Президент України Віктор Янукович на сесії ПАРЄ заявив, що голодомор 1930‑х років не був геноцидом українського народу. Міністр освіти та науки Дмитро Табачник говорить про деполітизацію та гуманізацію підручників з історії України. Віце-прем`єр-міністр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко доручає Мінкульту проаналізувати закон, що передбачає обов`язкове дублювання фільмів українською мовою. Перелічувати можна довго. «Репортер» вирішив поцікавитися думкою відомих українців з цього приводу.
Юрій Андрухович, письменник:
«Зрозуміло, що це все разом – кроки теперішньої влади, щоб знищувати в Україні все українське. Тут все однозначно: вибираються найбільш чутливі, болючі місця і по них наноситься удар. Думаю, таким шляхом ми зайдемо до повної втрати суверенітету в будь-якому розумінні – політичному, культурному, ідеологічному.
Що робити – зараз в мене відповіді нема. Цьому всьому можна було протиставити одне – масовий суспільний спротив. Але населення, власне населення, а не суспільство, зараз у фазі певного занепаду. І, на мій погляд, не спроможне виступити на якийсь масовий злагоджений протест. Значною мірою це пояснюється тим, що опозиційні політики поки що теж не в найкращій формі. Думаю, що це відбудеться з часом – бойові якості відновлюються, вони повинні би повернутися. Єдине, що коли вони повернуться, вже може бути справді запізно. По багатьох моментах будуть прий-няті рішення і змінювати їх буде значно складніше, ніж зупинити їхнє прийняття зараз».
Кость Бондаренко, політолог:
«Ці події означають те, що нова команда більше уваги приділяє економіці країни, ніж гуманітарній сфері, і намагається будувати нормальні стосунки з Росією».
Роман Чайка, журналіст, музикант:
«Держава роздержавлює державу, вибач-те за каламбур. Фактично влада проводить деконст-рукцію всього, що становить ця держава як надбудова над країною. Найстрашніше – це нагадує аншлюс. Такі речі в історії вже були – поглинання Німеччиною Австрії. Так само структурно відбувається поглинання Росією України. І все це здійснюється руками нашої влади.
Можливий вихід прописаний в Конституції – згідно з нею народ України має право на захист своєї держави, якщо вона йому потрібна. Всі засоби доступні – і парламентські, і непарламентські… Але якщо це народу не потрібно, то питання «що робити» може бути хіба у розмовах інтелігентів на кухні».
Дмитро Корчинський, лідер партії «Братство»:
«Це все можна розцінювати як безумовну капітуляцію України на цьому етапі. Можна шукати якісь рації. Вони полягають в тому, що країна опинилася в дуже важкому економічному стані, на грані краху – величезні борги, і загроза дефіциту бюджету, який не можна подолати. Тут ми можемо шукати виправдання і для Януковича, і для Азарова.
Значно прикріше, що в українського суспільства посилилася глибока зневіра у власних силах і абсолютна недовіра до теперішньої влади. Крім того, маємо уже перші політичні переслідування. Бачимо, що, не дивлячись на видиме потеп-ління стосунків з Москвою, вона продовжує дуже активну діяльність на півдні України і на Сході – фінансує антиукраїнські організації, антиукраїнські телеканали, антиукраїнських чиновників. Тобто попередня лінія Москви на розкол України збереглася в повній мірі».
Тарас Возняк, політолог:
«Це означає, що треба буде цю владу змінювати. Бо вона посилює розкол у суспільстві, спеціально, демонстративно нищить українство. Думаю, це божевілля. Не знаю, хто є радником у президента Януковича, але він або працює абсолютно на розвал України і знищення єдності, або Бог йому не додав розуму».
