Ось і закінчилися різдвяні свята. І останнє з їхнього циклу ми відсвяткували 19 січня. Це свято Водохреща, або, як ще його називають, Йордан, Ардан чи Богоявлення. Як і решта різдвяних празників, цей багатий своїми традиціями та обрядами. Отже, про суть Йорданського свята, велику Аґіасму, льодові хрести та купання в ополонках…
Книга каже
Історія Водохреща відома кожному мало не з дитинства. Розповідається у Біблії, що коли Христу виповнилося 30 років, прийшов він на річку Йордан примати хрещення від Івана. «Як вийшов він з води, то почув з небес голос – то син мій улюблений, на ньому є моє благовоління. І Дух Святий, як говорить євангеліст Марк, зійшов з неба від Отця і спочив на Сині», – говорить отець Іван Телятинський, проректор Івано-Франківського Богословського інституту УПЦ КП.
Саме у цьому місці Біблії чітко видно розмежування святої Тройці – бог є один, але у трьох особах. Син Святий народжується від Отця, а Дух Святий предвічно сходить від Отця.
Саме тим, що прийняв хрещення на річці Йордан, Христос встановив це таїнство і для кожного з нас. Тому ця подія має нагадувати всім про власне хрещення, по‑іншому – День Світла.
Проте мало хто знає, що Богоявлення як свято було встановлено тільки у ІІ столітті. Вперше про нього згадують в Іпатіївському літописі 1114 року. Спочатку його відзначали одночасно з Різдвом і лише у ІV столітті їх розділили. «Тому період від Різдва до Богоявлення проходить як один день, називається він – Святки, – розповідає отець Іван. – Нема в цей час посту ні в середу, ні у п’ятницю. Ми живемо тими радісними моментами життя Спасителя – його приходом у світ і Хрещенням».
Традиційно греко‑католики та православні день перед Водохрещем постяться. «Церва вчить, щоб кожен християнин достойно підготувався до зустрічі зі Спасителем. Іван проповідував: приготуйте дорогу Господу, прямими зробіть стежки для нього», – каже отець Іван Телятинський. І звісно, напередодні та у день свята годиться йти до церкви.
Точки зору
Проте на Прикарпатті, крім традиційних церков, є інші християнські релігійні громади, які мають своє бачення цього свята. Для прикладу, диякон Церкви віри Євангельської Василь Попутник розповідає: «У традиційних церквах багато звичаїв не співпадають з Біблією, а деколи мають і язичницьке коріння. Їм надається настільки велика увага, що інколи забувається про саму суть. Ми ж ставимо акцент саме на Євангелії. Якщо Євангеліє цього не вказує, тоді ми й не стараємося цього дотримуватися. Про те, що у цей день треба святити воду чи купатися, у Біблії не говориться, тому ми цього не робимо. Можемо просто під час богослужіння згадати про цю подію, яка сталася в житті Ісуса Христа та Івана Хрестителя».
Вчення Адвентистів сьомого дня також не суперечить тому, що це свято має біблійне походження. «Але навіть якщо дивитися за біблійним підходом, то воно припадало аж ніяк не на зиму, – каже пастор цієї церкви Василь Капітанчук. – Колись в язичництві було інше свято, прив’язане до цього дня. І церква, аби привабити людей із язичництва, цю біблійну подію приурочила до цієї дати. Тому ми цей день не святкуємо».
Цілюща вода
Одним із важливих аспектів святкування Йордана у традиційних церквах є освячення води. До речі, робиться це тільки двічі на рік – у сам день празника та напередодні. «Ця вода по‑іншому ще називається велика Аґіасма, в перекладі з грецької – велика святиня. Має вона цілющі властивості, – розповідає отець Іван Телятинський. – Ще Іван Златоуст помітив, що ця вода, навіть якщо зберігається два-три роки, нічим не відрізняється від свіжої. Але свята вона не тільки через свої властивості не псується. Також церква вчить, що для людини, котра помирає і не може прийняти причастя з тієї чи іншої причини, причастям може стати йорданська вода».
Освячену воду з церкви приносять додому. Саме її вживають цього дня першою. Вважають, що призначена вона для очищення душі. Проте гірко спостерігати як інколи жіночки з банками та пляшками штовхаються і мало не б’ються у церкві навколо відра з водою. Забуваючи, навіщо вона їм… Також за народними звичаями дівчата вмиваються «йорданською водою», щоб мати вродливе личко. А ще на Водохреща люди купаються у холодній воді річок. Ця традиція останніми роками стала особливо популярною серед наших політиків, коли під об’єктивами камер вони лізуть в ополонки мало не цілою партією. Чи допомагає це їм не слабувати – не відомо…
А от звичайні іванофранківці у цей день купаються у водах Бистриць без будь-якого піару. Наприклад, підприємець Степан, мешканець обласного центру, розказує, що вперше наважився скупатися в ополонці минулого року. «У мене дуже боліла спина, – каже він. – Лікар казав берегтися і в жодному разі не лізти у холодну воду. А знайомі порадили скупатися в Бистриці на Водохреща. Ризикнув, спина пройшла, протягом року – не хворів жодного разу. Нічим. Цьогоріч – знову в річку».
Ще на Йордана заведено робити льодові хрести. Цього року найбільший хрест в Івано-Франківську встановили на площі Ринок. Кажуть, якщо розігріти трішки лід руками та омити ними обличчя, то будеш здоровим.
Ну і звісно, щедрування. Хто на Водохреща впустив у хату щедрівників, до тієї господи вони принесуть достаток на весь рік.
А одразу ж після Водохреща ми відсвяткували ще один празник – Івана. От після нього вже точно час братися до роботи, бо як кажуть у народі – «Після Івана Предтечі хто не працює, того б’ють у плечі».
Йорданські прикмети
Іде лапатий сніг – на врожай.
Якщо пасмурно – хліба буде вдосталь.
Якщо зоряна ніч – вродяться горіхи та ягоди.
Коли на Водохрещі випав повний місяць – бути великій воді.
Удень йде сніг – на врожай гречки: вранці – ранньої, вдень – середньої, а ввечері – для пізньої.
Під час освячення води йде сніг – добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
Таємниця ополонки
Прихильники моржування кажуть, що це – корисна справа. При зануренні тіла людини в холодну воду виробляється адреналін. Його ще називають гормоном стресу, він відповідає за пристосовування до екстремальних умов. Адреналін знижує больову чутливість, прискорює серцебиття, поліпшує кровонаповнення внутрішніх органів і мозку, активізує імунну систему, запускає механізм вироблення тепла.
Важливо, що «моржі» занурюються у воду лише на короткий час, тому організм просто не встигає переохолодитися. За одну-дві хвилини перебування в ополонці вони не тільки не знають холоду, але й відчувають внутрішній жар. Таким чином тренується імунна система, покращується терморегуляція. Проте якщо процедуру продовжити, то вже через 10 хвилин людина виснажить теплові ресурси і настане небезпечне переохолодження.
Дуже важливо позитивно налаштуватися на моржування, тільки в цьому випадку можна отримати справжнє задоволення від процедури. Усвідомлення користі моржування приводить до вироблення в мозку особливих речовин задоволення – ендорфінів.
Comments are closed.