Війна

Чи будуть чиновники розумними та красивими?

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Тетяна Соболик Це таки щось. На останньому засіданні Івано-Франківського виконкому розглядалося питання про затвердження Етичного кодексу посадових осіб. Причому все це робиться з метою забезпечення довіри громади до діяльності виконавчого комітету, посадових осіб місцевого самоврядування.

На виконкомі, який відбувся на минулому тижні, щодо цього виникла цікава дискусія. Саме там було вирішено зробити все можливе, аби чиновники були красивими та розумними. В основних положеннях кодексу, наприклад, мова йде про те, що це буде узагальнення стандартів поведінки та доброчесності(!), спрямовані на підвищення авторитету міської ради, прийнятий з метою впорядкування та удосконалення професійної діяльності посадових осіб.

Насправді, це не може не тішити. Бо, блукаючи коридорами Білого дому, постійно виникає думка, що там працюють люди, які знають все набагато краще, ніж можна в принципі, і що їм більше ніякого вдосконалення не треба. Бо ж куди далі? Всі такі розумні. Всі такі виховані. Всі такі ділові, зайняті, заклопотані. Чого ж ми ще від них щось вимагаємо?

Дуже добре, що міськвиконком готовий говорити про те, що їм треба піднімати свій авторитет та репутацію. Припускаємо, що в очах громадськості авторитет та репутація виконавчої влади трохи кульгає, тому дуже добре, що наш міський голова готовий говорити про це відверто «на маси». Ще ми вважаємо дуже похвальним, що у меті Етичного кодексу мова йде про профілактику корупції та розширення можливостей впливу громадськості міста на оцінку і якість діяльності.

В загальних обов’язках мова йде про імідж посадових осіб, професіоналізм, лояльність, неупередженість, відкритість та гласність, пріоритет прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, толерантність, і ще ціла купа всього. З першого погляду можна сказати, що все це само собою зрозуміло і що насправді нам не треба ніякого Етичного кодексу, аби говорити, наприклад, про ту ж саму толерантність чиновника. Однак, з іншого боку, знаючи на практиці про зовсім інше, можемо припустити, що він таки необхідний.

Наш скептицизм, правда, нас підштовхує до того, що ми не дуже віримо у формальність, яка називається Етичним кодексом. І що насправді нічого не зміниться. Однак давайте будемо тішити себе тим, що цей етичний кодекс вставлять в рамочку і вивісять при вході в міськвиконком. Так кожен відвідувач чи скаржник буде знати про те, як чиновник повинен з ним спілкуватися. Може, навіть чиновник буде трохи обачнішим, знаючи, що про його загальні обов’язки знає й ще хтось. Як от, наприклад, відвідувач.

І останнє: в Етичному кодексі навіть йде мова про те, що при виконанні службових обов’язків зовнішній вигляд посадової особи не повинен суперечити діловому етикету, наприклад, не допускається спортивний та вечірній стиль одягу (джинсовий, прозорий, яскраво?строкатий). Бідолахи тепер мусять міняти гардероб, а при їхніх маленьких зарплатах можемо їм тільки поспівчувати.

Щоправда, питання ще доопрацьовуватимуть. Може, «вилізе» ще багато цікавого.