Без категорії

Місто кованих скульптур

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Щороку Івано-Франківськ стає багатшим. Багатшим на нову ковану скульптуру. Сьогодні вже шість витворів ковальського мистецтва прикрашають площі та вулиці нашого міста. Незабаром змонтується сьома й почнеться робота над восьмою. Кожна з цих залізних композицій з’явилась не просто так – щось символізує, на щось натякає…

Спочатку був стіл

Історично склалося, що на селі ковальство – це ремесло, а в місті – мистецтво. Аби в цьому переконатись, достатньо поглянути на балконні решітки старих станиславівських кам’яниць. У радянські часи ковальство майже вмерло та тільки наприкінці 1980-х потрохи почало відроджуватись. У Франківську такими «піонерами» ковальської справи стали Олег Бойков, Сергій Полуботько і Михайло Зарицький. У 1999 році вони та їхні колеги організували виставку «Орнаментальне ковальство», і цим створили прецедент.


А у 2003 році стартував перший фестиваль «Свято ковалів», який провели до Дня міста. Саме тоді народився принцип «створення шедевру» – колективної роботи всіх учасників фестивалю. Тоді місцеві ковалі виготовили чотири ніжки для столу, а гості зробили цвяшки, якими кріпилася стільниця. Результат назвали «Столом ковальської дружби».

Весна

Наступного фестивалю зробили вішак під кодовою назвою «Дерево життя». Але то, як і стіл, був предмет інтер’єру, так би мовити, для внутрішнього користування. Тож ковалі вирішили вийти на вулицю.


У 2005 році «Свято ковалів» відбувалось на площі Ринок. Майстри звернулися до головного архітектора міста із пропозицією встановити монументальну скульптуру. Їм дозволили, визначили місце – стилізовані фундаменти єврейських будинків на тій самій площі Ринок. Далі все йшло за стандартною схемою: тутешні ковалі виготовили каркас-пліт, а гості робили пташок, жуків, квіточки й листячко. Протягом року композицію «доводили до розуму» та відкрили на наступний День міста. Чому саме «Весна»? Бо фестиваль відбувається у травні.

Букет майстрів


З часом «Свято ковалів» перетворилося на серйозний міжнародний захід. У фестивалю з’явилися генеральні партнери (бізнесмени Віктор Вінтоняк та Олександр Бубен), завдяки їхній підтримці вдалося вийти на якісно новий рівень. У 2006 році до Івано-Франківська приїхало багато іноземних делегацій, серед яких були майстри міжнародного класу. Темою фестивалю стало творіння «Букету майстрів». Стрижнем композиції є металева стрічка, яка спіраллю закручується догори. Вона символізує процес пізнання та розвитку – від азів до досконалості. А прикрашають стрічку численні букети – подарунок іноземних ковалів нашому місту.

Великоднє сонечко

Весняний фест вимагає відповідного настрою. Травень, тепло, зелена трава, яскраве сонце. Наступного разу ковалі вирішили – робимо «Сонечко». Тоді фестиваль проходив вже на майдані Шептицького, і металева скульптура мала «світити» на великій клумбі біля відродженої дзвіниці. Прикарпатські майстри виготовили диск, а гості робили промені по заданих габаритах.

Відкрили композицію 2008 року. Тоді Пасха припадала на 27 квітня, саме напередодні Дня міста. Через те «Сонечко» стало «Великоднім».


Дерево щастя

А ця скульптура робилася вже під конкретне місце. Заступник головного архітектора міста Володимир Ідак запропонував ковалям кілька порожніх клумб на «стометрівці». Чомусь молоді клени ніяк не хотіли там рости та вперто всихали. Майстри погодились і «посадили» своє дерево на початку вулиці Незалежності. У скульптурі зашифрована історія гріхопадіння – дерево, Адам з Євою та Змій з яблуком. А знамениту гойдалку вигадали вже під час самого фестивалю. Її «батько» – чернівецький коваль Андрій Хорт.

Щодо назви, то вона завдячує меценатові Віктору Вінтоняку: «Давайте запустимо байку, що якщо потерти яблуко, то буде тобі щастя!».
Але дерево й без того обросло легендами. Наприклад вважається, що якщо покататись на гойдалці й загадати бажання, то воно обов’язково здійсниться. А молодята впевнені, що колодка на дереві гарантує міцність шлюбу…


У рамках ковальських традицій

Ковані скульптури стали справжньою окрасою міста. Все більше туристів позували перед об’єктивом на фоні мистецького металу. Знаючи це, ковалі вирішили спростити туристам задачу. У 2009 році вони виготовили рамку, в який кожен охочий міг сфотографуватися на згадку. Спеціально підбирали місце. Якщо правильно стати, то на задньому плані добре проглядається ратуша.

А щоб люди не думали, що рамку виготовила Спілка фотохудожників, їй надали відповідний ковальський антураж. Тут можна побачити різноманітні ковальські інструменти та витвори з заліза – зброю, підкови, колесо тощо. Родзинкою композиції є справжнє австрійське ковадло, яке спеціально придбали на чорному ринку. Також відтворили елемент дерев’яної підлоги, що була у всіх старих кузнях. Автор ідеї скульптури «У рамках ковальських традицій» – надвірнянський майстер Анатолій Рудік.


Минулого року з композиції зникла металева фотокамера. Як запевняє організатор «Свята ковалів» Сергій Полуботько, її вже знайшли та відреставрували, планують встановити напередодні чергового фестивалю. Також є проект підсвітки скульптури ввечері, оскільки дерева скверу дають занадто густу тінь.

І до цієї рамки вже є легенда. Туристи кажуть: якщо сфотографуватись у ній, то обов’язково повернешся до Франківська.

Круговерть ковальських міст

Влітку 2009-го Івано-Франківськ увійшов до міжнародної асоціації «Кільце ковальських міст Європи». За традицією, всі учасники певним чином фіксують цю подію. Зрозуміло, що стрижнем тих композицій виступає кільце. Відповідно, темою наступного фесту стала «Круговерть ковальських міст».

Наші перевершили всіх. Вони виготовили карусель, оскільки вона кругла за формою та ще й рухається по колу. Зверху карусель прикрашає складна композиція, яка складається з багатьох різноманітних кілець. А над сидіннями висіли 17 круглих медальйонів з гербами міст-членів асоціації. На жаль, сьогодні мисливці за металом значно скоротили їхню кількість, але наші ковалі обіцяють все відновити.


Арка 350

У 2011 році ковалі дружно вирішили робити Арку. «Ідея ця не нова, – каже Сергій Полуботько. – Вона походить з Давнього Риму, де тріумфальні арки ставили на честь визначних подій, військових перемог чи ювілеїв імператорів. 350-річчя Івано-Франківська – вагомий привід для встановлення подібної арки у нашому місті».

За задумом майстрів, Арка постане там, де вулиця Низова впирається у майдан Шептицького – традиційне місце проведення «Свята ковалів».

Ії прикрашатимуть герб давнього Станиславова та архангел Михаїл, який нині є символом Івано-Франківська.

На сьогодні композиція має лишень робочу назву – «Арка на честь 350-річчя Івано-Франківська». Її справжнє ім’я ми довідаємось на відкритті цьогорічного свята.


І ще одне. У 2011 році за вагомий вклад у розвиток ковальського художнього мистецтва та ремесла Івано-Франківськ нагороджений премією Альфреда Габермана. Для ковалів це те саме, що для вчених – Нобелівська премія. Ми стали третім (!) містом Європи, яке удостоєне такої високої нагороди. Були серйозні конкуренти. Наприклад, Донецьк зі своїм знаменитим «Парком кованих фігур». Проте в них лишень парк, а в нас – ціле місто!