За три тижні до пологів його дружини Джессіки в чоловіка діагностували рак мозку IV стадії.

Тут кожен має право робити, думати, вдягатися, проводити час, як йому заманеться. Але всі відчувають межу, за якою — свобода інших

Львів, Харків, Дніпропетровськ та Київ зайняли відповідно 475, 463, 459 та 453 місця серед 497 міст.

Після вправ ви матимете ясний і холодний розум. До речі, рівень IQ теж залежить від того, займається людина спортом чи ні.

Ці троє дівчат, можливо, щасливіші за більшість людей довкола. Хоча в нашому суспільстві заведено вважати кожну людину з обмеженими можливостями “особливою” і, отже, нещасливою. Насправді людина на колесах може так само, як будь-яка інша, – жити, кохати, ростити дітей і успішно працювати. Єдина перепона на шляху до повного щастя – відсутність пандусів і непристосованість громадських закладів.

Оксана самотужки навчилася перукарської справи, а згодом вивчила і нігтьовий сервіс. І почала цим заробляти собі на життя.

«Я почув сигнал швидкої, і тоді у чоловіка пішли хрипи з горла. Але до свідомості не приходив. Швидка перевірила пульс. Сказали, що живий»

“Ігор Синюк продовжував надавати допомогу потерпілому всі 15 хвилин, поки не приїхала швидка.”

І все-таки ти зі звички продовжуєш жити. Звикаєш до вибухів та пострілів — дійсно, вражає, до чого здатна звикнути людина.

Олег Нечипоренко минулого року воював у складі 9-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Восени 2014 року під час виконання бойового завдання під Волновахою отримав серйозну травму ключиці. Згодом повернувся додому щоби пройти курс реабілітації після поранення. І ось, у липні 2015 року, йому довелося знову повернутися до лав українського війська.

Олегу Ткачуку, молодшому сержанту 90 окремого аеромобільного батальйону – 21 рік. На війні він з перших місяців, відчув і побачив багато, зокрема пройшов легендарний Донецький аеропорт.

Двоє дівчат із Дніпропетровська вирішили пішки пройти через усю Україну. Свій проект назвали «Inside of living» (Зсередини життя).

Службу вчитель історії починав звичайним штурмовиком.

Добровольці – це одна велика родина, де панують відповідні цінності, де немає ієрархії, а є лише власна відповідальність та свідомість. Саме тому тут прийнято звертатися одне до одного “друг” та “подруга”.

Моральними авторитетами повинні бути найперше батьки, згодом – вчителі, професори, духовні особи. Відсутність доказаного морального авторитету у вихованців стає трагедією для тих, хто виховує.