Команда франківських студентів-медиків на чолі з професором Вадимом Сулимою розробила та презентувала настільну гру “Вишкіл” про домедичну допомогу в умовах війни. Автори стверджують, гра допомагає відточити до автоматизму алгоритми дій при різних травмах, аби в реальній ситуації мати шанс на порятунок життя.
Днями в обласній лікарні гру випробували захисники, які нині проходять лікування та реабілітацію. Зіграв з ними й Репортер.
Руки тремтять, а ти робиш
“Цю гру я ще не грав. Але грав там…Програв…” – говорить захисник Андрій Дашкевич про свій гіркий досвід домедичної допомоги на полі бою, поки чекаємо на решту учасників. У липні цього року він отримав поранення під Бахмутом. Як наслідок – висока ампутація ноги.
Каже, було завдання зайняти посадку. Командир попередив, що ситуація до кінця невідома, штурмові дії ще тривали. Але Андрій Дашкевич та ще два його побратими погодилися йти.
Ми – тероборона, могли відмовитися. Не думаю, що за це було б якесь серйозне покарання. Але йшов наступ. Треба було йти займати позиції після роботи штурмовиків, – розповідає Андрій. – Потрапили під обстріл. Нас посікло уламками…
До теми: Біль настільки реальний, що прямо в мозок б’є – захисник Андрій Дашкевич про фантомний біль
Андрій розповідає, як намагався врятувати побратима. Старався заліпити пробиту в кількох місцях грудну клітку оклюзійними наліпками, робив дихання рот в рот і відчував як повітря з тіла побратима виходить через дірки від уламків ворожого снаряда. І все це під щільним вогнем противника. Врятувати не зміг… З їхньої групи вижив лише Андрій Дашкевич. Каже, постійно аналізує, що міг зробити щось по-іншому та врятувати друга…
Тим часом до кімнати на гру сходяться інші захисники. Майже всі – з милицями, а Олександр Сушанін – на колісному кріслі.
Першу допомогу, якщо й надаєте, то собі. Якщо є рана, то натягуєте турнікет. Навіть витягти бійця з-під обстрілу – нереально. Хіба готовий ризикнути своїм життям, – говорить Олександр Сушанін про власний досвід домедичної допомоги на полі бою. – Коли затихло, то пішли, забрали, відтягнули. А якщо літає щось, то кидаємо трьохсотого і розбігаємося. Тиша – понесли далі.
Читайте також: Андрій Гаман: «Не знаю, чи зможу піти з армії після перемоги»
Там такий стрес, шок. Все на автоматі. Особливо, якщо бачиш, що затихли пацани поряд. Якби мені колись хтось сказав, що я б комусь декомпресійну голку вставляв… А там я все на автоматі робив. Руки трясуться, а ти робиш і все, – додає Андрій Дашкевич.
Він за гру ще згадуватиме свій досвід поранення і спробу врятувати побратима. Щоразу аналізуватиме і шукатиме помилки.
Знання, що рятують життя
Добігають і творці гри: професор Вадим Сулима і студентки-медикині Юлія Філяк і Лілія Твердохліб. Представляються і починають знайомити з грою “Вишкіл”. Ця гра – про домедичну допомогу в умовах війни. Її мета – пригадати чи вивчити алгоритм надання допомоги й довести його до автоматизму.
Створили гру для цивільних, адже нині, коли усі українські міста під загрозою ракетних обстрілів, кожному варто мати хоча б базові навички порятунку життя. У “Вишкіл” можна грати з 12 років. Особливої підготовки не потрібно – перед грою можна переглянути 15 хвилинне відео про основи надання домедичної допомоги за алгоритмом MARCH, де кожна з літер відповідає за окремий етап надання допомоги.
Алгоритм MARCH працює абсолютно. Містить елементи домедичної та медичної допомоги. Якщо вони запам’ятовуються у цивільної людини, то це може врятувати життя. Ми цей вишкіл пропрацювали так, щоб усе було зрозумілим, – говорить Вадим Сулима.
Перед кожним гравцем Лілія Твердохліб розкладає картки – аптечки, на яких зображені основні її складові. До неї роздає картки із зображеннями матеріалу, кожного по 1-3 штуки залежно від інструкції. До аптечки входять CAT-турнікет, хустинка із зав‘язкою, щиток на око, оклюзійна наліпка, лейкопластир, ізраїльський бандаж, поліетилен, термоковдра, гемостатичний бинт, рукавички, ножиці, бинт звичайний та бинт еластичний.Ці матеріали гравці використовують під час кожного свого ходу.
З новим ходом гравець потрапляє у різні зони – червону, жовту та зелену, відповідно до безпечності надання допомоги.
Червона зона – зона бойових дій під обстрілом ворога, жовта – зона без прямого вогневого впливу, а зелена – віддалений від безпосереднього вогневого впливу район. Відповідно, в червоній зоні перша допомога – це зупинка критичної кровотечі та евакуація пораненого. В жовтій зоні, крім зупинки кровотечі, потрібно відновити прохідність дихальних шляхів, обробити ушкодження грудної клітини. А в зеленій – пройти весь алгоритм кроків допомоги за MARCH.
Під час ходу гравець потрапляє в одну із зон, де обирає картку із завданням трьох рівнів складності. Що складніша ситуація, то ширшим буде алгоритм допомоги, але й тим більше балів отримує гравець за виконання завдання. У кожній ситуації потрібно виконати усі необхідні дії з потерпілим, аби врятувати життя. В іншому випадку використані матеріали згорають.
Картка із завданням містить на звороті відповідь, аби перевірити правильність дій гравця і використані матеріали з аптечки. Відповіді містять матеріал на вибір. Наприклад: можна використати оклюзійну наліпку або ж рукавички плюс пластир, чи поліетилен плюс пластир.
Зазвичай у цивільних умовах люди не мають оклюзійних пов’язок і не мають CAT-турнікетів. Мають якусь футболку та паличку, які можна закрутити замість турнікета, або поліетилен та скотч, якими можна замінити оклюзійну пов’язку, – пояснює Ліля Твердохліб.
Поповнити аптечку новими розхідними матеріалами можна, обмінявши свої ходи на матеріали або потрапивши на спеціальне синє поле. Також матеріали можна попросити в інших гравців. За позичені з аптечки матеріали гравець отримує бонусний бал, що сумується на фініші.
Ціль гри – першим дійти до фінішу з певною кількістю балів, яку заздалегідь визначають учасники гри. Грати можуть максимум шість учасників – саме стільки фішок та аптечок містить ігровий комплект. Ми домовляємося грати до 20 балів.
Теорія vs реалії війни
Гра “Вишкіл” базується на роботі зі спеціалістами TCCС (Tactical Сombat Сasualty Сare – протокол тактичної бойової допомоги пораненим – Ред.), які з 2014 року працювали як бойові медики. Вони зараз на передовій, – говорить Вадим Сулима. – Ми з 2014 року тестували ці знання в безпечних умовах. Спробуйте розібратися й пограти. Нам цікавий ваш відгук.
Перший хід – “Репортера”, у червону зону. Обираємо найпростіше завдання на один бал. На картці – питання про те, чим можна замінити оклюзійну наліпку. Відповідь очевидна, бо вже встигли проговорити це до гри – лейкопластир і клейонка або рукавичка.
Суть оклюзивок, аби герметично закрити рану. Бо якщо сифонить повітря через грудну клітку, то все нанівець зводиться. Мені не вдалося нормально їх заліпляти, – згадує одразу ж Андрій Дашкевич. – А рукавиць взагалі не було. Та й часу не було. Оклюзивка швидко ліпиться. А ці рукавиці… Руки трясуться. Весь час прилітає, а треба замотати… Оклюзивки мають бути дуже хороші та великі. Мені їх не вистачало, я намагався дві дірки заліпити одною оклюзивкою і не вдавалося. Було дуже багато дірок…
Наступний хід – теж у червону зону, але ситуація складніша: “У жінки осколкове поранення двох нижніх кінцівок. Ви бачите багато крові й не можете зрозуміти звідки”.
Захисник Ярослав Худайбергенов відповідає чітко й коротко: треба накласти турнікети на обидві ноги. Але перед цим – одягнути рукавички, підказує Ліля Твердохліб. Хлопці одразу вибухають обговоренням. Мовляв, у зоні бойових дій всім не до рукавичок.
У нас лише бойовий медик їх одягав. По кілька пар одразу і на останніх малював хрестик, – говорить захисник Ігор Труш.
Коли заходимо на завдання в посадку, то я сам собі медик, бо медик до мене не доповзе, – каже Андрій Дашкевич. – Я сам собі турнікет наклав. Від удару ти не чуєш, чи рана – вище коліна, чи нижче коліна. Не розумієш. В берц залетіло і ти не знаєш, що там з кісткою, тече кров чи не тече. Пережав ногу та й усе. І почалося: ПТУРи зашелестіли, танки. Ту посадку рівняли із землею. Лежиш в посадці й думаєш, що зараз ти побачиш Бога: скосить дерево і мене привалить, перечавить або уламки доб’ють.
Ліля Твердохліб нагадує, що гра “Вишкіл” націлена на навчання на цивільних, тому важливо дотримуватися усіх правил. Але погоджується, що на полі бою все, звісно ж, по-іншому.
І в мене таке було…
Олександр Сушанін сидить за великим круглим столом найближче до ігрового поля. Теж активно долучається до ходу гри. Відповідає за пересування фішок учасників по полю, стежить за послідовністю ходів. Його фішка одразу потрапляє в зелену зону. З незначними підказками Лілі Олександр впевнено перелічує всі необхідні дії та використовує потрібні матеріали з аптечки. З першого ходу заробляє аж вісім балів.
Не відстає й Андрій Дашкевич. Береться до картки із завданням відповідально. Легко відтворює усі необхідні кроки з порятунку потерпілого у блювотних масах, без свідомості, з пошкодженням грудної клітки й травмою ока. Заробляє свої десять балів і вже починає розмірковувати, яку стратегію обрати, аби таки перемогти у грі.
Кожну картку із завданням обговорюють гуртом, діляться своїм досвідом.
У мене таке було, – каже Ігор Труш, почувши про травму із рваною раною. Закочує рукав і показує шрами. – А одному я трахею пробив… В нього поранення в шию було, я йому зажав артерію. Тримав десь 35-40 хв і пробив трахею пальцем…
“Кидай кубики. Дев’ять в тебе. Куди хочеш ходити?” – повертає всіх до гри Олександр.
За годину пройшли лише два кола. До фінішу так і не дійшли, бо час був вже пізній, та й хлопці потомилися. Але домовилися, що обов‘язково зіграють ще. Встигли перейнятися азартом порятунку, хоч і на уявному ігровому полі. А двоє одразу ж і купили гру собі.
Вартість гри “Вишкіл” – 1250 грн. Для військових діє знижка. Придбати можна на сторінках ініціативи з курсів домедичної допомоги Seb&Co. Ліля каже, гру купують не лише цивільні, а для навчань військових. Одного разу “Вишкіл” замовили на відділення “Нової пошти” біля Кремінної.
Авторка: Ольга Суровська
Comments are closed.