Приблизно 10 років тягнеться в Івано-Франківську сумна історія із будинком на Вірменській, 1. Спершу планували реконструювати, потім обіцяли зробити так звану ревалоризацію, а в результаті будують новий об’єкт. Що маємо зараз? Виглядає, що поверхи ростуть на очах і невідомо, коли ж вони закінчаться.
Судилися, валилося…
Нагадаємо, на початку 2004 року тодішній прем’єр Віктор Янукович підписав розпорядження про надання дозволу на знесення двоповерхової пам’ятки архітектури на Вірменській, 1 в Івано-Франківську. Через рік у місті оголосили та провели інвестиційний конкурс. Перемогу здобуло підприємство «Галицька марка», співвласником якого був син тодішнього Президента України Андрій Ющенко. Фірмі надали право на відновлення пам’ятки архітектури місцевого значення та прилеглої території.
Однак, підприємство «Скол», яке теж брало участь у конкурсі, пішло до суду. Кілька років вони відсуджували своє право на Вірменську, 1. Точніше на місце, яке було під цією нещасною спорудою. Адже стояла вона дуже вигідно, в самому центрі, в історичній частині міста.
Поки підприємці судилися, влада сюди не втручалася. Вважали, що є інвестор, який повинен відбудувати на тому місці новий дім у тому ж стилі. Але потім поруч почав руйнуватися сусідній будинок — Вірменська, 3. Адже обидві споруди мали спільну стіну. Торік вже й мешканці Вірменської, 3 стали напирати на міську владу, щоб ті вплинули на забудовника і примусили його відновити хоча би їхню стіну.
Врешті, у рамках підготовки Івано-Франківська до 350-річчя міський голова Віктор Анушкевичус дав доручення своєму першому заступнику Зіновію Фітелю зустрітися із забудовником і таки навести порядок на Вірменській. Зробили, що могли: затулили споруду завісою, обладнали поруч сквер, уклали бруківку, посадили травичку.
Місто відсвяткувало ювілей. А після того забудовник таки взявся за об’єкт. Зауважимо, за будівництво нового будинку. На паркані висіла табличка із надписом «Ревалоризація».
Правда, тут трохи хтось переборщив із термінологією. За словами головного архітектора міста Володимира Гайдара, ревалоризація — це зняття часових дисгармонійних нашарувань і повернення споруди до первісного стану або станом на якийсь попередній період. І є вона одним із методів реставрації. «Якщо ж ця споруда на той момент не була пям’яткою, — каже Гайдар, — то пізно махати руками і згадувати про закони. Не можна застосовувати реставраційні засоби там, де нема до чого».
Аби споруда не домінувала
Ще у 2009 році керівник будівельної фірми «Скол» Володимир Колковський звернувся до архітектора Володимира Гайдара (саме того, що нині є головним архітектором міста — Авт.), аби той надав проектні пропозиції на будівництво. Вже тоді прогнозувалося, що буде не два поверхи, як раніше, а три із мансардою. Гайдар ті пропозиції підготував і навіть захистив їх на містобудівельній раді. Але забудовник чомусь ними так і не скористався. З’явився інший проект, який виготовило ТОВ «Ательє Архітектури плюс».
«Я пропонував зробити фонову мансарду, щоб це не був дах, а щоб була засклена площина під кутом, — каже нині Гайдар. — Стилістику робив з прив’язкою до сусідніх будинків, які побудовані у стилі сецесія-модерн початку ХХ століття. Хотів, щоб деякі елементи перегукувалися і не випадали з ансамблю, тому й пропонував у тому самому стилі».
Новий дім будується у зовсім іншому напрямку. На жаль, не подібно до сусідньої забудови і не прив’язано до фону середмістя. А дах не тільки не ховається у фоні, а навпаки — випирає.
Чи є це ґрунтовним порушенням? Якщо є, то чи можна перешкодити? І головне — чи варто взагалі таке робити? Бо, якщо вже роками усе це було затулене поганеньким парканом, і бомжі прямо там справляли нужду, то, може, краще вже так, ніж ніяк?
Як каже Володимир Гайдар, недавно вони надали будівельникам містобудівельні умови та обмеження забудови цієї земельної ділянки. Там ґрунтовно все розписали. Отже, на території площею 0,0218 га ведеться будівництво багатоквартирної житлової забудови. На місці демонтованого будинку має бути «будинок-вставка з урахуванням лінії забудови існуючої та існуючих планувальних відміток».
Мансарда має бути «інтегрованою в даховий простір», а карнизи виконані «пропорційно з прив’язкою до існуючих карнизів суміжних будинків». При цьому сам проект містобудівельна рада вимагає виконати «з максимальним врахуванням оточуючого містобудівельного середовища, композиційного, об’ємнопросторового, планувального вирішення існуючої суміжної забудови-пам’яток архітектури, масштабності та пропорційності сформованого архітектурно-містобудівного ансамблю».
«Щоб ця споруда не домінувала над тими спорудами, які є, — каже головний архітектор. — Композиційність треба витримати, аби забудова сприймалася цілісно».
Громадськість цікавиться
Однак, судити про те, чи все нині робиться згідно з проектом, Володимир Гайдар не береться. Каже, для цього спершу треба подивитися на папери. Саме тому він звернувся до проектанта з проханням надати їх у департамент містобудування та архітектури. Чи не буде запізно, і хто має право втрутитися?
«Є інспекція Держархбудконтролю, і її прямий обов’язок інспектувати та перевіряти відповідність проекту і забудови до виданих містобудівельних умов та обмежень, — відповідає Гайдар. — Зрештою, як бачимо, громадськість цікавиться цим об’єктом, бо місце не рядове. Відтак забудовник мав би прислухатися».
Керівник міського відділу охорони культурної спадщини Ігор Панчишин за останні роки пригадує різні історії із цим будівництвом. Каже, спершу демонтаж руїни відбувався без фіксації окремих елементів, які потім мусили би «вмонтовуватись» у нову споруду. Також не було проекту організації робіт і погодження з відділом охорони культурної спадщини. Потім, правда, проект організації якось виготовили.
Панчишин пояснює: навіть якщо цей будинок — уже не пам’ятка, то ця територія — зона пам’яток, адже ними є сусідні будинки.
«Я маю претензії до самого проекту, — зізнається Панчишин. — Він теж стильово неправильно зроблений. Але розмови щодо проекту є питанням науковим, творчою дискусією. Тут уже не йдеться про технічні погодження, йдеться про систему. Важко ставити вимоги, якщо будинок не є пам’яткою».
До речі, як каже Ігор Панчишин, технічне питання забудовник таки владнав і сусідній будинок — Вірменську, 3 — закріпили правильно. Що ж до поверховості нового будівництва, то він поки що не коментує.
«Висотність — це питання проекту, яке мусить додатково обговорюватися на містобудівельній раді, — говорить Панчишин. — Проект затверджено і в процесі просто мусили бути консультації щодо змін у ньому. Це вже питання до Держархбудконтролю».
Повертаючись до забудовника, зауважимо, що якимось дивом будівництвом зараз займається не ПП «Скол», як було торік, а ПП «Колбуд». Обидві фірми належать одній людині — депутату Івано-Франківською міської ради Володимиру Колковському. Саме його у жовтні минулого року правоохоронці затримали у Хорватії. Зараз він перебуває там у в’язниці, а будівництвом опікується його партнер — Олександр Оришко.
Чи планує він витримати поверховість, чи навпаки будуватиме споруду ще вищою, Оришко нам не сказав. Каже, добудує, а тоді розповість усі деталі. Ну, Вірменську церкву за тією будовою вже не видно. Аби хоч ратушу не затулив.
Comments are closed.