В Україні знову заговорили про широку коаліцію. Президент Віктор Ющенко заявляє про невтручання, мовляв, це виключно справа парламентаріїв. Водночас його турбує мета створення такого об’єднання. «Очевидно, що подібний спосіб формування коаліції засвідчує, що мова не йде про добрі справи, наприклад, принести стабільність в цю країну. Мова йде, як розділити державу до 2015‑2020 років на двох. Якщо нація допустить такий сценарій — це найкоротший шлях до втрати незалежності, бо з такою владою дорога тільки одна — стати колонією, периферією», — сказав Ющенко.З цього приводу «Репортер» звернувся до відомих політиків та політологів із такими запитаннями:1. Чи реальним є створення такої коаліції в парламенті?2. Що можуть пересічні українці зробити в цьому випадку?
Степан Хмара, народний депутат України, УНП:
«1. На відміну від президента, я би сказав, що це справа не лише парламентаріїв, а й усього суспільства. Народ обирає і депутатів, і Верховну Раду, тому вони повинні контролювати владу: чи виконує вона їх побажання та чи захищає їх інтереси. Все, що сьогодні робиться, — це спроба тихенького, повзучого, антиконституційного заколоту з метою захоплення влади двома мафіозними кланами. Це не українські клани, вони проводять антиукраїнську політику. Різниця лиш у тому, що один замаскований, а другий відкритий.
2. Пересічні українці можуть зробити все. Так, як вони зробили майдан у 2004 році. Якщо загроза стане невідворотною, нам доведеться вживати будь-яких засобів. Народ, який себе поважає, може все. І жодна влада проти волі народу не встоїть».
Михайло Стула, перший секретар Івано-Франківського обкому КПУ:
«1. Свого часу «Наша Україна» не змогла створити велику коаліцію з конституційною більшістю — Партією регіонів і БЮТом. Якби така можливість сьогодні була у президента, він би обов’язково нею скористався. Чи реально це зробити — час покаже. Все залежить від того, як Регіони і БЮТ, а конкретніше, Янукович і Тимошенко, домовляться та розділять повноваження.
2. Я думаю, що пересічний українець нічого не буде робити. Втомився народ, втомилися виборці, від тих баталій, які зараз є у парламенті та адміністрації президента. Народ просто стерпить і почекає, що відбудеться після того, як створиться ця коаліція. Але користі від неї, думаю, не буде».
Тарас Возняк, політолог, м. Львів:
«1. Мене не покидає відчуття політичної технології, яка абсолютно підриває довіру громадян України до двох основних політичних угруповань, які збираються створити цю коаліцію. Будемо сподіватися, що така коаліція в парламенті нереальна.
2. Я думаю, що якась реакція повинна бути. Бо це вже, як говориться на блатній мові, «безпредєл». Поділити владу у державі на десятиліття наперед — такої наглості собі ще ніхто не дозволяв. Навіть Олександр Лукашенко».
Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода»:
«1. Створення такої коаліції в парламенті є реальним. Адже, починаючи з вересня минулого року такі переговори між Партією регіонів і бютівцями активно ведуться, при безпосередньому контролі Кремля. Панові Ющенку замість того, аби давати такі коментарі, треба було б розпустити парламент ще минулої осені, коли він мав таку можливість. За все, що зараз діється в державі, політичну відповідальність несе президент.
2. Пересічні українці повинні виходити на вулиці, протестувати проти узурпації влади, вимагати проведення загальноукраїнського референдуму. І головне — народ має вимагати розпуску парламен-ту та проведення дострокових президентських виборів».
Ігор Зварич, народний депутат V скликання, Партія регіонів:
«1. У сьогод-нішніх політичних умовах реально все, в тому числі і створення такої коаліції. Ющен-ко був усім, чим не хочеш, тепер має на меті стати пророком.
2. Пересічні українці можуть хоча би надіятись, що мета новоствореної коаліції, буде співпадати з бажаннями українців».
Дмитро Шлемко, народний депутат України, фракція БЮТ:
«1. Лідери, які практично визначають політику діяльності кожної із фракцій, мають реальну можливість створити таку коаліцію. Але однозначної позиції щодо цього у більшості депутатів немає.
2. Українці в цьому випадку можуть зробити багато. Важко буде зорієнтуватися: чи на благо це для української держави, чи ні. Адже політика, яка робиться з однією метою та девізом: «Заради людей, заради добробуту», безумовно, має право на існування».
Comments are closed.