Поштівки датована 13 травнем 1904 року. Її випустив станиславівський видавець Шраєр. Від сучасного фото вона відрізняється формою куполів.

Кожен порядний революціонер раніше знав, що першими треба захоплювати пошту, телефон і телеграф. Їх навіть зазвичай розташовують в одному будинку. І в Станиславові наприкінці ХІХ століття усі зв’язкові установи тулились у кількох зйомних кімнатах кам’яниці Адольфа Бика (нині Бачинського, 4).

Мова йде про незгоду зі скасуванням реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт за адресою Мазепи, 35а.

У ХІХ столітті більшість населення Станиславова становили євреї. Керовані ортодоксальними рабинами, вони максимально обмежували контакти з іновірцями, не визнавали ніякої освіти, крім релігійної, та вперто дотримувались усіх ритуалів і обмежень – а це аж 613 заповідей.

У 1906 році банкір Нафталі Рогатин поставить тут свій прибутковий будинок. Нещодавно науковці встановили ім’я архітектора – Адольф Ріттер. Сьогодні це Курбаса 5, 7, 9. Чому один будинок має аж три номери? Та бо кам’яниця Рогатина була трисекційною, із трьома окремими входами.

Перша світова війна змусила родину Ліберманів трохи понер­вувати. Російські солдати демонтували ректифікаційний апарат та при відступі вивезли його з собою.

Ліворуч стоїть будинок за сучасною адресою Лепкого, 41, один з найдавніших на вулиці. Снаряди Першої світової завдали будинку істотної шкоди, яка оцінювалась у 2300 корон.

Будинок із подвійною адресою – Незалежності, 21 / Шашкевича, 2 – стоїть у самісінькому центрі стомет­рівки. Він виглядає досить давнім, хоча насправді є вже третьою спорудою на тому місці.

Заклад іменувався «цісарсько-королівською гімназією з руською мовою викладовою». Вже 1 вересня того ж року до науки взялися 135 учнів, тобто три класи. Навчальний процес тривав вісім років. Спершу класи були розкидані по кімнатах трьох будинків…

За СРСР вулиця Яховича певний час була Театральною, а потім взагалі ніяк не називалася. 27 квітня 2005 року міськвиконком постановив назвати вулицю іменем Василя Вишиваного. Його справжнє ім’я – Вільгельм Габсбург, він був ерцгерцогом, представником австрійського імператорського дому.

У 1907 році у Станиславові збудували пишну кам’яницю для Австро-Угорського банку. Стояла вона у самому центрі, на вулиці Яховича (теперішня Василя Вишиваного), й належала до так званого Банківського кварталу.

Дивно, але до початку ХХ століття ділянка на початку теперішньої стометрівки стояла незабудованою. Потім землею заволодів Міщанський банк, який спорудив тут кілька невеликих будинків…

Безсмертний герой Висоцького Гліб Жеглов стверджував, що злодій має сидіти у тюрмі. З цим важко не погодитись. І де зараз ота тюрма в Івано-Франківську, знають якщо не всі, то багато. Це СІЗО на вулиці Коновальця. А де в нашому місті «сиділи» в минулому? Тюремна географія Станиславова часто мінялася…

Близько 1880 року якийсь Мойзеш Крон на розі теперішніх вулиць Незалежності і Вітовського спорудив одноповерховий будинок. Він розмістив там пропінацію, тобто заклад для торгівлі горілкою на розлив. Зазвичай клієнти брали оковиту з собою, а нетерплячі могли спожити її прямо тут, правда, без закуски.

Маскарони старого міста: атланти, жінки-вамп, фавни, птахи, риби, модернові скульптури. Фото 2007-2013 років. Частина дев’ята