Фотографи зробили великий внесок у збереження обличчя старого Станиславова. До нас дійшло більше тисячі поштівок з видами міста. Найдавніші з них сягають 1897 року. Серед них відоме фото із панорамою після «мармулядової пожежі». Довший час воно вважалося найдавнішою світлиною Станиславова, аж поки не було віднайдено фото Ратуші 1860 року. А що було перед цим? Як виглядало місто до фотоери? Невже жодного зображення не збереглось? Отже зануримося у гравюро-малюнковий період історії славного міста Станиславова.
Фантазії ХVII століття
Перше відоме нам зображення, скоріше за все, є уявним. Це малюнок на польський мапі 1672 року, де можна побачити високу вежу у центрі та кілька будинків навколо. Крім Станиславова, подібні зображення на цій мапі мають Калуш, Галич, Жидачів і навіть маленьке містечко Журавно. Сьогодні навряд чи хтось може відповісти, чи намагався топограф передати дійсні контури міста, чи малював, як то кажуть, «від балди». У каталозі «Історична вистава міста Станиславова» за 1928 рік це зображення має назву «Найдавніший малюнок Станиславова (фантазійний)».
 |
Уява капітана Ширкова
Наступне зображення також пов’язане із топографією. У 1764 р. та 1768‑1772 рр. Станиславів займали російські війська. «На згадку» вони залишили декілька мап із обрисами фортечних укріплень. На одній із них, відомій дослідникам як «мапа капітана Ширкова», намальована Тисменицька брама, що знаходилась перед центральним входом сучасного головного корпусу медичної академії.
Цей малюнок породжує більше запитань, ніж дає відповідей. Наприклад, що то за споруда ліворуч? Там мав би розміщуватись єзуїтський костел, проте будівля на малюнку його зовсім не нагадує. Може, капітан Ширков мав на увазі будинок єзуїтського колегіуму? Але той розташований паралельно брамі, і має значно більше вікон ніж, на малюнку. А споруда праворуч? Це взагалі не піддається ідентифікації. На перший погляд це подібно на дзвіницю, що на майдані Шептицького. Але дзвіниця мала б розмішуватись ліворуч, та й вікон в неї не чотири, а три.
Є підозра, що «його благородіє» капітан Ширков добряче хильнув перед малюванням. Втім, такий напівфантазійний малюнок – таки краще, ніж нічого.
 |
Акварелі Кронбаха
Століття великого Кобзаря відомо декількома зображеннями. У 1990‑х роках у краєзнавчій літературі з’явилась картина невідомого художника «Загальний вигляд м. Станиславова кінця ХVIІI століття». Згодом з’ясувалось, що це акварель 1820‑х років, а художник – досить відомий. Його звали Емануель Кронбах, і сьогодні його акварелі з видами Бучача, Жовкви, Бережан зберігаються у Львівському історичному музеї.
На малюнку Станиславів представ перед нами з боку Вовчинецьких гір. Правда, у художника щось не в порядку із пропорціями: вірменська церква, ліворуч від ратуші, виглядає гігантською, а колегіальний костел (Художній музей) майже непомітний. І дзвіницю Кронбах чомусь намалював із двома вікнами.
Відразу зауважимо – вода на передньому плані це не залишки фортечних ровів, а Бистриця Солотвинська. Чому вона так близько від міста – майже по нинішній Новгородській? Напевно, так її бачив художник.
 |
З монастиря у в’язницю
Будинок по вулиці Старозамковій, 2 сьогодні відомий тим, що в ньому розміщуються кафе «Пиріжкова хата» та редакція газети «Рідна земля». У ХVIІI столітті це був монастир тринітаріїв, до якого примикав костел святих Петра і Павла. Потім австрійці орден розігнали, монастир закрили, а у порожній будівлі двічі спалахувала пожежа.
Нарешті влада вирішила перебудувати споруду під кримінальну в’язницю та карний суд. Тому у 1847 році зробили креслення, яке так і називається – «План перебудови будівлі потринітарської».
 |
Околиці Галіції
Сьогодні мало хто знає польського художника Мацея Богуша Стенчинського (1814‑1890). А в середині ХІХ століття він був якщо не знаменитим, то доволі популярним митцем. Щоправда, помер від голоду, у краківському будинку для безпритульних.
Стенчинський багато подорожував, замальовуючи побачені краєвиди, та навіть писав вірші. У 1847 році у Львові вийшов альбом «Околиці Галіції». Серед них була гравюра «Станиславів, панорама від села Вовчинці». Самого міста майже не видно – воно далеко на задньому плані.
Проте можна зробити висновок, що Станиславів дуже маленький, а найвищою спорудою є ратуша. Відомий також чорновий варіант гравюри, де на передньому плані зображено стадо кіз, яких пасуть мешканці тих самих Вовчинців.
 |
* * *
Звісно, це не всі зображення «дофотографічного» Станиславова. Десь ще є малюнки єзуїтського і тринітарського костелів XVIII століття, акварель із арсеналом імені короля Яна ІІІ та багато інших, поки що не відомих дослідникам речей. Знайдемо. Як кажуть, хто шукає, той знаходить. Правда, деколи не зовсім те, що шукає.
