Без категорії

Чи потрібна Україні голодна армія?

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Коштів на харчування в українській армії вистачить рівно до 31 жовтня. Про це заявив міністр оборони Юрій Єхануров. Водночас міністр запевнив, що солдати без їжі не залишаться, на їх харчування підуть кошти, передбачені на озброєння.З проханням прокоментувати ситуацію в українській армії журналісти газети «Репортер» звернулися до відомих українських політиків та політологів, задавши їм ряд запитань:• 1. Хто винен у недофінансуванні української армії?• 2. Чи потрібна Україні сита армія без озброєння?• 3. Які, на Вашу думку, перспективи контрактної армії в Україні?• 4. Чи не загрожує недофінансування армії державній безпеці України?

Дмитро Корчинський, лідер партії «Братство»:

«1. У недофінансуванні української армії винен уряд. Винна трохи й сама армія. Що це за військо, яке навіть власний уряд не побоюється не годувати?

2. Було б найкраще, якби вони продали табельну зброю і не морочили голову. Я думаю, що ніхто в Україні не вірить в те, що ця армія буде його захищати в разі війни.

3. На даний момент перспективи контрактної армії невтішні, тому що це буде коштувати занадто дорого.

4. Безумовно, недостатнє фінансування армії загрожує державній безпеці України, але значно більшу загрозу державній безпеці несе неготовність народу воювати. В сучасних умовах, коли доводиться воювати з військовими наддержавами, народ може вигравати війни, тоді як армії це не завжди під силу. Наприклад, південні ліванці змогли виграти війну в Ізраїлі, а грузинська армія не змогла виграти війну в Росії.

Ми бачили, як іракська армія дуже швидко капітулювала перед американською, а іракський народ воює й досі. Основні втрати американська армія понесла саме від народу, а не від іракських збройних сил.

У народ потрібно вкладатися більше, ніж в армію, позаяк ми все одно не зможемо зробити армію настільки адекватною, щоб протистояти збройним силам наддержав».

Кость Бондаренко, політолог, м. Київ:

«1. Я б порадив спитати у Юрія Івановича та його оточення, хто придумав проводити військовий парад на Хрещатику, на який було витрачено від 75 до 100 млн. гривень. Не важко підрахувати, скільки місяців можна годувати армію за ці кошти.

2. Армія в будь-якому випадку повинна бути ситою, а озброєння у нас є. Потрібно в першу чергу думати про військових, а не про техніку. Хоча і техніка наша вже застаріла, як і військова доктрина.

3. Перспективи контрактної армії сьогодні дуже примарні, оскільки не виконано ряд вимог, які б мали передувати створенню дійсно професійної армії. Перехід зі строкової служби на контрактну повинен бути плавним і поступовим.

4. Звичайно, недостатнє фінансування загрожує державній безпеці. Ця проблема є актуальною для всіх епох. Хто не хоче годувати свою армію, буде годувати чужу. Але зараз конфлікти між державами вирішуються здебільшого дипломатичним шляхом, а не на військовому полі».

Інна Богословська, народний депутат України, Партія регіонів

«1. Це питання виключно Кабінету Міністрів, який є головним наповнювачем бюджету і головним виконавцем видаткової частини бюджету. Ситуація з армією ще раз підтверджує те, що бюджетний процес, як і все решта в державі, зруйновано. Поправки і суттєві зміни до бюджету уряд повинен був внести не пізніше першого березня цього року. Цього не зроблено досі. Крім того, уряд вже сьогодні повинен подавати новий бюджет до Верховної Ради, а про нього взагалі ще й гадки нема. Та розруха, за яку ми дякуємо уряду, яскраво відбилась не лише на армії. А й на інших сферах.

2. Україні потрібна армія, але, безумовно, не в такому стані, в якому вона сьогодні є. Щоб зрозуміти, яка саме армія потрібна Україні, нам насамперед потрібно визначитись з тим, що Україна є нейтральною державою, і згідно з концепцією нейтральної держави, яка закладена в декларації про незалежність України, вже формувати вимоги до армії, типи озброєнь та кількість військових. Сьогодні армія просто знищується для того, щоб розчистити поле для солдатів НАТО. Це зрада національних інтересів.

3. Мені дуже жаль, що прем’єр-міністр сама примітивна в цьому питанні і намагається всьому суспільству нав’язати примітивну думку, що професійна армія — це питання виключно фінансування. Це зовсім не так. Раджу поцікавитись, як зараз живуть ті підрозділи армії, які вже перейшли на професійну основу. Скажімо, в Житомирі щопівроку змінюється половина складу, тому що зараз на таку мізерну зарплатню погоджуються лише ті, хто не може знайти собі іншу роботу. Я не говорю про дійсно професійні підрозділи, що воюють в гарячих точках і мають добру підготовку та сучасне оснащення.

Питання професійної армії — це питання великого проекту. Потрібно поширювати знання про армію та вимоги до тих, хто туди йде, і, звичайно, підводити під це відповідну матеріальну базу, адже потрібно вирішувати питання житла, обмундирування і професійного оснащення.

Сьогодні ще не розпочато роботу зі створення в Україні професійної армії. Якщо ми не створимо професійну армію, то і надалі залишатимемось на узбіччі сучасних військово?політичних процесів. Оманливими є обіцянки прем’єра стосовно того, що вже з першого січня в Україні буде професійна армія.

4. Сьогодні, на щастя, державній безпеці України нічого не загрожує. Україна знаходиться фактично між трьома світами (ЄС, Євразійський простір та ісламський світ). Оскільки ці три макрополітичних системи шукають новий баланс сил між собою, Україна перебуває в безпеці. США вже втратили роль єдиного центру впливу в світі і теж шукають нове місце в системі світопорядку. Їм зараз не до України, хоча вони теж граються нашими інтересами на користь своїх великодержавних інтересів, як і Росія, до речі. У нас ще є рік-півтора, щоб схаменутись і зрозуміти, що нам доля дає ситуацію, коли великим світовим гравцям не до України і ми можемо зробити сильну владу. Якщо зараз цього не зробимо, втратимо Україну і її незалежність».

Євген Золотарьов, член президії політради Партії вільних демократів:

1. В першу чергу у недостатньому фінансуванні винен уряд. Всі ми добре пам’ятаємо, що Юлія Володимирівна обіцяла перехід на контрактну армію вже цього року. Матерям було обіцяно, що їх діти більше не проходитимуть строкову службу в Збройних силах. Також було очевидно, що для цього потрібно додатково ще 13 млрд., які в бюджет закладені не були. Бачимо розрив між обіцянками і діями уряду. Винен і наш Головнокомандувач, Президент, який не наполіг, щоб відповідні пункти були виписані в коаліційній угоді, хоча в останні дні ми бачили, що коаліційна угода не є стримуючим фактором для наших так званих демократичних політиків.

2. Сита армія без озброєння Україні не потрібна, хоча в цій кризовій ситуації варто погодитись з Єхануровим, що українська армія з озброєнням, але з голодним солдатом не може зробити щось путнє.

3. Безумовно, нам потрібно переводити армію на контрактну систему функціонування Збройних сил, але це має бути не в форматі передвиборчих обіцянок, коли нам говорять, що це можна зробити за півроку чи за рік, це досить тривалий процес, для якого потрібно хоча б три-чотири роки. В результаті, я сподіваюсь, ми отримаємо боєздатну армію, значно меншу за чисельністю, ніж вона є зараз, але патріотичну і дисципліновану, з сучасними видами озброєння.

4. Звичайно, недофінансування армії загрожує державній безпеці, тим більше в умовах, коли геополітична ситуація в Східній Європі й Євразії загострюється. Україні, яка, на жаль, поки що не стала членом колективної системи безпеки НАТО, доведеться задуматись над створенням боєздатної армії. Інакше сумний приклад Грузії може стати для нас прикладом для наслідування».

Микола Сунгуровський, директор Інституту військових програм Центру Разумкова:

«1. Винні у недофінансуванні, напевне, Мінфін і казначейство.

2. Ми давно говорили про те, що існуюча система оборонного бюджету, в якій 80?% коштів витрачається на утримання особового складу, не забезпечує не лише кастингового розвитку Збройних сил, а навіть мінімальної модернізації технічного оснащення. При такому підході до фінансування Збройні сили мають всі шанси перетворитись у роззброєні Збройні сили.

3. Питання контрактної армії повинно розглядатися в комплексі з усіма іншими і узгоджуватися з сумбурною системою безпеки: буде це нейтралітет чи колективна безпека. У залежності від цього випливають зовсім інші кількісні та якісні параметри армії. Від цього також залежить кількість контрактників, яких потрібно набирати, а також параметри комплектування: організація військової служби, підготовка війська, технічне оснащення. При такому підході для переходу армії на контрактну форму потрібно 10?15 років.

4. Недофінансування армії, безумовно, загрожує державній безпеці України».

Сергій Кузьмін, підполковник, начальник прес-служби Генерального штабу Збройних сил України:

«1. Фінансування приймає Верховна Рада і Кабінет Міністрів.

2. Про те, чи потрібна Україні сита армія без озброєння, треба питати не у військових. Я офіцер і вважаю, що якщо ми не хочемо годувати свою армію, будемо годувати чужу.

3. Перспектива контрактної армії одна: будуть гроші – будуть і контрактники. Зарплата контрактника на сьогодні 850 гривень. Скільки людей ми можемо набрати за такі гроші? Треба переглянути питання грошового забезпечення для контрактників. Військові докладуть максимум зусиль. Якщо будуть кошти.

4. Це питання не до мене».