Як зробити так, аби на ваше улюблене дерево не зміг посягнути жоден забудовникМинає місяць з того часу, як іванофранківці з вулиці Гаркуші борються із забудовником – ТзОВ «ТрансКомСервіс Плюс». Однією з причин війни став 140-річний дуб, який призначили зрубати. Люди не дозволили різати дерево, попри те, що забудовник мав усі необхідні папери.
Але цей дуб – не єдине дерево протистояння в місті. Нагадаємо, минулого року франківські чиновники оформили всі документи, аби зрізати понад 100 лип на вулиці Шевченка. Люди липи відстояли, поки що. А що ж насправді треба робити, аби ваше дерево не впало в око «любителям» рубати?
Старе – дорожче
За словами Галини Гринів, начальника відділу з благоустрою департаменту комунального господарства, в Івано-Франківську є спеціальна комісія, яка виїжджає на місце та досліджує доцільність зрубки дерева. Та комісія керується постановою Кабміну від 2006 року, де прописані випадки видалення дерев.
Як каже Гринів, робиться це в разі будівництва об’єкта архітектури (на підставі документів, визначених законом про регулювання містобудівної діяльності), знесення сухостійних аварійних дерев, ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах, відновлення світлового режиму приміщення, що затіняється деревами, досягнення деревом вікової межі, впровадження господарської діяльності на території розсадників тощо.
«Якщо є містобудівне обґрунтування й декларація про початок будівництва, – акцентує начальник відділу благоустрою, – то у комісії немає жодних законних підстав відмовити. Адже тоді вони відкривають постанову Кабміну і кажуть нам, що ми мусимо їм дозволити. Інше питання вже до тих, хто дає дозволи на такі проекти, адже нас до цього не залучають».
До речі, кожен забудовник, який ріже дерево, зобов’язаний заплатити кошти до спеціального фонду. Саме за ці гроші міська влада потім проводить озеленення міста. Для визначення відновної вартості дерев є спеціальна методика, яка затверджена Мінрегіонбудом. У ній – спеціальна формула, коефіцієнти і т. д. Найбільше, каже Галина Гринів, на суму впливає вік дерева.
Вона підкреслює: дуб на Гаркуші коштував забудовнику понад 11 тис. грн., тому що був дуже старим. Мовляв, якби дерево мало до 50 років, то рубка коштувала б удвічі менше. «За моєї пам’яті, – зауважує Гринів, – ніколи ще такі великі дерева не підпадали під знесення. Але я працюю тут тільки три роки, тому можу говорити лише за цей термін. Зазвичай знесення одного дерева коштує 2-2,5 тис. грн.».
Хто відповідає?
Але ті всі гроші-папери-постанови стосуються лише звичайних дерев, які не потрапили у реєстр природо-заповідного фонду. А ще є дерева-пам’ятки, їх заносять у реєстр. І, за словами головного архітектора міста Володимира Гайдара, такі дерева ніхто не чіпає та дозволи на їх зрізку не дають. Щоправда, хто ж конкретно слідкує за такими пам’ятками, Гайдар чомусь так і не сказав.
Після довгих пошуків «Репортер» таки з’ясував, що в Івано-Франківську немає жодної інстанції, яка б відповідала за дерева-пам’ятки. От в облдержадміністрації така є, з довгою назвою – відділ заповідної справи розвитку екомережі, біоресурсів та економіки природоохоронної діяльності департаменту екології та природних ресурсів.
Знайшли ми і список ботанічних пам’яток міста Івано-Франківська. Отже, є там п’ять дерев: три дуби – на Гнатюка, 4, Маланюка, 25 / 1 та Матейка, 64, бук на вулиці Княгинин, 44 та гінкго на Василіянок, 54. Крім цього, місто має комплексну пам’ятку природи місцевого значення – Вовчинецькі гори, а також пам’ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення – парк імені Шевченка.
Як каже директор Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва Василь Парпан, якщо мешканці мають дерево, яке їм небайдуже, то слід звертатися до них. Інститут вивчає його та дає висновок – в якому воно стані й чи може рости далі. А вже з тим висновком треба йти в обласний департамент екології та природних ресурсів.
Метр на метр
Як каже Людмила Золотарьова, начальник того відділу заповідної справи ОДА, вони працюють за окремим документом – порядком створення заповідних об’єктів.
«У 2010 році вперше за ініціативи мешканки в Івано-Франківську заповідали дерево, – розповідає Золотарьова. – Це був дуб звичайний, що стоїть на Матейка, 64. Жінка сама оплатила наукове обґрунтування доцільності. Дереву тоді був 281 рік».
Скільки коштувало тій жінці заповісти дерево, Людмила Золотарьова не згадала. Але «Репортер» потім дізнався із власних джерел – приблизно 400 грн.
У 2011 році в області визначили ще п’ять заповідних дерев: два у Коломийському районі і по одному в Снятинському, Рожнятівському, Богородчанському районах. А в 2012 році Маріямпільська сільська рада (Галицький район) заповіла 600-річний дуб. Його назвали «Дуб Симона Петлюри», а в характеристиці зазначили, що дерево має історичну та культурну цінність.
За словами Людмили Золотарьової, зазвичай усе так і відбувається. За законом, ініціатором створення заповідного об’єкта може бути будь-хто: громадянин, громадська організація, установа. Назву об’єкта теж вигадують самі, ніхто нічого не нав’язує.
Отже, щоб заповісти дерево, слід звернутись у департамент екології з клопотанням. У ньому має бути наукова характеристика доцільності збереження, про яку згадали вище. Також потрібне рішення органу місцевого самоврядування (у місті – земельне управління, в селі – сільрада) та карта-схема розташування – її можна взяти у держкомземі. З того пакету департамент екології готує документи на обласну раду, яка і приймає остаточне рішення.
«Зазвичай науковці заповідають 0,01 га, тобто метр на метр, – говорить Людмила Золотарьова. – Поодиноким деревам, як правило, дають статус ботанічних пам’яток природи».
Після цього, акцентує Золотарьова, зрізати дерево вже неможливо. Хіба спершу зняти статус заповідності, а це не так просто. Бо статус можна зняти лише за згодою міністерства. Навіть якщо об’єкт місцевого, а не загальнодержавного значення. До речі, був випадок, коли чоловік проявив ініціативу і за власні кошти зробив дерево заповідним. Екологи саме на нього виписали охоронні зобов’язання, тобто тепер цей чоловік особисто відповідає за дерево.
Шкода тільки, що про ідею зберегти улюблене дерево іванофранківці згадують надто пізно. Вже тоді, коли дізнаються, що поїзд пішов, і що їхній улюблений 140-річний дуб обійшовся забудовнику в 11 тис. грн.
P. S. Минулого понеділка мешканці протестного будинку на Гаркуші, 29 своїми машинами загородили забудовнику в’їзд. Як бачимо, боротьба перейшла в активну фазу. Тому того ж дня у міськвиконкомі зібрали круглий стіл за участю влади, забудовника та мешканців. Вирішили, що проект забудови розглянуть на містобудівній раді. А далі подивимось.
До теми
Сьогодні на Івано-Франківщині є 474 природо-заповідні об’єкти загальною площею 218, 8 га. Це понад 15 % загальної площі області.
32 об’єкти – загальнодержавного значення. Серед них: природний заповідник «Горгани» (Надвірнянський район), п’ять національних природних парків – «Карпатський» (Яремче), «Гуцульщина» (Косівський район), «Галицький» (Галицький район), «Синьогора» (Богородчанський район) та «Верховинський» (Верховинський район), три дендрологічні парки – «Високогірний»(Надвірнянський район), «Діброва» (Богородчанський район), «Дружба» (Тисменицький район) тощо.
У списку пам’яток місцевого значення об’єктів значно більше. Тут і регіональні ландшафтні парки, і ботанічні пам’ятки природи, і дендрологічні парки.
Comments are closed.