Коли достигнуть «Черешеньки»?

Через бездіяльність чиновників понад 300 іванофранківців уже три роки не можуть отримати обіцяну землю Марія Гаврилюк   «Хто не хоче працювати, той шукає причини,а хто хоче — шукає засоби».Народна мудрістьЧерга на земельні ділянки в Івано-Франківську є чималою — 2902 особи. Вона майже не про­сувається, і люди поволі втрачають надію. Три роки тому міська влада поо­біцяла іванофранківцям надати приблизно 400 ділянок під індивідуальну забудову і таким чином значно просунути тую чергу. Але донині землі ніхто не отримав, невідомо коли отримає, та чи отримає взагалі.

Історія питання

На початку 1990?х міська влада обласного центру розпаювала 19 га землі на «Нивках» (околиця Івано-Франківська) між членами територіальної громади мік­рорайону Пасічна для городництва. Люди роками обробляли землю, хоча не мали на це законних підстав — документів на право власності. Розуміючи, що цю землю можуть будь-коли забрати, пасічняни звернулися до чиновників із проханням узаконити їхнє право на ці ділянки.

У 2006 році у Володимира Швадчака, який на той час обіймав посаду першого заступника міського голови, виникла ідея піти назустріч людям та законно надати їм землю. Для цього мали зробити системний генплан нового мікрорайону «Черешеньки» та, за рішенням міської ради, надати мешканцям ділянки під забудову. А щоб були «і вівці цілі, і вовки ситі», вирішили списки на отримання земельних ділянок формувати за принципом 50 на 50. Тобто половина списку — люди, які займалися городництвом на цих ділянках (причому розподіл ділянок та перелік осіб на отримання ділянок встановлювався самим Пасічнянським квартальним комітетом), а половина — іванофранківці, зареєстровані у міськвиконкомівській черзі на землю. Також запланували виставити три ділянки на аукціон, а вторговані гроші витратити на проведення необхідних комунікацій та облаштування майбутнього житлового мікрорайону.

Першим кроком до реалізації цього задуму стало рішення міськради від 29 серпня 2007 року про передачу в оренду земельних ділянок у мікрорайоні «Черешеньки» для будівництва індивідуальних житлових будинків. Але на цьому процес і зупинився. Люди дотепер оббивають пороги. І не розуміють, чому досі не отримали землю.

Начальник відділу і розподілу житла івано-франківського міськвиконкому Тетяна Курилів зазначає, що через рішення виконкому пройшло 358 людей, потім 218 із них — через сесію. Всі ці люди періодично звертаються до неї, але вона протягом двох років не може їм відповісти, чому вони досі не можуть отримати землю.

Цікаво, що ділянки в «Черешень­ках» на диво отримали не високі чиновники і політики, а реальні пільговики: всі чорнобильці І ї ІІ категорій, майже всі переселені, учасники бойових дій, багатодітні сім’ї, які перебували на пільгових чергах. Можливо, саме та «особиста непричетність» можновладців до розподіленої землі і стала тим «гальмом», який відтягнув реалізацію проекту на два роки?

Мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус на засіданні виконкому сказав, що до нього також неодноразово зверталися люди. «Фактично зроблені всі необхідні дії і зі сторони влади, і зі сторони територіального комітету (мається на увазі квартальний комітет Пасічної — ред.). Але вперлося це в управління земельних ресурсів Івано-Франківської області», — каже міський голова.

Винна «меліорація»?

Перший заступник міського голови Івано-Франківська Зіновій Фітель повідомив, що, за рішенням сесії, люди зможуть отримати землю, та не зможуть на ній будувати: «Ми сьогодні відкрили оформлення документів на землю, але ні в якому разі не на будівництво. Будівництво може бути тільки після списання меліорації у встановленому порядку», — каже перший віце-мер. Зате він оптимістично прогнозує, що списання меліорованих земель може бути закінчене до кінця цього року.

Щодо меліорованої системи, мер на засіданні виконкому навів приклад, як розпоряджається такими землями Тисменицька районна влада. За його словами, у селі Колодіївка Тисменицького району по 20?30 соток меліорованих земель роздаються «відомим людям», і нічого: «Ну там, правда, пишуть: будівництво здійснювати при умові списання меліоративної системи», — зазначив міський голова. Тому він не заперечував проти винесення на сесію питання про передачу цих земель під індивідуальне будівництво, але запропонував дописати примітку до проекту рішення: «при умові списання меліоративної системи».

Питання списання меліорації є простим і складним одночасно. Та «меліорація» була в свій час на балансі колгоспів, які користувалися землями. Після 1990?х років, коли колгоспи ліквідувалися, влада «забула» знайти нового господаря меліоративним системам. До речі, як кажуть, обласна клінічна лікарня та заводи в зоні Хриплинського промвузла свого часу збудували саме на меліорованих землях. Фахівці твер­дять, що проблема списання меліорації за бажанням вирішується протягом трьох місяців. Ключове слово тут — «бажання» (відповідного чиновника). А балансова вартість тої меліорації в «Черешеньках», як твердять фахівці, становить приблизно «смішні» шість тисяч гривень.

Щоб люди отримали землю у мікрорайоні «Черешеньки», управління архітектури міської ради розробило генплан мікрорайону та звернулося до Державного комітету із земельних ресурсів в області щодо списання меліорованих земель. Заступник начальника Держкомзему в області Ярослав Спасів пояснює, що списання меліорованої системи не є великою проблемою. Та, за його словами, є ряд інших проб­лем, які не залежать від Держкомзему, а є недопрацюванням міської влади.

До 1989 року земля «Черешеньок» належала птахофабриці «Авангард» Загвіздянської сільради. В 1989 році рішенням облвиконкому ця територія була передана Івано-Франківській міській раді. Через два роки міськрада прийняла рішення про включення цих земель у межі міста. Проте планові матеріали про передачу-отримання, за словами Ярослава Спасіва, відсутні донині. «Тобто рішення про передачу земель є, а меліоровані землі — на балансі у Загвіздянській сільській раді. Отже міська рада пропонує давати вис­новок на списання земель, які на балансі Загвіздя», — пояснює Ярослав Спасів.

«Соколи» спіткнулися оБ «Черешеньки»

Оскільки межа між Загвіздянською сільрадою та Івано-Франківською міськрадою не визначена до цього часу, виникла інша проблема. З’ясувалося, що, розробляючи генплан мікрорайону «Черешеньки», міська архітектура запланувала декілька ділянок для будівництва на території Загвіздя. Селян обурив факт, що нібито їхню землю «комусь» перерозподілили. Вони навіть погрожували перекрити калуську трасу, якщо влада не звер­не уваги на цей прецедент.

Ініціатор ідеї Володимир Швадчак розповідає: «Наступним кроком після забудови індивідуальними житловими будинками мікрорайону «Черешеньки» мало бути створення мікрорайону «Соколи» — в районі автомобільного базару. Там планувалося надати під будівництво приблизно 2000 земельних ділянок — який ще може бути кращий антикризовий проект?». Але після проблем, які виникли із забудовою «Черешеньок», — каже він, навряд чи проект хтось реалізує.

На переконання Володимира Швадчака, питання щодо ненадання землі не реалізовується через надумані проблеми. Причина затяжного процесу виділення ділянок — у чиновницькій бездіяльності. А щодо Загвіздя, то та територія села, яка потрапила у генплан мікрорайону, власне і планувалася для передачі під будівництво саме мешкан­цям Загвіздя. Для самих загвіздянців переведення їх ділянок із сільськогосподарського призначення в землю під житлове індивідуальне будівництво є, безперечно, економічно вигід­ною справою. І причини «протесту», якщо такий має місце, у непоінфор­мованості власників ділянок. І це також недопрацювання чиновників. Крім того, за міські кошти планувалося будівництво всієї інфраструктури мікрорайону — доріг, інженерних мереж (електро-, водо-, газопостачання та водовідведення).

У намаганні розібратися, чому людям пообіцяли, але досі не надали землю, виплила одвічна причина — бюрократія. Міська влада звинувачує Держкомзем області у гальмуванні передачі землі. Обласні земельники, у свою чергу, звинувачують міських чиновників у тому, що ті не можуть (чи не хочуть?) до кінця оформити документи, які сприятимуть пришвидшенню списання меліоративної системи. І як завжди, результатом є людське ходіння по колу, де не можна знайти крайніх.

Хоча, за іншою версією (неофіційною), процес передачі землі під індивідуальну забудову спеціально гальмується лобістами місцевих будівельних фірм, для яких забудова нового мікрорайону індивідуальними житловими будинками може стати катастрофою.

І тут виникає ще два запитання (можливо, риторичних) до чиновників:

• Чи настане в нас колись такий золотий час, коли влада просто вирішуватиме людські питання, а не пояснюватиме, чому вона цього не робить, киваючи на недосконале законодавство чи на недопрацювання колег із су­сід­ніх кабінетів?

• Чи настане час, коли місцевий чиновник буде гнаний із влади поганою мітлою за бездіяльність у вирішенні людських проблем?

Нестандартний підхід

А допоки чиновники в нас такі, які є, то запропонуємо пасічнянцям «нестандартну методику»: потіснитися всім і скинутися по кілька метрів земельки на чотири-п’ять ділянок. Потім «подарувати» їх двом-трьом депутатам міськради — бажано із земельної комісії. А ще дві-три ділянки «запрезентувати» чиновникам облкомзему чи якогось ще іншого «актуального» у цій ситуації «зему».

Гарантуємо ефек­тивність такого «нестандарту» — за кілька місяців «неможливе стане можливим». Бо коли мова йде «про чуже», чиновницька психологія працює на віднайдення причин. Коли ж йтиметься про «своє», чиновник буде шукати засоби.