Микола Волков Щодня він пробігає по 30‑35 кілометрів. І це після важкої зміни на роботі. Чемпіон України з марафонського бігу, 55‑річний Ігор Костюк бігає і взимку – на лижах. А нещодавно наш краянин увійшов до десятки найсильніших на зимовому Кубку світу.
Сенсація у Франції
Ігор Костюк починав свої заняття з лижного спорту. Він був чемпіоном Івано-Франківської та Львівської областей, призером республіканських першостей.
Пізніше чоловік обмежився тільки бігом. А декілька років тому знову відновив лижні тренування.
Уродженець Космача, Ігор Костюк, регулярно здобуває медалі на легкоатлетичних і лижних першостях України. Цього року він взяв участь у лижному Кубку світу серед майстрів‑ветеранів у французькому Греноблі. У цьому йому дуже допоміг депутат міськради Богдан Чупірчук. Зусилля не були марними. Іванофранківець вразив усіх, хоча спочатку ніхто із суперників його не знав. Та у кінці змагань запам’ятали надовго.
«Бігли три кола по 15 кілометрів. Чув, як деякі тренери між собою припускали, що я зупинюся на першому чи на другому колі, – розповідає Ігор Костюк. – А в мене перше коло було як розминка, на другому я гарно набрав темп і досить спокійно пробіг усю дистанцію».
Прикарпатець з першого ж разу зайняв десяте місце на дистанції 45 км. Безпрецедентний результат для 55‑річного чоловіка, який не має й близько тих самих умов для занять та тренувань, як його колеги з європейських країн. Тільки на цю дистанцію він відважився віддати свої лижі на професійну змазку, яка коштувала 50 євро…
Забута Ворохта
До речі, про умови. «Колись на трасах Ворохти одночасно виступали п’ять олімпійських чемпіонів, – каже Ігор Костюк. – Зараз, коли приїжджаєш туди, серце крається. Умови, траси бажають кращого. Єдиний в Україні трамплін занепадає».
Для порівняння, у французьких Альпах кожне маленьке містечко має хоч невеличкі, але добротні траси. Щотижня десь проходять змагання. Люди мають всі умови, щоб підтримувати своє здоров’я.
Костюк їздить лише на ворохтянські сніги. На його переконання, якщо спортсмени не будуть припиняти тренуватися там, можливо тоді влада подумає про відновлення колись славнозвісної лижної Мекки. Та навіть у гори їздити часто немає можливості, тому взимку він ганяє на околицях Івано-Франківська.
Щодо умов для занять легко-атлетів, то в нас їх фактично немає. Що говорити хоча б про те, що обласний центр не має власного повноцінного легкоатлетичного стадіону?
Кілометри після роботи
Свого часу Костюк два роки працював заступником міського голови Коломиї. Після того по роботі переїхав до Івано-Франківська. Сьогодні працює на цегельному заводі в Загвізді. За зміну власноруч переносить близько 20 тонн вантажуі.
У це важко повірити, та щодня, після недовгого відпочинку, Ігор Костюк пробігає по 30‑35 кілометрів. «Коли я вдома, в Космачі, то деколи не користуюсь транспортом. Бігаю з Космача у Верховину та назад. Одного разу за шість годин пробіг з Коломиї до Івано-Франківська», – розповідає він.
У Драгомирчанах, де проходить один із його маршрутів, бігуна вже добре знають. Люди навіть радять, куди краще бігти, де менше автомобілів. Особливо приємно Ігорю Костюку, коли він бачить хлопчаків, що теж займаються бігом.
Біг для нього – більше, ніж спорт чи фізкультура. «Біг дає мені все. – каже ветеран. – Коли я біжу, поступово звільняється мозок. Часто під час пробіжки приймаю важливі рішення. Коли біжу після роботи, тіло настільки гарно реагує, що я немов скидаю втому від усіх тягарів, які переношу за зміну».
Думається, про досягнення Ігоря Костюка ми почуємо ще не раз. У його планах – участь у Всесвітніх іграх майстрів, які відбудуться у січні в Словенії.
