Кажуть, село — колиска української культури, воно плекає природу та багатства нашої землі. Та не завжди є так, як каже народ. Деколи навіть на селі з’являються люди, яких інакше як паразитами не назвеш.
…Ідете ви травневим прикарпатським лісом. Погода — казка. Пташки, дерева, тихий вітер у кронах. Асфальтоване місто з його порохами та вихлопами залишилося десь далеко. Душа співає. І з таким чудовим романтичним настроєм натрапляєте на велетенське стихійне сміттєзвалище. На дереві табличка: «Висипати сміття заборонено». Отакої!
«Репортер» уздрів це «щастя» в лісі поблизу села Незвисько Городенківського району. Якось не віриться, що про цей смітник ніхто не знає. Тут є все: склотара, пластик, харчові відходи. І виглядає на те, що викидається воно систематично. А перед тим люди спаковують той непотріб у мішки. І носять (возять) його за кілометр-півтора від села. Аби очі не різало.
Шкода, що на Прикарпатті таке не рідкість. Цікаво, як реагують обласні природоохоронні служби? Чи просто не бачать? Адже, лісу в нас багато…
Comments are closed.