«Злість на ворога мотивує». 58-річний прикарпатець провів на позиції 256 днів (ВІДЕО)

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

58-річний Іван Артим з Тлумаччини за півтора року на фронті провів на позиціях у найгарячіших точках 411 днів. Його “крайній” бойовий вихід тривав 256 днів. Це було у руїнах Часового Яру за кілька десятків метрів від ворога.

«Репортеру» Іван Артим розповів про 20 років конвойної служби, спільну мову з колишніми в’язнями та порятунок побратима.

Аби бути корисним

Нині Іван Артим з позивним «Іванович» – у довгоочікуваній відпустці. Працює біля хати — це, каже, допомагає відволіктися.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, пан Іван одразу пішов у ТЦК. Він військовий на пенсії, за плечима 20 років служби у внутрішніх військах, зокрема, конвоїром у колонії.

Та чоловіка не брали через вік, адже йому тоді було 55. Запропонували піти в роту охорони, яка саме формувалась у Тлумацькому районі. Іван Артим згадує, був згоден будь-куди, аби лиш з нього була користь. У роті охорони він займався ремонтом техніки, яку відправляли на фронт. Поміж тим щораз просився на передову.

Наших хлопців з роти охорони забирали в «десятку», а старших – мінус, – розповідає Артим. – І мені, то так було обідно… Але прийшов і мій час. Треба було людей і я потрапив у 24 бригаду.

«Іванович» розповідає, що в їхньому підрозділі був дуже ретельний відбір. Бойовий ротний із досвідом з 2014 року разом із психологом та медиком особисто спілкувався з кожним бійцем. І з усієї групи новобранців відібрав лише сімох і серед них Івана Артима. Для них організував ще 14 днів додаткових навчань.

Згадує, тоді в день відбору, ротний взяв його документи, глянув на рік народження й запитав: «Будете воювати?». «Буду», – відповів Артим.

Вибачте, це ваша позиція

6 січня 2025 року пан Іван потрапив у Часів Яр. Це був його перший вихід. Тоді на позицію йшов він і молодий побратим із Закарпаття.

Нас довів провідник і каже: «Хлопці, вибачте», – пригадує Артим. – І так саперну лопатку забиває у землю зі словами: «Це ваша позиція».

А навколо все розбите, літають дрони. Артим знайшов невеликий сховок під похилим деревом і вони почали окопуватися. Копали кілька днів, а далі їх помітив ворожий дрон.

Десь через годину прилетіли FPV і кидають дев’ять скидів, – розповідає пан Іван. – Нас розбирають наніц. На щастя, ми так хитро викопали, що мали нори по боках і там сховалися. Наші думали, що ми вже «200», бо рація не відповідала.

За словами «Івановича», по них прилітало все – артилерія, гелікоптери розбирали посадку по квадрату, лупили “гради”. Але найстрашніше, каже Артим, коли працював танк.

Бо пострілу не чути, – пояснює військовий. – Ми, наприклад, чули, як летить мінометка і вже ховалися. А з танка не чути, аж коли до тебе прилетить.

Через 20 днів Артима мали вивести з позиції. Та він відправив замість себе молодшого побратима, бо бачив, що тому важче. А сам залишився ще на 15 днів.

«Іванович», вас тризуб спалив

Далі, розповідає Іван Артим, 4-5 днів відпочив і знову на вихід – уже на 45 днів. Другий був уже не в посадку, а в руїни Часового Яру. Там він був найближче до ворога – за 70 м. Тримав оборону з двома добровольцями-ув’язненими. Інші бійці побоювалися з ними йти, але «Іванович» швидко знайшов з ними спільну мову.

Вони спитали, мовляв, чи я випадково не сидів, бо дуже багато розумію їхнього, – посміхається військовий. – Кажу їм: «20 років суворого режиму. Я все те, що ви, знаю, лиш ви за одними дверима були, а я за другими.

Іван Артим показує шеврон із зображенням вовка на правому плечі. Для нього він дуже дорогий, адже його не дають просто так.

Його треба ще заслужити, – з гордістю говорить пан Іван. – Мені його вручив мій командир «Лотос» після другого виходу. Та казав, що я його заслужив ще після першого.

Окуляри з дрона

Знову відпочинок на кілька днів – і третій вихід у Часів Яр, вже на 75 днів. Іван Артим розповідає, що тоді багато ворожих груп намагалися пройти, але вони відбивали. Каже, відчувалась дуже велика підтримка від командирів.

Виходимо по рації, що у нас серйозна ситуація, чуємо: «Хлопці, почекайте. Тримайте оборону, за 15 -20 хвилин підлетять два наші дрони і будуть вам помагати», – розповідає військовий. – Постійно так було.

Розказує, як захворів побратим, тож Артим повідомив командира. Підлетів дрон, скинув їм воду, таблетки та сигарети. А одного разу в нього розламалися окуляри, то йому купили нові й теж скинули з дрона.

Я тішуся, що в мене командири нормальні і мені прикро чути, що в когось не так, – говорить Іван Артим. – То не всюди так є тяжко. Я вже просто кажу: «Хлопці, йдіть у 24 окрему механізовану бригаду. Я вас особисто заведу до свого комбата, до свого ротного. Але треба завдання виконувати. Мусите воювати, але і до вас нормальне ставлення буде.

256 днів на позиціях

Четвертий вихід для «Івановича» став найтривалішим – з 1 серпня 2025 року і до травня 2026 року. Всього – 256 днів у Часовому Ярі.

Були такі моменти, що думали, до вечора нас вже просто не буде, – зітхає чоловік. – Ні одної позиції, ні другої. Але наші дрони підлітали і скидали все, що нам треба. Командири мінометку наводили, куди ми казали. І ми далі тримали.

Каже, було дуже важко, бо не милися дев’ять місяців, рани натирали. Хлопці терпіли, але й нервувалися.

Але тут він злиться, головою б’ється, а через дві години по рації повідомляють, що йде ворожа група. І він вже ту злість скеровує на ворога, – каже Іван Артим. – Злість на ворога і підтримка командирів дуже мотивували.

Розказує, що й сам вихід звідти був дуже важкий – майже два тижні йшли від першої позиції до точки евакуації. Він ішов з пораненим і ніс особисті речі загиблого побратима. Того хлопця, з яким був перший раз.

Він воював на сусідній позиції, я не міг його лишити, – говорить пан Іван. – Я зайшов на ту позицію, побачив, що він сильно обгорів. Я зняв на телефон усе, забрав його телефон, жетон і взяв зразки ДНК, аби його визнали «200». Зараз винести його тіло неможливо. Ми самі ледве повиходили.

А у пораненого побратима була пошкоджена нога, він не мав сили йти, падав. Артим підганяв його як міг, допомагав. Та врешті той знову впав.

Я взяв сигарету, сів біля нього курю й кажу: «Ти не йдеш, і я не йду», – розповідає «Іванович». – Він дивиться здивовано, а потім таки встає і ми пішли. Я не знаю, як так сталося, що летів дрон на оптоволокні над нами і нас не помітив.

Коли нарешті добралися до точки евакуації та завантажилися всі у броню, то дорогою ще наїхали на міну. Але машина витримала й доправила всіх на місце.

У селі говорили, а дружина слала посилки

«Іванович» розповідає, що на позиціях була можливість спілкуватися з рідними через рацію. Втім, сам він робив це лише двічі.

Я не хотів розстроювати дружину, – говорить чоловік. – Бо спитається, а скільки ще? Що я їй скажу, як сам не знаю, чи три місяці, чи чотири. А то аж дев’ять вийшло! Але вона посилки пересилала на головного сержанта. Він на Нову пошту їхав за ними. То він їй відкрито і відповів: «Коли листячко на деревах буде. Вибачте, ми не можемо ним ризикувати. Почекайте трошки».

За словами Артима, у селі вже говорили, що він безвісти зниклий, бо дев’ять місяців ніхто нічого не знає. А дружина мовчала і лиш слала посилки. І все, що передали з дому, Артиму скидали дроном на позиції.

Сигарети, домашню ковбасу, балик, – перераховує «Іванович». – Хлопці дивувалися, звідки таке забезпечення і що то за свято? А то все з дому дідові передали. Дідові – бо у мене два онуки, яких я дуже люблю. Старшому 14, а меншому – 9. Я їм подаруночки купив. Вони такі герої тепер. Поважають мене, люблять. Завжди прибігають, сідають коло мене і щось розказують. І я маю щось їм розказати. Дуже чекав зустрічі з ними.

Авторка: Світлана Лелик

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

Івано-Франкове_1
HAMLET_46
89552344_10213801457785618_7411336836594794496_n
ОСТАННІ НОВИНИ
воїни
Прикарпаття втратило 2 захисників: Василя Шевчука та Тараса Гнатюка
тернопіль
На Тернопільщині отримав підозру весь склад ВЛК за майже 1000 неправдивих висновків
військовий
На Львівщині стався вибух біля РТЦК та СП, поранений військовий
розмалювали машину
У Франківську пошкодили автомобіль місцевого активіста
гроші
У Косові вимагають стягнути у підприємця майже 50 тисяч гривень боргу за оренду комунального майна
травмований
На Прикарпатті рятувальники допомогли чоловіку, який травмувався
допомога
Майже 200 тисяч євро допомоги отримали медичні заклади Прикарпаття від чеських партнерів
пограбування
Поблизу Львова прикарпатець пограбував перехожого
рятувальник року
Президент нагородив прикарпатців за порятунок чотирьох дітей, які провалилися під кригу в Коломиї
7 клас
Вісім правил правопису з програми сьомого класу, які плутають усі
ріг тура
На Прикарпатті під час розкопок знайшли ріг древнього тура
на щиті 4
В Україну повернули тіла 252 загиблих українців, зокрема військових
Прокрутка до верху