Микола Волков Економіка, кажуть, наука про обмежені ресурси. А бюджетний процес — наука про розподіл тих обмежених «ресурсів». Грошей у нас завжди катастрофічно не вистачає. В усіх бюджетах — від сімейного до державного. «В кого забрати і кому дати?» — питання, що приводить до конфліктів між управліннями та відділами, виконкомами (чи урядом) і відповідною радою, депутатськими професійними лобістськими групами медиків та освітян…, окремими депутатами і цілими фракціями.
В цій статті ми, можливо, на чиюсь думку, спровокуємо «посягання на святе». Одразу ж заспокоїмо можливих опонентів — завдання перед собою ми ставимо інше. Але про все по порядку…
Ми взяли дві проблеми, які, очевидно, добре відомі івано-франківській міській владі (як виконкому, так і депутатам):
Проблема перша — гідне вшанування пам’яті Степана Бандери.
Проблема друга — відсутність в місті хоча б якогось гідного спортивно-концертно-виставкового залу, де могли б займатися спортом як діти, так і професійні спортсмени.
Ми взяли тільки одну цифру з міського бюджету — 8,5 мільйона гривень на спорудження меморіалу Степану Бандері, — і опитали 150 іванофранківців, задавши єдине запитання: «Якби рішення про розподіл цих 8,5 мільйона між сучасним спорткомплексом і меморіалом Степану Бандері приймали Ви, то скільки б Ви виділили на кожен із згаданих об’єктів?» Виходячи з того, як «поділила» гроші міськрада, результат опитування для івано-франківських депутатів буде несподіваним. Але про нього (результат) пізніше…
Коштів не вистачає…
З початку року в Івано-Франківську тривала широка дискусія навколо спорудження пам’ятника та музейного комплексу Степану Бандері. Навколо цього питання зчинилося стільки галасу, суперечок та провокацій, що здавалося, ніби місто більше не має проблем та довгострокових завдань. Проте хто зна, можливо громаді міста не запропонували альтернативи? Можливо у міської влади та громади міста все- таки різні пріоритети у розвитку міста?
За вісімнадцять років незалежної України в Івано-Франківську не було побудовано жодної спортивної споруди. Винятком є тільки вузькоспеціалізована льодова арена, яка належить приватній структурі і була відкрита минулого року. Крім того, Івано-Франківськ не має сучасного виставкового центру, де могли б проводитись серйозні покази та презентації. А це було б дуже доречно для міста, що претендує стати одним з туристичних центрів України.
Місто не має навіть невеличкого сучасного спортзалу! Адже манеж Коледжу фізвиховання суперсучасним не назвеш. Цього літа, до речі, засновник футбольного клубу «Ураган» ВАТ «Прикарпаттяобленерго» взявся міняти там покриття, бо на новий спорткомплекс, який повинен бути зведений на вулиці Симоненка, як «Ураган», так і баскетбольна «Говерла» вже втомилися чекати.
Нам стало цікаво, а скільки ж виділено коштів з міського бюджету на спортивні споруди цього року?
Критим універсальним комплексом, де можна було б виступати футзальному «Урагану», баскетболістам «Говерли», проводити інші змагання, а також концерти, якраз може стати майбутній спорткомплекс на вулиці Симоненка. Та епопея навколо його будівництва триває вже декілька років, а відчутних зрушень у справі його побудови досі немає. Попередня вартість спорткомплексу становить близько 7 мільйонів гривень. А цього року на нього з міського бюджету виділено всього півтора мільйони…
Більше двадцяти років будується стадіон «Рух». Цей об’єкт висить над містом, як дамоклів меч. Щороку на нього виділяються величезні гроші. Ось і цього року виділено 2 мільйони гривень. Та ці витрати пов’язані не стільки з добудовою центральної арени міста, а скільки з її експлуатацією. Минулого року в інтерв’ю газеті «Репортер» міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус зазначив, що для завершення об’єкту потрібно 20 мільйонів гривень.
Цього року є і «позитивна тенденція». У вигляді 50 тисяч гривень на проектно-пошукові роботи для будівництва в місті 50?метрового басейну.
Близько 150?ти тисяч гривень виділено на ремонт гімнастичного залу у Дитячо-юнацькій спортивній школі Олімпійського резерву №?1.
У підсумку цьогоріч з міського бюджету на спортивні споруди виділено близько 3,7 мільйона гривень. А депутати нам розповідають про молодіжну наркоманію, злочинність та фізичну деградацію здоров’я нації… Чи не це є однією із причин?
На що гроші є
Цікавим у цьому світлі є те, як оперативно вирішилось питання з побудовою пам’ятника та музейного комплексу Степану Бандери у місті. З початку року мовилось, що сумарна ціна цього об’єкта складе близько 15?ти мільйонів гривень.
Виявилось, що на минуле, яке «тісно пов’язане з політикою», гроші у міста знайшлись, і не просто гроші, а 8,5 мільйона гривень. Вони були виділені в березні цього року. Крім того, була організована кампанія по збору коштів з населення для Бандери, і на сьогодні зібрано понад 140 тисяч гривень.
23 червня роботи почались. Ведуться вони воістину стаханівськими темпами зранку до пізнього вечора і у вихідні. За прогнозами комунальників, якщо не буде форс-мажорів, все буде завершено вже у листопаді.
На один пам’ятник Степану Бандері виділено вдвічі більше, ніж на всі спортивні споруди міста разом узяті. Отже, виявляється, все-таки можна знайти гроші, оперативно оформити технічну документацію, знайти підрядника і розпочати роботи, чого не скажеш про спортивні споруди чи виставковий центр (про який взагалі ніхто не говорить). Але видається, що таке можливе тільки коли це стосується об’єктів, які пов’язані з політикою та можуть підвищити рейтинг міських політиків.
Деяких людей це не дивує. Голова обласного проводу ОУН Віталій Цапович каже, що у цьому питанні не може бути вагань. «Людська пам’ять не вимірюється у грошах. Неважливо, скільки на це треба коштів, вісім мільйонів чи вісімдесят. Пам’ятник Степану Бандері не можна рівняти з спортивними чи іншими спорудами.
Ця постать є унікальною для української історії». Безумовно, грошима пам’ять не можна вимірювати, але іванофранківці, як показало опитування, не є повністю «зануреними» в минуле, вони і про майбутнє подбали б.
А що ж думає громада?
…Отже на запитання нашого опитування: «Якби рішення про розподіл цих 8,5 мільйонів між сучасним спорткомплексом і меморіалом Степану Бандері приймали Ви, то скільки б Ви виділили на кожен із згаданих об’єктів?» респондентам були запропоновані відповіді у вигляді таблички з варіантами відповідей «куди скільки». Результат вийшов, певно, несподіваним для наших депутатів. Абсолютна більшість іванофранківців більшу частину «інвестувала б у майбутнє», звичайно віддавши належну шану і геройському минулому. «Середньостатистичний івано-франківець» із «ліміту» у 8,5 мільйона на меморіал Степану Бандері виділив би 2 млн. 250 тисяч, а на сучасний спорткомплекс — 6 млн. 250 тисяч гривень. Надзвичайно цікавим є те, що така пропорція (плюс-мінус півмільйона) практично зберігається для всіх вікових груп мешканців обласного центру — від студентів до пенсіонерів!
Чому ж влада спрацювала «в протилежному напрямку»? В усьому, як виглядає, винен «батечко-Пі-Ар». Адже на спорткомплексі можна попіаритися практично один раз — перерізаючи стрічку новозбудованої будівлі, а на меморіалі можна піаритись, мітингуючи весь свій «політичний вік». Тому та проблема, що молоді в місті нікуди подітися, окрім прокурених (і не тільки тютюном) нічних клубів, місцевий політикум цікавить мало. Як виглядає.
Звичайно, це опитування не претендує на абсолютну статистичну об’єктивність. Але сподіваємося, що його результат є доволі показовим. Та й бюджетний процес-2009 не загорами. Тому, думайте, депутати!
P. S.: Ми жодним чином не виступаємо проти спорудження пам’ятника та музейного комплексу Степанові Бандери. Безперечно, пам’ятник повинен бути. Але не «за всяку ціну», — кажуть іванофранківці. 2008 бюджетний рік показав, що у бюджетній політиці обласного центру діють подвійні стандарти та політична заангажованість. Одні об’єкти фінансуються «терміново і без проблем», а інші (які громада вважає кориснішими і важливішими!) роками чекають грошей… Між минулим і майбутнім ми, українці, чомусь постійно і вперто обираємо виключно минуле. Можливо тому майбутнє наше таке сумнівне і невизначене?
Comments are closed.