Найпопулярнішими прикарпатськими водоспадами є яремчанський (Пробій) Женецький і Манявський. «Репортер» почав з поїздки до Женця.
Асфальт – до дачі
Мандруючи з Івано-Франківська, на виїзді з Микуличина, бачимо вказівник «Урочище Женець. Водоспад Гук. 7 км». Нам праворуч. Вузька асфальтова дорога йде берегом Прута. Якщо їхати великим автобусом, то відчуття доволі гострі, бо обрив починається прямо за вікном.
Перетинаємо прокладену ще австрійцями колію та впираємось у біло-зелений шлагбаум. Це садиба Женецького лісництва. Аби рухатись далі, треба заплатити за вхід (в’їзд). Цьогоріч плата з дорослого становить 10 грн., з дитини – п’ять.
У туристичних путівниках про Женецький водоспад немає жодної легенди
До речі, асфальт за шлагбаумом дуже непоганий. Якби всі наші дороги були такими, то водії плакали б від щастя. Втім, теє щастя скоро закінчується, автобус зупиняється та висаджує пасажирів, а новий вказівник сповіщає: до урочища Женець залишилося 3 км. Виявляється, «євротрасу» провели лише до дачі Віктора Ющенка. Вона зовсім поруч. Невеличкий місток через річку Женець, за ним стирчить зелена будка із державним прапором на даху. Там сидить охоронець, який нікого не пускає та забороняє фотографувати. Єдине вдалось із нього витягнути, що Ющенка там зараз нема.
Хто ж там виє уночі?
Дача побудована досить недавно (2005 року), але вже встигла обрости легендами й чутками. Місцеві кажуть, там живе нечиста сила: вночі раптом заводяться припарковані автомобілі, хтось гримає дверима, чути плач дітей.
Охоронець на КПП дачі Ющенка фотографувати забороняє
Усна народна творчість дає цьому своє пояснення. Коли клерки президента скуповували землю для резиденції, одна стара гуцулка вперлась і не хотіла продавати ділянку. А її наділ був якраз посередині. Як вдалося вмовити бабцю – невідомо. Чи пообіцяли депутатську пенсію, чи відправили у середземноморське турне, але папери стара підписала. Правда, ще наполягла, аби у договорі було зазначено – вона продає землю «з усім». Це й була фатальна помилка забудовників. Мовляв, під тим «усім» малася на увазі нечиста сила. А її в Карпатах вистачає – є ціла ієрархія нечисті. Серед різних демонів є й такі собі «потерчата» – души померлих малюків, яких не встигли охрестити. Може, то вони волають ночами?
Існує ще одна легенда. Ніби колись там же стояла стара кузня. У ній працював такий собі Білий Коваль, а за сумісництвом – мольфар. Коли ж почалася будова, місцеві просили не чіпати стару кузню. Але працівники мали те в носі. І відтоді Білий Коваль став приходити по ночах і гримати чимось важким під вікнами Ющенка.
Кілька років тому поруч збудували капличку. Після того, кажуть, паранормальна активність у маєтку пішла на спад.
Біля дачі автобус розвертається, водій лягає спати. Наступних 3 км йдемо пішки.
Звук літака
Асфальт закінчується метрів за 20 від зеленої будки з охоронцем, далі – ґрунтовка. Справа – річечка Женець, зліва – порослі лісом схили.
Десь посередині шляху бачимо відпочинкову зону із дерев’яною колибою. Сезон щойно розпочався, споруди порожні. Але це ненадовго. Скоро тут буде повно туристів.
Таким чином за кілька секунд можна подолати понад 100 метрів
Чути звук, що нагадує звук літака. Це і є водоспад Гук. Назва не дуже оригінальна, багато карпатських водоспадів доводяться йому тезками – вода, падаючи з висоти, сильно шумить і ніби гукає. Тут, певно, варто нагадати, що саме урочище знаходиться на відмітці 900 метрів над рівнем моря.
Минувши павільйон із сувенірами, повертаємо ліворуч. Дорога розгалужується. Можна піти низом і дістатись підніжжя водоспаду. Можливо, літом це й варто робити, але зараз там повно води.
Тому приємніше піднятися на невеликий оглядовий майданчик. Звідти відкривається дуже непоганий вид на водоспад. За різними джерелами, його висота становить від 11 до 15?м. Навіть не віриться, що той потічок на таке здатен.
Міфи та реалії
Чомусь ні в інтернеті, ні в туристичних путівниках про Женецький водоспад немає жодної легенди.
Принаймні, поки що. Натомість цікаву історію розповів один екскурсовод.
Колись дуже давно, у Микуличини жила молода гуцулка Ксеня. Дівчина була дуже красива і за нею табунами бігали парубки. Ксеня вирішила влаштувати потенційним судженим кастинг.
Найбільше її хотіли: Явір (стрункий), Хом’як (солідний) і Синяк (або мав сині очі, або зловживав самогоном). Усім трьом Ксеня поставила умову: хто першим добуде зачаровану квітку Червону руту, той і отримає штамп у паспорті.
Та чарівна квітка дарувала своїй власниці вічну молодість. Проте, аби її дістати, треба було дотримуватись цілої технології у поєднанні з потужними мольфарськими заклинаннями. Хлопці усіх нюансів не знали і гірко поплатилися за це. Щойно вони торкнулися рослини, як одразу перетворились на каміння. Так утворилися гори: Явірник, Синяк, Хом’як.
Коли ж люди довідалися, що через Ксенині забаганки загинули троє юнаків, то оголосили дівчині бойкот. Самотній гуцулці нічого не залишалось, як піти у далекі гори та наплакати цілу річку з водоспадом…
А от туристичні путівники наводять сухішу історію. Там водоспад утворився під час сильних злив у 1969 році. Тоді потічок Женець пробив собі нове русло та впав у прірву.
Назад із вітерцем
Вертатись можна тим самим маршрутом, а можна скоротити шлях. Ще на підході до водоспаду кидаються в очі дерев’яні сходи із майданчиком на горі. Під ними «загоряють» кілька спортивних хлопців. Вони пропонують екстремальний спуск по канатній дорозі. Один – 50 грн., а якщо є кілька охочих, то по 40 з носа. Запевняють, що то цілком безпечно.
На голову одягають рятувальну каску, а ноги й руки просувають у ременеву «систему». Коли лізеш нагору, то відчуваєш себе ледь не космонавтом. На «балконі» тебе чіпляють гаком до тросів, коротко інструктують: «Нічого не бійся. В кінці є сітка, постарайся повернутись до неї боком. Готов? Пішов!».
Під ногами прірва, швидкість шалена, відчуття – супер. На фініші тебе вже чекає «приймаючий», який гасить швидкість і допомагає відв’язатися. Таким чином за кілька секунд можна подолати понад 100?м. І враження отримаєш, і до автобуса значно ближче. Рекомендую.
