Надія Шегда Незбагненно ганебні та страхітливі речі діються перед Великоднем. Побувавши у селі Шешори Косівського району, ми довідалися про те, що у час Великого посту пам’ятку національного значення — Церкву св. Параскеви піддають спотворенню…
«Як чиновник може налякати священика? Це абсурд».
Згодом від начальника відділу державної служби охорони культурної спадщини головного управління туризму і культури обласної державної адміністрації Андрія Давидюка дізнаємося: «На жаль, така практика зустрічається дуже часто і є зумисною. Адже ліпше, аби громада села не знала про давність споруди, а отже, є змога робити «те, що треба» на власний розсуд. Священики дуже часто полюбляють казати, що живуть за Законом Божим, а не світським чи державним, і тому їхні дії стосовно прийняття того чи іншого рішення, що стосується долі церкви і того майна, яке у ній, підконтрольні тільки їм». Виходить, що керівництво, якому підвладна ця територія правління (йдеться про духовенство), діє та навчає своїх парафіян тому, щоб жити за принципом: «незнання закону звільняє від відповідальності», штовхаючи тим самим людей на злочин. Вдумаймося: священне служіння і злочин!!!
Про злочин, який планується у селі (саме таке визначення почутого і побаченого безчинства є нашим), з острахом та безпорадністю розповіла Галина Братівник, яка працює заступником директора з навчально-виховної роботи Шешорської школи. Отже, за спонсорські кошти (3000?$) вікна у церкві мають замінювати на пластикові. А згодом зносити дзвіницю і на її місце встановлювати нову.
Схаменіться, люди!
Безглуздя відверте до невпізнанності… Невже такий низький рівень свідомості??? Що передаватимемо нащадкам у спадок? Потворність, викривлену нашою безсвідомою (хотілось би так оправдати ці ганебні дії) недолугістю? Здається, не пасує представникам духовенства таке самоуправство пояснювати тим, що «держава не виділяє на ремонтні роботи кошти, тому шукаємо і робимо, як знаємо…» Адже, по?перше, звернення ні релігійної громади, ні сільського голови села Василя Якібчука до Косівської РДА (як повідомив нам Микола Васкул — голова РДА) про потребу у заміні вікон не було. Більше того, заміна вікон мала бути здійснена уже впродовж передвеликоднього тижня, а про цю подію міг так ніхто й не дізнатися…
Слід зазначити, до речі, що протягом 2007?2008 років активізувались роботи з проведення першочергових протиаварійних ремонтно-реставраційних робіт та виготовлення проектно-кошторисної документації на пам’ятках національного значення — дерв’яних і мурованих церквах та середньовічних замках області за рахунок коштів Державного бюджету (дана інформація надана у відділі музейної роботи та охорони культурної спадщини облдержадміністрації).
І ще! Гіпераномалія і чудасія на 17?му році незалежності: у 1979 році Церкву та дзвіницю св. Параскеви радянські чиновники зберегли, внісши до Державного реєстру як національне надбання, а сьогодні її руйнують.
Щоб якось зарадити у цій ситуації і не допустити АКТУ ВАНДАЛІЗМУ, ми повідомили керівництво відділу музейної роботи та охорони культурної спадщини. «Пластикові вікна — це абсолютне порушення чинного законодавства, — каже Андрій Давидюк, — якщо змінимо все на пластик… до нас не приїде жоден турист! Якщо справді буде зроблена заміна, то ми будемо змушені телефонувати до Києва. Коли я попередив про це сільського голову, то, здається, він не зовсім мені повірив». Наступний дзвінок пролунав до голови РДА Миколи Васкула, який пообіцяв зупинити будь-які дії. На жаль, як виявилося, наступного дня, у Страсну п’ятницю, деякі вікна вже були замінені. Уявляєте, як виглядає давня дерев’яна церква з пластиковими вікнами?.. Проте, за словами пана Миколи, церковна двадцятка разом зі священиком та іншими організаторами зобов’язались поставити дерев’яні вікна туди, де вони й мають бути, оскільки усвідомили, що вчинили неправильно. Що ж, будемо сподіватися…
Якщо порушення зафіксовано, має складатися Акт і порушники повинні нести адміністративну відповідальність. Сільського голову за незмогу припинити таку безчинність можуть оштрафувати всього лише на 180 грн., але ця «покаральна» сума, звісно, не є співвідносною із тією величезною втратою національного значення і масштабу.
Попри все і зважаючи на все висновки невтішні:
1. Не пам’ятаємо, не знаємо, а тому, виходить, не цінуємо власні багатства.
2. Продовжуємо, як це не дивно, вести війну із самими собою.
Можна, звісно, список продовжувати… Але чи потрібно??
Берегти і примножувати — таким є наше завдання сьогодні! І нехай не буде безпам’ятства, всіяного темрявою незнання і безвідповідальності!
Церква та дзвіниця св. Параскеви (дерев.), збудована 1874 р. у с. Шешори Косівського району Івано-Франківської області є пам’яткою архітектури національного значення, охоронний №?1181?/?2 (Постанова РМУ 06.09.1979р. №?442).
За інформацією Міністерства культури і туризму України в Івано-Франківській області під охороною держави перебуває 587 пам’яток сакральної архітектури. Серед них — 462 пам’ятки дерев’яної сакральної архітектури (церков — 466, дзвіниць — 88). З них — пам’яток місцевого значення — 465, національного — 122.
З книги Олександри Василащук «Шешори: на терезах часу»: «До історичних пам’яток архітектури належить шешорська церква і дзвіниця. У 1874 р. церква св. Параскеви була побудована в гуцульськомц стилі. Вона має чудовий внутрішній розпис, який виконували художники італійської школи у 1904 р Т. Гладкий та К. Устиянович. Великий дзвін, що має назву Володимир (офірував Федір Ткачук), а також «павук» (світильник). Другий дзвін має назву Костянтин, третій – Василій. Перекривали церкву двічі ґонтами, третій раз – бляхою. Сьогодні у церкві править священик Юрій Павличко.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам’ятки, їхні частини, пов’язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати на інші місця. Ст. 24 зазначеного Закону передбачено: «Власник або уповноважений ним орган, зобов’язані утримувати пам’ятку в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам’ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень, а також забезпечує збереження її автентичності, просторової композиції, елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо».
Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам’яток національного значення здійснюється за наявності письмового дозволу центрального органу охорони культурної спадщини — Державної служби з питань національної культурної спадщини України, на підставі погодженої з нею науково?проектної документації. Розроблення проектів та проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам’яток здійснюються за наявності у проектувальника та виконавця робіт ліцензій, виданих в установленому законом порядку. Розробленню проектів передує проведення необхідних науково?дослідних робіт.
Керуюючись ст. 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» «незаконні дії (пошкодження, руйнування, знищення), вчинені фізичною особою, що призвели до істотних змін пам’яток, їхніх територій, охоронюваних археологічних територій, а також їхніх частин, тягнуть за собою кримінальну відповідальність згідно з законом».
Приписи органів охорони культурної спадщини є обов’язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Comments are closed.