Що ближче до Дня міста, то частіше влада Івано-Франківська згадує про міжнародну співпрацю та міста-побратими.
То наші чиновники за кордоном гостюють, а то братські делегації їдуть до нас. Наприклад, на 350-річчя міський голова Віктор Анушкевичус влаштував офіційний прийом у пасажі Гартенбергів, де прийняв приблизно 30 делегацій. Пізніше вони разом висадили алею міст-побратимів. А от чи є співпраця поза тими святкуваннями?
Родичі й не зовсім
Як каже начальник міського відділу міжнародних зв’язків Оксана Шийчук, Івано-Франківськ має поріднені зв’язки з 22 містами. Найбільше польських: Зєльона Гура, Люблін, Свідніца, Хшанув, Томашув-Мазовєцки, Рибнік, Жешув, Ополє, Нова Суль, Кошалін, дільниця Охота (адміністративна частина Варшави). Три румунських (Тирговіште, Бая-Маре, Орадеа), два російських (Сєрпухов, Сургут). А також: Ніредьгаза (Угорщина), Пршеров (Чехія), Брест (Білорусь), Тракай (Литва), Єлгава (Латвія), Арлінгтон (США). Ще з шістьма немає спорідненості на папері, однак співпраця є.
Минулоріч представники виконкому, депутати, спортсмени чи колективи здійснили 22 міжнародні візити. Натомість Івано-Франківськ прийняв аж 48 іноземних делегацій.
Візити — це, напевно, добре. А як із співпрацею? Вона, на жаль, за минулий рік не така вражаюча. Перше — Франківськ співпрацює з організацією Federazione territorial di Roma (Італія), метою якого є соціальний захист та вирішення спірних трудових питань для українців, які працюють в Італії. Друге — школи міста мають партнерів серед європейських шкіл, реалізовують спільні проекти, обмінюються делегаціями. Третє — у минулому році встановили взаємодію з пунктом прийому візових анкет, що спростило виїзд делегацій.
Начальник міського управління економічного та інтеграційного розвитку Богдан Білик розповідає, що Івано-Франківськ працює у межах транскордонної співпраці Польща-Білорусь-Україна у проекті, який частково вирішує проблему із безпритульними собаками. «У цьому проекті ми є тому, що Люблін — наше місто-побратим, — говорить Білик, — і ми багато проектів пишемо з ними. До речі, у нас є ще один проект із Любліном, завдяки якому плануємо купити духові інструменти на 1,3 млн. грн. для дитячих музичних шкіл».
Проект із Жешувом стосуватиметься фестивалів та обміну досвідом між художніми колективами у Луцьку, Франківську та Жешуві. Ще один — із Бая-Маре — щодо компостування сухого листя.
«Найбільші міста, з якими ми працюємо, це Люблін, Жешув, повіт Нова Суль, Бая-Маре, Ніредьгаза, — каже Білик. — А найцінніше в тому, що маємо 10 міст, куди наші діти їздять відпочивати».
Не стільки гроші, скільки… гроші
За словами Богдана Білика, здебільшого співпраця налагоджується на фестивалях та інвестиційних форумах. «Наприклад, Хшанув уже 20 років є побратимом, — наголошує він, — а Бая-Маре — ще з часів СРСР. Пригадую у 1970-х їхня футбольна команда грала із нашим «Спартаком». Співпраця з Ополє виникла тому, що наші працівники були там на туристичному фестивалі, а їхній мер висловив бажання відвідати наше місто. До речі, коли була повінь, то вони нам дуже допомогли: і ліжками, і медикаментами. Єдина проблема була — з розмитненням».
Хоч влада і любить брататися, цьогоріч на святкування Дня міста запросять тільки частину побратимів. Фінансові можливості, зізнається Білик, не дозволяють запросити всіх. Бо то й за готель заплатити, і за харчування. І проблема не так у бюджеті, як у казначействі. Соромно, каже, перед підприємцями, коли кілька місяців не можуть розплатитися.
Не секрет, що багато франківців навчаються у Польщі. Тож для тих, хто вчиться у Жешуві, тамтешня влада придумала пільги — вже кілька років наші студенти там безкоштовно користуються громадським транспортом.
За словами Віктора Балазія (колишній студент), проїзд у жешувських автобусах коштує 2,7 злотих (десь 8 грн.), тож за місяць можна зекономити пристойну суму. «Ми приходили в Ратушу, писали заяву на ім’я мера, але тільки ті, що мали франківську прописку, — каже молодий чоловік. — А через два тижні по пошті приходив такий папірець, біло-синій, розміром з паспорт. Він давав право безкоштовного проїзду».
Богдан Білик говорить, наші й собі хотіли пільгувати жешувських студентів. Але з’ясували, що в нас їх тільки три та й ті відмовилися. «Тролейбус специфічно їздить, — пояснює Білик, — їм нема куди ним добиратися».
Хто на кого вчився
Останні роки мер Віктор Анушкевичус через надокучання депутатів їздить у відрядження тільки власним коштом. Так, він витрачається на дорогу, а там за нього платять господарі. А от коли приходить наша черга приймати гостей, то це вже лягає на плечі міського бюджету. Хоча дорогу іноземці також оплачують самі.
За словами міського голови, з різними містами і партнерські відносини різні. Каже, дійсно є побратими, з якими зустрічаються лише на свята. Але й таку співпрацю Анушкевичус називає позитивною. Бо завжди старається максимально почерпнути, побачити та набути досвіду.
«Втім є міста-партнери, з якими маємо багатовекторну роботу, — підкреслює мер. — Недавно у нас був староста Новосульського повіту, домовлялися про те, що велика група дітей приїде з Нової Сулі до Івано-Франківська, а навзаєм наші діти поїдуть туди. Ми організовуємо їхнє проживання тут у сім’ях, а вони — там. Є співпраця у плані туризму та обміну із Строкальським районом, є активна робота по транскордонному співробітництву із Любліном і Бая-Маре, а також по молодіжній політиці із Жешувом».
Також Анушкевичус позитивно згадав Арлінгтон. Бо скоро туди поїдуть старшокласники, пізніше молоді держслужбовці здобуватимуть там досвід. А Ополє наразі є єдиним польським містом, яке на ініціативу Віктора Анушкевичуса спорудити пам’ятник Івану Павлу ІІ не тільки схвально відгукнулося, а й пообіцяло фінансову підтримку.
У планах на цей рік є підготовка двох міжнародних проектів з Магдебургом (ФРН) і тим же Ополє, проекти «Карпатська мережа кулінарної спадщини», «S.O.S — безпека співжиття людей та тварин на польсько-українському прикордонні», «Східноєвропейські перлини — розвиток та популяризація транскордонного культурного туризму», участь міста у конкурсі ПАРЄ, проведення Дня Європи тощо.
Як бачимо, з одного боку, небагато, а з іншого — добре, хоч те є. Бо ж не лише чиновникам розважатися на святкуваннях, може, й прості мешканці отримають з того бодай щось.
Comments are closed.