Війна

Легкі позики

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Через кризу люди досі не надто довіряють банкам. Натомість, чомусь звертаються до сумнівних фінансових установ. А ті всіляко заманюють: легкою процедурою, низькими процентами, відсутністю застави. То як позичальники, не обпікаються? «Репортер» провів своє невеличке розслідування.

Усі на валізах

Зверніть увагу – в Івано-Франківську мало не на кожному стовпі висять пропозиції безпроблемних кредитів. Дивина. За кілометр видно – лохотрон. Але, подивимось…

Перша така організація мала б розташовуватися у приміщенні одного з готелів. Двері на третьому поверсі. Закрито. Розпитали сусідні офіси – ніхто нічого не знає. Внизу адміністратор з лагідною посмішкою відповідає, що «вони там недавно, і працюють за індивідуальним графіком».

За наступною адресою всі були на місці, тобто один молодий чоловік. Комунікабельний, доброзичливий. Для чого кредит, не запитує. Може, через те, що сума маленька. Запросили 5 тис. грн. Погодився. Хоч у рекламці й написано, що кредити видають від 5 тис., але Роман (кредитор) сказав, що зараз фірма переглянула умови та видає не менше 10 тис. Але кредит дасть, під 6-8% річних. Від нас – лише паспорт і код. Далі маємо укласти угоду, сплатити гарантійний внесок – 876 грн., «аби фірма у Києві побачила, що клієнт платоспроможний». Кредит можна чекати протягом п’яти днів. Далі треба сплачувати по 186 грн. щомісяця, п’ять років. Цікаво.

Попросили договір. Багато листків, колір паперу якийсь веселковий, купа тексту дрібним шрифтом. Взялися детально вивчати та перепитувати. Роман помітно занервував, почав розпитувати про місце роботи. Його доброзичливість десь поділася. Обіцяли принести документи та поговорити конкретніше. Все.

Іншу «контору» ледве знайшли. Перед нами у черзі стояла подружня пара, хотіли кредитуватися на 120 тис. грн. Ого! А у приміщенні обстановка, до речі, якась «валізна» – відчувається, що в разі чого всі зможуть зібратися хвилин за 10. На стінах – незграбні копії сертифікатів. Якось не дуже солідно для фірми, яка надає кредити до 200 тис. грн. Під 12% річних, на три роки. І договір – може бути, не придерешся. То наскільки це реально, й де нас кидають?


Не ведись на дешеве

У житті бувають різні ситуації, іноді без кредиту не обійтись. Але фахівці в один голос запевняють, що низькі кредити для нашої економіки – нонсенс.
«У країні, де інфляція перевищує 10%, кредит не може бути дешевшим, ніж ці 10%, – каже керуючий філією «Укрексімбанку» в Івано-Франківську Юрій Друк. – От подумайте добре: який зміст бізнесмену видавати кредит власними грошима під 8%, якщо ці самі гроші він може принести у банк на депозит під 15%? В Україні банки приймають грив­неві річні депозити під 14-15%. Тож і кредитів дешевших бути не може».

Є три групи установ, які надають послуги споживчого кредитування. Банки, кредитні спілки та третій тип – «товариства», які розквітли після кризи. Саме останні пропонують суперкредити з неймовірними 2-7% і без довідки про доходи. Принципова різниця між ними та «традиційними» установами полягає у тому, що фінансова діяльність банків і кредитних спілок  контролюється відповід­ними державними органами. А роботу цих «товариств», каже Юрій Друк, практично ніхто не контролює. Але, за його словами, поки що ці структури працюють нормально. Єдине – треба добре читати все те, що підписуєте.

«Ніколи не платіть нічого наперед, бо у 99% випадків фірми, які створені з метою ошукати людей, працюють саме за цією схемою, – говорить Друк. – Ви платите їм ще до того, як отримаєте кредит. У більшості випадків це обман».

Ось він – гарантійний внесок, «аби фірма побачила»! А довести шахрайські помисли дуже важко. У більшості випадків в угодах не йдеться про зобов’язання видати вам саме такий кредит чи саме завтра…

На власному досвіді

Історії з досвідом такого кредитування часто показують по телевізору, їх же обговорюють в інтернеті. Але ось кілька живих історій, від іванофранківців.

«Побачив оголошення на стовпі, що надаються кредити за малі відсотки, – розповідає приватний підприємець Володимир. – Маю свою палатку на базарі і таким чином заробляю на життя. Подумав, а чому б ні? Візьму собі 20 тисяч кредиту, докуплю товару, розкручуся, а віддавати буду частинами. Залишив свої дані: паспорт і код ідентифікаційний. Наступного дня приходжу, а вони кажуть, що у кредиті мені відмовлено. Причини не сказали, мовляв, все вирішувалось у Києві. Через деякий час мені прийшла повістка з банку, що маю великий борг. Виявляється, вони на мої документи якимось чином офор­мили кредит. Довго судився, але виграв. Все ж таки краще своїми силами заробляти».

В іншого підприємця – стан­дартний випадок, як кажуть, класика жанру.

«Побачив, що рекламують кредит на 3-6% річних, – говорить Олександр. – Підписав договір, заплатив немалий гарантійний платіж. Сказали прийти через кілька днів. Приходжу, а мені в кредиті відмовили. Гроші так і не повернули. Фірма вийшла з цієї операції чистою, бо, виявляється, все у договорі було зазначено, а я не дочитався…».

До речі, за словами начальника центру зв’язків з громадськістю УМВС в Івано-Франківській області Василя Гультайчука, міліція такі звернення отримує часто.

«Всі подібні заяви ми переводимо на розгляд у державну службу з боротьби з економіч­ною злочинністю, – каже Гультайчук. – Точно можу сказати, що кримінальних справ поки що не порушували. Але багато людей зв’язуються з цими позичальниками і добре не читають договір. Досить лише подивитися адресу, адже вона не франківська, тут працюють лише агенти. Юридичні особи, що видають кредит, знаходяться в інших містах. Це раз. Друге – там прописано, що коли людина підписує договір, то це не означає, що на наступний день їй видають кредит. Кредитори починають відтягувати, обіцяють, люди чекають, а потім звертаються у міліцію, що та фірма чи спілка не виконує своїх умов».

Юрист Василь Родчук з «Івано-Франківської правничої агенції» також стверджує, що головна помилка при укладанні кредитних договорів – неуважність.

«Бувають випадки, коли людина, отримуючи кредит, розраховує сплачувати одну суму, а платить зовсім іншу, як правило більшу, – каже Родчук. – Це пояснюється наявністю у кредитному договорі пунктів, які передбачають додаткову комісію, додаткові платежі. Такі платежі, як правило, маскуються за порівняно низькою відсотковою ставкою. Якщо договір підписаний з дотриманням вимог чинного законодавства, то зобов’язання, які з нього випливають, необхідно виконувати. Зустрічається і таке, що в договорі не передбачена можливість дост­рокового погашення кредиту, а в людини є кошти, вона хоче погасити кредит і не сплачувати відсотки. Досить важко домогтися визнання такого договору недійсним, тому людям слід бути дуже уважними».

Отже висновок може бути один. Він класичний, давній, банальний. Побачили халяву – готуйтеся, вас хочуть кинути.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.