Не так давно на виконкомі розглядалося питання щодо надання дозволу КП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на спорудження житлового будинку. Справді, виглядає підозріло. Як може собі дозволити будуватися підприємство, яке боргує «Нафтогазу» майже 70 млн. грн.? Тож надання дозволу відхилили. Секретар міськради Василь Бойчук назвав цю пропозицію «темною схемою» та «чистою комерцією». Питання вирішили доопрацювати, тож скоро його знову розглядатимуть.
Вільна територія
Василь Бойчук певен, що підприємство само нічого не будує, мовляв, там є підставні структури, які потім якось поділять той будинок. Мовляв, за цією землею хтось стоїть і той хтось хоче без зміни цільового призначення щось будувати. «Я за це не голосував, – каже Бойчук. – І чи питання приймуть, я не знаю. Можливо, коли на сесії слухатимемо керівника «Теплокомуненерго», то спитаємо у нього про цей будинок». Секретар міськради каже, що ніхто не хоче розкрити темну схему: скільки квартир, кому, і на підставі яких домовленостей? Отже, спробуємо розібратися.
На сьогодні «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (ТКЕ) має в місті приблизно 70 об’єктів. Це: 38 котелень, 38 ЦТП (центральних теплопунктів), адміністративні, складські й виробничі приміщення. Саме вони забезпечують обласний центр гарячою водою і теплом.
Як каже директор ТКЕ Ігор Прокопів, місто живе та міняється, а разом з ним змінюється і їхнє підприємство. «Наприклад, ми об’єднуємо три ЦТП у два, які розподіляють загрузку у зв’язку зі зменшенням теплового навантаження, або через встановлення ефективнішого обладнання (котлів чи насосів), – каже Прокопів. – У результаті залишається вільна територія».
Цю землю можна використати під будівництво. Тим паче, що на підприємстві працює майже тисяча працівників і багато з них роками стоять на квартирній черзі.
Оптимізм у прогнозах
Якщо згадати про борги ТКЕ, то ідея з будівництвом виглядає безглуздою. За словами Ігоря Прокопіва, в початок опалювального сезону (1 жовтня 2009 року) підприємство увійшло з боргом у 37 млн. грн. Нині – 69 млн. грн. «Але я не бачу у цьому ніяких проблем, – говорить він. – Бо з них 30 млн. грн. – це нарахування за січень, найхолодніший місяць року».
Прокопів запевняє, що, починаючи з лютого, ТКЕ матиме касовий надлишок. Бо споживатиме менше газу, а коштів отримуватиме більше. «Так ми вийдемо без збільшення, а можливо й зі зменшенням боргу на 1 жовтня 2010 року. Тим більше, що розрахунки населення становлять 93 %», – каже головний тепловик міста. Зрештою, каже він, оплата за опалювальний сезон у 2010 році буде залежати від багатьох чинників. Наприклад, від того, чи вчасно оплачуватимуть борги бюджетники, які тільки за січень заборгували 1 млн. грн.
«Датою аналізу боргів підприємства за газ є початок опалювального сезону – 1 жовтня, – говорить Прокопів. – Саме тоді будуть проведені всі заліки, погашений касовий залишок перекриє касовий розрив, будуть «вибиті» всі можливі і неможливі борги. Та й підприємство на той час споживатиме газ у невеликій кількості – тільки на підігрів гарячої води».
Відтак, за прогнозом Ігоря Прокопіва, все добре. А тому й будуватися можна. Тим паче, не затрачаючи на це жодної копійки. Звісно, якщо знайти партнера.
Спільний інтерес
Ще 5 лютого 2007 року колишнє керівництво ТКЕ уклало договір з ТзОВ «ЛММ‑Сервіс» про спільну діяльність у будівництві. Обидві сторони брали на себе певні зобов’язання. «Теплокомуненерго» займалося паперовою тяганиною на кшталт дозволів, а «ЛММ‑Сервіс» – будувало за свій кошт.
Директор «ЛММ‑Сервіс» Василь Човганюк каже, що, вивчаючи карту міста, вони знайшли вільну територію, яка необтяжена комунікаціями, і запропонували тепловикам співпрацю. «Це нормальний ґаздівський підхід, – наголосив Човганюк. – Адже їхні працівники стоять на квартирній черзі не тільки підприємства, а й на основній, міській. А місто квартир не дає. Тож їм ця співпраця теж потрібна».
Керівник «ЛММ‑Сервісу» розповів, що вони проводили конкретну роботу з частиною черговиків, розповіли їм про умови співпраці, які люди прийняли. «З одного збудованого нами будинку ми запропонували працівникам колективу взяти 31 квартиру по собівартості, при умові введення в експлуатацію трьох черг будівництва. Ціна прирівняна до вартості соціального житла, приблизно 3 тис. грн. за квадратний метр», – каже Човганюк.
Тепловиків такий варіант влаштовує. «Інтерес нашого підприємства в тому, щоб надати працівникам певну кількість квартир від здачі по собівартості і розтермінуванням оплати до закінчення будівництва, тобто до кінця 2011 року, – говорить Прокопів. – Квартири отримують люди, які стояли на черзі роками, списки їх формує профспілка. Адміністрація до того нічого не має».
А Човганюк запевняє, що від цієї співпраці значну користь отримає і місто. Бо до кількості квартир треба додати участь у соціально-економічному розвитку Івано-Франківська (750 тис. грн., тільки з першої черги будівництва).
Так співпраця вигідна і «ЛММ‑Сервіс». Вільної землі, необтяженої комунікаціями, в місті небагато. Окрім цього, для будівництва дуже важливим елементом є ліквідність ділянки (прив’язка до школи, дитсадка, транспортного сполучення, магазину). Також співпраця з тепловиками – це впевненість у тому, що при здачі будинку не буде жодних проблем з проведенням газу, води, каналізації, світла…
Один будинок на початку вул. Симоненка уже практично добудований, другий – будується, а на дозвіл до третього виготовляються документи. Усі три плануються на 72 квартири.
Усі проблеми – основні
Як не крути, але ж той, хто має борги, повинен би перейматися саме ними, а не будівництвом, чи не так? Ігор Прокопів із цим не згоден.
«Не можна ділити проблеми на основні та неосновні, – каже він. – Проблеми, які сьогодні ніби не дуже важливі, завтра можуть стати головними. Наприклад, нині важко платити за газ, а завтра не буде кого поставити на посаду голов-ного інженера. А хтось має знати напам’ять усі мережі. Віковий ценз «Теплокомуненерго» – цікавий, тут працюють 114 пенсіонерів…».
А закріплення кадрів за рахунок доступного житла – пропозиція таки непогана. Чи не так?
Comments are closed.