися відміни попереднього закону та прийняття такого, який зобов’яже знати українську.
А те, що представники Партії регіонів заявляють, що не голосуватимуть, не дивує. Це є їхня закономірна позиція. І хоч ми розуміємо, що скоріше за все «регіони» не підтримають новий законопроект, будемо цього добиватися. Рано чи пізно закон буде прийнятий.
Роман Чернега, народний депутат («УДАР»)
– Подібні положення є в законах багатьох країн. Наприклад, такі норми запровадили Франція та Росія. Без знання державної мови там неможливо бути чиновником чи адвокатом.
Цей законопроект відповідає духу та букві української Конституції. І його дія не поширюється на мову міжособистісного спілкування. Ніхто не збирається заборонити спілкуватися російською чи будь-якою іншою мовою, як це хочуть представити. Бо жодних обмежень мовних прав українських громадян законопроект не несе.
Натомість обов’язковість вживання державної української мови у публічній сфері допоможе її зберегти та розвивати. А це є обов’язком української держави.
Ми проти спекуляцій та нагнітання пристрастей і виступаємо за професійний підхід. Наші депутати, зокрема, пані Марія Матіос — профі в мовних питаннях. Відтак, вони будуть працювати над тим, щоб мовне законодавство відповідало статті 10 Конституції — забезпечувало об’єднувальні задачі української мови. Саме це завдання виконує державна мова в будь-якій європейській країні.
Богдан Федьків, депутат Івано-Франківської міської ради (Партія регіонів):
– У минулому скликанні вже ухвалено закон «Про засади державної мовної політики». Він не ідеальний, викликав багато суперечностей, і це нормальне явище, коли є прихильники і противники. Робота над його вдосконаленням не припиняється й зараз. Адже Віктор Янукович доручив створити робочу групу, яка напрацьовує пропозиції та уточнення.
Законопроект, який внесла опозиція, повністю суперечить міжнародному праву. Дуже одіозним є те, що будь-яка недержавна мова розцінюється як іноземна. Зараз в Україні значна частина розмовляє російською, а завдяки цьому закону вона б мала статус іноземної. Зрештою, Україна — багатонаціональна держава, у нас проживають представники понад 130 національностей і поверхнево підходити до розв’язання складної проблеми не можна. Це тільки поглибить конфлікт.
Проект закону має право на існування. Але думаю, що його доля приречена, оскільки наші депутати перекладають цей законопроект на англійську мову, відсилають у Раду Європи, у Венеціанську комісію для експертної оцінки. Відтак думаю, що цей процес затягнеться.
