В Івано-Франківській комуналці наразі надто багато відкритих питань. Обмаль коштів, трохи вільних посад і багато розмов про реформи. Про усе це ми говорили з депутатом міської ради, керівником КП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Ігорем Прокопівим.
– Пане Ігорю, на ЖКГ в бюджеті міста передбачено 28 млн. грн. Достатньо?
– Думаю, що цього дуже мало. Проте, цифри реальні, особливо якщо порівнювати з цілим бюджетом міста, де є сумнівною виконання дохідної частини. Там, 40‑50 млн. грн. – яма коштів, яких бюджет просто не виконає.
Гроші для потреб комуналки діляться на дві категорії. Перша – це вирішення усіх поточних питань. Друга – та, що не вирішується, проте вже давно на часі й не дозріла, а вже перезріла – це реформа ЖКГ.
– То чому й досі про реформи лише говорять?
– А за рахунок чого можна робити реформи, якщо в тарифі цієї складової нема? Тільки за рахунок залучених бюджетних коштів, кредитів або урядових програм інших держав. Ми зараз над цим працюємо. Цікавимося програмами міністерства ЖКГ, але кардинально змінити щось суттєво поки що важко.
– Чому так?
– Бо в Україні запроваджені далеко не сучасні технології. Найбільше, до чого Україна зараз дійшла, – це теплові лічильники на нові квартири. Проте, у цих квартирах має бути горизонтальна розводка. А в наших старих будинках – вертикальна. Ще ми думали запровадити в Івано-Франківську лічильники з краном, які б можна було встановлювати на кожну батарею, незалежно від того, якою є розводка. Ці лічильники ми б могли запропонувати як альтернативу мешканцям, які бажають встановити автономне опалення. Однак, поки що, ці лічильники в Україні не сертифіковані.
– Двоставковість тарифу впливає на те, щоб посилити небажання мешканців платити за тепло. Може, повернутися до одноставкового варіанту?
– Перше – переважно по цілій Україні є двоставкові тарифи. І друге – міністерство ЖКГ вимагає стовідсоткового покриття тарифів. Тобто ніякої різниці в тарифі у бюджет більше не закладатимуть.
До речі, на червень, разом зі звітом уряду за 100 днів роботи, пропонується пакет реформ. Реформа ЖКГ – наразі одна із перших в житті суспільства. Там міністерство ЖКГ мало би запропонувати єдину формулу, за якою буде нараховуватися тариф. Окрім цього, там буде маса інших реформ: щодо ціни, експлуатації, індивідуального опалення тощо.
– Що думаєте про те, що на управління культури в бюджеті «забили» приблизно 20 млн. грн., а на УЖКГ – лише 28?
– Важко відповісти, треба дивитися по статтях розходів. Хоча, з іншого боку, якщо подивитися на русифікацію України, то може й не варто економити на культурі. До речі, в «Теплокомуненерго» теж є зареєстрований хор «Чорнобривці», який складається із 26 людей. Мають костюми, двічі на тиждень збираються, автобус їх на усі свята возить і вони виступають. А я це підтримую, бо хтось же ж має співати українську пісню? Наприклад, мої діти вже мало, що знають. Доньці 17 років, а вальс танцювати не вміє, зараз довелося навчитися – випускний на носі, то дружина вечорами вчить. От я все вмію – і вальс, і польку, і коломийку – а діти вже ні. І на власному прикладі бачу, що українська культура нівелюється. Тож усе це відносно – багато чи мало. Як в анекдоті: дві волосини на голові – мало, а в борщі – багато.
– Кажуть, що мер пропонував вам посаду свого заступника з комунальних питань. Чому ви відмовилися?
– Наразі це не на часі. Адже ще дуже багато треба зробити в «Теплокомуненерго».
– А що думаєте про кандидатуру Миколи Саєвича (керівника «Водоекотехпрому») на цю посаду?
– Нормально. Він відпрацював три роки в комуналці, ніколи не провалював роботу, має нормальний вік. Окрім цього, грамотний, виважений, спокійний, має досвід роботи з програмами, тому що як керівник «Водоекотехпрому» працював у цьому напрямку.
Правда, й досі не відомо, чи ця посада взагалі буде. Хтозна, може вибори поставлять на осінь, і мер вирішить, що вже нема коли призначати заступника.
– Як, на вашу думку, відреагує на Саєвича депутатський корпус?
– Думаю позитивно. Тому що він – нейтральна незаангажована людина і проблем у його кандидатурі немає. Гадаю, що когось на цю посаду назначати все одно треба, бо ситуація патова. Олександр Дерев’янко був політичною фігурою – висуванець БЮТу, який з ним посварився. Отже, не могло бути ніякої роботи і все доходило до абсурду. Бо, як бютівці, та і решта депутатського корпусу ставилися до нього із насторогою. Зараз логічно, щоб на цій посаді була незаангажована і не політична людина. Микола Саєвич таким і є.
– Міський голова одночасно звільнив і начальника УЖКГ Петра Косюка, і свого заступника з ЖКГ Олександра Дерев’янка. Чому? Може це політичне рішення, пов’язане з піаром?
– За все у місті відповідає мер. Очевидно, що в нього на це були свої причини, а я судити не візьмуся. Зараз на посаду начальника УЖКГ прийшов Василь Білик, який довгий час був першим заступником Косюка і все життя пропрацював у комуналці, тому питання знає. Якщо прийде Микола Саєвич, то він теж з комуналки, йому тут все знайоме, а тому проблем би не мало бути.
– То з новими керівниками будуть зміни на краще?
– Можливо. Наприклад, Микола Саєвич добрий ще тим, що має досвід, стосовно того як «затягнути» в місто державні програми – в Івано-Франківську у цьому питанню давно застій. Це при тому, що в Україні є маса державних програм, які могли би фінансувати «Електротранс», ЖЕО, «Теплокомуненерго», «Водоекотехпром» тощо. Але, щоб отримати фінансування із цих програм, треба «не вилазити» з міністерства. Микола Саєвич досвід у цьому має, тому, вважаю, його роль у місті буде інноваційна. Натомість, Василь Білик, як старий комунальник, знає проблему зсередини, і мав би зберегти контакт з працівниками комунальної галузі. Також, скоріше за все, управління ЖКГ посилять новими людьми.
– А що думаєте про пропозицію мера очолити УЖКГ лідерові «Громадського форуму» Юрію Солов’ю?
– Це цікаве рішення. Правда, мені важко його коментувати, бо це питання того, хто пропонує посаду, і до того, кому її пропонують. А мені, як керівнику «Теплокомуненерго» все одно з ким працювати. Кого призначить сесія, з тим і працюватиму.
– Ким вважаєте себе більше – політиком чи директором?
– Я – директор, і політик тільки у тому ракурсі, наскільки я є директором. Моя політика полягає у тому, щоб забезпечити підприємству можливість нормально працювати. Тому що бухгалтер, двірник, чи машиніст котельні не повинні думати, що має бути з фірмою, яка розпадається, або чи отримають вони завтра зарплату. Директор має контактувати зі 101 організацією різного калібру: клієнтами, постачальниками, міністерствами, адміністрацією. А народ працює. Такою є політика директора.
Comments are closed.