Що ближче до президентських виборів, то вищий градус напруги, який виливається цього разу, на щастя, не на вулиці, а в теле‑ і радіоефірі, на трибунах й інших багатолюдних майданчиках. Різні соціологічні служби заміряють градус цієї напруги в рейтингових опитуваннях.
Центр соціальних технологій «Соціополіс» 9 грудня представив свіжі результати свого дослідження на тему «Електоральна ситуація в містах України з населенням більше 100 тис. осіб станом на кінець листопада 2009 р.». Допустима статистична похибка не перевищує 2 %.
Згідно з представленою соціологічною картиною, 85,2 % українців все ж прийде до виборчих урн. Це дуже високий показник, який свідчить, що більшості українців небайдуже, хто керуватиме країною в найближчі п’ять років. Швидше за все, вони не задоволені якістю життя і хочуть зміни влади.
8,4 % опитаних не братимуть участь у голосуванні, 11,1 % ще не визначилися. Якщо реальна явка виборців відповідатиме результатам опитування, то майбутні вибори можуть стати рекордними за всю історію сучасної України. Аналіз динаміки показника явки з серпня по листопад 2009 р.
показує, що активність виборців постійно зростала (приблизно на 10,7 % за 3 місяці).
Але кому і чому віддають переваги учасники опитування? Кожен третій респондент дотримується думки, що в Україні є гідні представники нового покоління політиків, яким би вони довірили керівництво країною. 18,6 %, що відповіли, вважають, що це Сергій Тігіпко, 9,2 % – Арсеній Яценюк. Олег Тягнибок (3,0 %) і Анатолій Гриценко (2,7 %) сильно відстають від лідерів симпатій. Зауважмо, йдеться про нову генерацію політиків, що ще не замилили око виборцеві.
Що стосується виборчої кампанії в цілому, то треба відзначити перестановки у трійці лідерів. На кінець листопада вона виглядає так: Віктор Янукович (29,6 %), Юлія Тимошенко (16,5 %), Сергій Тігіпко (14,8 %). Арсеній Яценюк, який довгий час був третім, утратив свою позицію. Його рейтинг значно знизився і становить лише 8,8 %. Починаючи з серпня, Яценюк нестримно втрачає підтримку виборців, а Сергій Тігіпко так же нестримно її знаходить. В результаті Тігіпко не лише «витіснив» Яценюка з третьої позиції, а і впритул наблизився до Тимошенко, що обіцяє цікаву інтригу. Вже зараз очевидно, що першим туром справа не обмежиться – результат голосування вирішиться у другому турі. Якщо Тігіпко збереже нинішню динаміку електоральної підтримки, то вельми вірогідним стає його вихід у другий тур. Але цю динаміку ще треба зберегти. Що стосується інших кандидатів, то зміни не настільки кардинальні. Так, на кінець листопада рейтинги підтримки П. Симоненка, В. Литвина і А. Гриценка становлять відповідно – 3,6 %, 2,5 % і 2,2 %. У Віктора Ющенка – 3,9 %. На 4,1 % зменшилася доля респондентів, які голосуватимуть на виборах проти всіх і тепер становить 15,2 %.
На результат голосування знач-но може вплинути чинник, який соціологи визначають терміном «електоральний регіоналізм». Найсильніше він виражений серед виборців Олега Тягнибока (істотна підтримка лише в Івано-Франківській, Волинській, Хмельницькій і Тернопільській областях). У Віктора Януковича найвища підтрим-ка городян в Донецькій (59,0 %) і Миколаївській (54,2 %) областях; у Юлії Тимошенко – у Волинській області і в Києві (35,2 %); у Сергія Тігіпка – в Запорізькій області (21,4 %); у Арсенія Яценюка – в Чернівецькій (27,3 %) області, у Віктора Ющенка – у Львівській області (29,2 %).
Цікавим аспектом соціологічного дослідження є і дані антирейтингу кандидатів у Президенти. Максимальний антирейтинг – у Віктора Ющенка (32,6 %), він же характеризується і найгіршим балансом «рейтинг – антирейтинг» (-28,7 %). Дуже великим виявив-ся антирейтинг лідерів виборчої гонки – в Юлії Тимошенко (22,2 %) і Віктора Януковича (18,7 %). Проте В. Янукович має позитивний баланс симпатій і антипатій виборців (+11,0 %), а у Ю. Тимошенко він негативний (-5,7).
Взагалі феномен Тігіпка потребує пояснення. Адже він п’ять років був поза великою політикою. Мабуть, ця відсутність зараз зіграла йому на руку. Людям набили оскому старі фігури, які миготять від виборів до виборів, вони хочуть бачити нових осіб. До того ж на тлі основних суперників Тігіпко виглядає явно виграшно: його прізвище не фігурує в скандальних хроніках, він сам не виливає відра помиїв на суперників, у теледебатах виглядає переконливо. Посади, які раніше займав (віце-прем’єр, міністр економіки, глава Нацбанку), дозволяють йому давати оцінки економічним явищам не емоційні, а точні, стримані, доказові. У виборця такий тип політика, ймовірно, не викликає відрази.
Втім, до дати голосування ще більше місяця. І нинішні рейтин-ги не дають жодної гарантії, що до 17 січня картина збережеться у незмінному вигляді. Тим цікавішим є очікування фіналу.
