«За межею» неможливого. У Франківську військові і ветерани вийшли на боксерський ринг (ФОТО)

У неділю, 5 жовтня, у Франківську пройшов всеукраїнський турнір з боксу «За межею». Військові, ветерани і цивільні вийшли на ринг, щоб довести, що навіть після складних травм, ампутацій – нема нічого неможливого. Серед учасників — ті, що пройшли війну, поранення, полон, але не втратили жаги до життя, пише Репортер.

Вийти за свою межу

Турнір присвятили пам’яті полеглих героїв Сил спеціальних операцій. На відкриття турніру запросили Вікторію Панфілову – маму бійця ССО Павла «Вікінга» Панфілова. Він прийняв свій останній бій 23 лютого 2023 року на околицях Бахмута. З нею вечір відкрила Галина Корнута – мама бійця ССО Романа «Мазепи» Корнути. Боєць поліг 14 лютого 2024 року на Авдіївському напрямку.

На боксерський ринг цього вечора вийшли 20 учасників з усієї України. Серед них — військові, які подавали заявки безпосередньо з позицій, ветерани з ампутаціями рук і ніг, а також цивільні боксери, що долучилися до змагань, аби підтримати побратимів.

Одна з учасниць турніру «За межею» — Поліна Леп, військова кореспондентка. Її батько — військовий, наречений — ветеран війни, організатор турніру Станіслав Зорій. Боксом Поліна займається вже понад 10 років, але саме цей турнір став для неї точкою, аби довести до кінця свою справу.

Я займалась з 20 років, але дуже рвано, — усміхається Поліна. — Не було якогось одного тренера, щоб він мене вів. Завжди казала: «Та мені не треба, я для себе займаюсь». Але потім, коли в житті з’явився Стас, я відчула, що і мені хочеться вже хоч один бій провести, відчути, як це — вийти на ринг.

Нині її тренер – організатор турніру, ветеран ССО Станіслав Зорій. Її поєдинок був одним із перших боїв на турнірі.

Поліна присвятила виступ усім сміливим українкам, які стали до зброї, і тим, що загинули за Україну.

Її суперницею стала боксерка Вікторія Юрцуняк. Для неї бокс – це і спорт, і шлях саморозвитку. Своїм виступом Вікторія прагне довести, що немає нічого неможливого, якщо є віра в себе і бажання йти вперед.

Прикольно вийти за цю межу, — каже Поліна Леп. — А ще — показати дівчатам, що ми теж можемо. Бо я знаю подругу, яку хлопець не підтримує у боксі. Каже, «навіщо тобі це, ти ж дівчина». А я хочу довести, що це теж про силу, красу і свободу. Тому це ще й боротьба зі стереотипами.

Для Поліни головне було не перемогти, а не злякатися:

У мене немає духу суперництва. Я не виходжу за перемогою. Я виходжу показати гарний бій. Щоб ми з Вікою класно порухались і показали, що ми не боїмося. Головне — не засцяти, — каже вона.

У цьому поєдинку перемогу здобула Поліна Леп.

«Ми – такі ж як усі. Може, навіть сильніші»

Киянин Геннадій Бойко воював у 2017-2019 роках. Потім було звільнення. З перших днів вторгнення приєднався до 93 бригади «Холодний Яр». Воював на Ізюмського напрямку, потім оборона Соледара й Бахмута. Втратив руку під Бахмутом в лютому 2023 року.

Він вийшов на ринг, аби показати: навіть з ампутацією можна бути конкурентним у боксі.

Назва турніру «За межею» говорить сама за себе, — каже Геннадій. — Це за межею можливостей. Я хочу показати, що травма руки — не вирок.

Геннадій Бойко до війни був чемпіоном України з кікбоксингу, нині – член збірної з паратхеквондо. А цей виступ — його дебют у боксі. Свій бій він присвятив близьким, які його підтримують і ЗСУ.

Його суперником став 22-річний ветеран війни Владислав Климчук, боєць 12 бригади спецпризначення «Азов». Владислав тримав оборону Серебрянського лісництва, на війні втратив ногу. Нині бере активну участь у спортивному та соціальному розвитку. Це його третій боксерський поєдинок.

За підсумком поєдинку між Владиславом Климчуком і Геннадієм Бойком судді оголосили бойову нічию.

Ще один учасник турніру — франківець Володимир Чернега, боєць 10 ОГШБр, а згодом – 3 штурмової бригади. Воював з початку повномасштабного вторгнення. Після оборони Києва потрапив на Донбас. Останнє бойове завдання виконував на Сватівському напрямку, де й був поранений. Евакуація після поранення тривала 29 годин.

До участі в турнірі його запросив Станіслав Зорій. До цього Володимир займався боксом як аматор, ходив в зал. За два місяці до турніру почав систематичні тренування, поєднуючи заняття з роботою в банку.

Через участь у турнірі хочеться показати, що люди на протезах можуть вийти за свою межу і показати нормотиповим людям, що ми такі самі, як і всі. А може, навіть у чомусь кращі, – говорить Володимир.

Ветеран активно веде соцмережі, де викладає те, що не падає духом. І його приклад уже сьогодні надихає побратимів.

Хлопці мені пишуть, що я їх мотивую жагою до життя, — говорить він. — Кажуть, що, дивлячись на мене, не мають морального права впасти духом.

Його суперником на ринзі став 31-річний ветеран війни Олексій Неровня, боєць 25 бригади ДШВ. Олексій тримав оборону на Авдіївському напрямку, отримав тяжке поранення під час штурму. пройшов складне лікування та реабілітацію. Зрозумів, що бокс – найкраща мотивація та реабілітація. Це був його другий боксерський поєдинок.

За підсумком поєдинку між Олексієм Неровнею і Володимиром Чернегою судді також оголосили бойову нічию.

Можливостям немає меж

На ринг вийшов і Олександр Тітенко, чинний військовий Сил спеціальних операцій на позивний «Титан». Родом – з Новоукраїнки Кіровоградської області. На військовій службі – з 2013 року.

Брав участь у боях під Іловайськом. Воював на Донецькому напрямку, Мар’їнка, Красногорівка, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Займається воркаутом, гирями. Тричі рекордсмен України. Свої спортивні рекорди присвячує загиблим побратимам.

Мені подзвонив Станіслав Зорій і запропонував взяти участь. Я не міг відмовити, бо цей захід присвячений загиблим бійцям і бійчиням ССО. Це мене дуже зачепило за душу, — розповідає Олександр Тітенко.

Каже, що вражений мужністю побратимів, які виходять на ринг після ампутацій:

Ці хлопці доводять, що людським можливостям немає меж. Вони показують нам, здоровим, що навіть без кінцівок життя триває. І потрібно рухатись тільки вперед. Їм велика шана й повага.

Суперником Олександра Тітенка на ринзі став боєць 3 штурмової бригади Роман Колесник на позивний «Добряк». Під час штурму ворожих посадок втратив ногу. Це був його шостий поєдинок на протезі.

Бій Колесник-Тітенко закінчився перемогою Романа Колесника.

Загалом на турнірі «За межею» провели 10 видовищних поєдинків у форматі три раунди по 3 хвилини.

Під час кожного поєдинку учасників турніру жваво підтримували вболівальники. А під час падінь – дружніми оваціями. Відчувалося, що суперництво – виключно спортивне і дружнє. Бо головна мета турніру – не перемога, а підтримка і демонстрація незламності.

Фінальний бій провів організатор турніру, ветеран ССО Станіслав Зорій. Його суперником на ринзі став таємний гість, ім’я якого з міркувань безпеки не розголошували до початку бою, – Григорій Галаган — генерал-майор Збройних Сил України, перший заступник керівника Центру спеціальних операцій.

У поєдинку Зорій-Галаган за рішенням суддів сильнішого не виявлено, судді оголосили бойову нічию.

Вхід на турнір був за донат від 400 грн. Також у перерві між поєдинками провели аукціон, під час якого зібрали понад 150 тисяч гривень. Частину коштів передадуть на підтримку бійців ССО, а частину спрямують на розвиток адаптивного спорту в Івано-Франківську.

Долучитися до збору можна за посиланням.