Ірина Амплейкіна
Раніше, прокидаючись кожного ранку, я відчиняла кватирку, і в кімнату одразу ж вривалось багатоголосе щебетання горобців. Але його чомусь уже давно не чути. Та й якщо ви встигаєте посеред повсякденної метушні роздивлятись навколо себе, і при цьому спостережливі, то теж відмітили – горобців у місті поменшало.
Подарунок із Африки
Певно мало хто знає, що горобець хатній (це його повна наукова назва) відноситься до сімейства ткачикових птахів, більшіть яких живе в Африці. Взагалі ці птахи до ХІХ століття були поширені частково в Євразії та у Північній і Східній Африці. Це пояснює, чому з горобця поганий літун, – у зарослях джунглів більшого ніж пурхати з гілки на гілку йому не потрібно. А дитинчата горобця народжуються зовсім без пуху, бо для ж чого пух в африканській спеці? З часом горобців, особливо хатніх (звичайних), завезли й на інші континенти, де вони чудово прижилися. Нині їх немає хіба що у Північній Азії, Центральній Африці та в Антарктиді.
В Україні мешкає два види цих пернатих: горобець хатній і горобець польовий. Вони живуть усюди: від великих міст до маленьких високогірних селищ, щоправ-да за однієї умови – лише там, де є людське житло. Тому ця пташка – наш постійний сусід.
Легендарний птах
Ми справді дуже звикли до горобців, так само як і до голубів. Навіть вже не можемо припустити що з горобцями пов`язані якісь небуденні історії чи факти. Насправді ж це зовсім не так: про них ходять легенди, є містичні народні повір`я.
Одна з легенд розповідає, що горобець своїм цвірінчанням виказав Ісуса Христа переслідувачам. Коли Месію розпинали на хресті, ластівки крали цвяхи у римлян і відносили їх далеко. А горобці віднаходили і приносили назад. Коли ж усі думали, що справу завершено, Ісуса вбито, то горобці почали нахабно цвірінькати: «Жив‑жив!», закликаючи продовжити катування. Тоді розбійники повернулись і забили йому в самісіньке серце цвях. За це горобиний рід ніби проклято, і він більше ніколи не літає у вирій.
Українська переповідка каже, що горобець – то найгірший злодій. Він потрафить знайти найменшу дірку, залізти через неї до комори чи куди інде, наїстися і шкоду зробити. Так велося, що через горобця усіх пташок стали називати злодіями. Тоді злетілися усі птахи на раду і вирішили, що треба його покарати. Зловили горобця, закували і кинули у темницю. Але і тут йому хитрість допомогла. Втрафив якось викрастися на волю. Тільки ноги не було кому розв’язати. Тому горобець і скаче, а не ходить, як усі птахи.
У народних уявленнях гороб-цю характерна подружня символіка, символіка спритності та злодюжки-крадія. У фольклорі горобець символізує чоловіка: весняні хороводи цього пернатого подають гультяєм, звабником, молодцем-коханцем. За народними прикметами, гніздо горобця на оселі пророкує її мешканцям весілля. А от якщо він постукається вам у вікно, то скоро помре хтось із близьких.
Ще одне містичного характеру повір`я повідує, що в одну з літніх ночей горобці зникають. Їх не видно навіть удень, бо всі вони злітаються до одного місця, де чорт (старший над горобцями) усіх перераховує. Народ примітив, що така ніч випадає на 1 вересня, так її й нарекли – «горобина».
Без житла
Побачити горобця у центрі тепер і справді стало скоріше рідкістю, ніж чимось звичним. Це дивує. Бо горобець – птах осілий. І живе постійно поряд з людиною. Та й легенда не збрехала – у вирій горобці не літають.
Той факт, що популяція цього виду зменшилася, підтвердив і директор івано-франківського краєзнавчого музею, чи не єдиний місцевий орнітолог, Ярослав Штиркало. «Це явище давно стало характерним не лише для нашого міста, але й для багатьох європейський міст», – говорить він. – Якщо хтось запідозрив у зник-ненні горобців екофактори, то серед причин, які вплинули на цих птахів, немає жодних екологічних патологій. Чинників є багато. Але визначальним залишається зменшення кількості місць для гніздування».
Гніздиться горобець як окремими парами, так і колоніями. Свої, на перший погляд недбалі, проте м`які гнізда вони лаштують у різноманітних нішах: під стріхами, на карнизах будинків, на балконах, лоджіях. Цікаво, що горобці селяться навіть у стінках гнізд великих хижих птахів – тих, що полюють на таку саму пернату дрібноту. Буває, що ті хижаки приносять для ненажерливих пташенят десь спійманого гороб-ця, але своїх квартирантів при цьому не зачіпають…
У Франківську старі будин-ки зносяться, а на їх місці блискавично будуються нові і нові, за новими стандартами і технологіями. Балкони і лоджії все частіше засклені. А крони дерев підрізають за міськими параметрами, після чого птахам не комфортно лаштувати гнізда. «Коли зменшується кількість місць для гніздування, тоді, на жаль, зменшується й число популяції. Гніздових пар стає значно менше. Це призводить до зменшення чисельності даного виду», – каже Штиркало.
Скорочують життя горобцям і бродячі пси та коти. Адже їхнє число в місті не зменшується. А ще люди майже не тримають курей, яких годують зерном. Тож зерноїдним горобцям залишається не так багато місць для харчування. «Всюди працюють екологічні правила, – стверджує орнітолог. – Територія може прогодувати лише певну кількість популяції. Якщо корму не вистачає, то чисельність зменшується».
Тож, якщо хочете ще чути їхнє цвірінькання в Івано-Франківську – підгодовуйте малих. Якщо побачите.
І шкідник, і помічник
За період годування одного виводка горобці знищують понад 30 000 комах. А тепер проста арифметика – за одне літо пара встигає привести на світ два-три потомства. Отже, це велика користь для населених пунктів, особливо там, де ця пташка є чи не єдиним санітаром зелених насаджень.
Влітку та восени, коли горобці збираються у зграї, люди починають їх не любити. Воно й не дивно, адже малі розбійники налітають на лани і сади, викльовують зернові культури, соняшники, ласуюють вишнями, черешнями, виноградом. Ранньою весною вони з великим апетитом ласують бруньками агрусу та смородини.
Наскільки горобець може здатись дурненьким на перший погляд, настільки ж насправді він розумний. Горобці настільки знайомі з нашими звичками, що викликають здивування і здатні розсмішити будь-якого уважного спостерігача. Певне у цих пташок є лише один великий недолік – вони не мовчать практично ні хвилинки.
Декілька фактів
• У Білорусі є пам`ятник горобцеві. В американському Бостоні теж увіковічили цього птаха за те, що він врятував місто від голоду, винищивши армію гусениць.
• Завдяки особливій структурі очей, горобці бачать світ у рожевому кольорі.
• На Землі живе близько мільярда горобців. Тобто на шість людей припадає лише одна пташка.
• У шиї горобця вдвічі більше хребців, ніж у жирафи.
• Серце горобця б`ється 600-850 ударів за хвилину, у голуба — 200. Крайній і раптовий переляк настільки підвищує у птахів кров`яний тиск, що великі артерії тріскають, і птахи помирають.
