24 лютого 2022 року Володимир Мірчук пішов у військкомат, залишивши бізнес із 60 працівниками. За чотири роки він пройшов шлях від піхотинця 102 бригади ТрО до заступника командира батальйону морської піхоти. Сьогодні старший лейтенант Володимир Мірчук очолює батальйон безпілотних систем «Лава» у корпусі «Хартія».
В інтерв’ю «Репортеру» він розповів, як будували розвідку з перших дронів, чому майбутнє війни за наземними роботами та які люди потрібні в ББС «Лава».
Ні про що не шкодую
Коли почалося вторгнення, Володимир Мірчук знав куди йти. Спершу хотів потрапити у 10 бригаду «Едельвейс», але вони людей вже не набирали. Тож на третій день, після всіх черг, його зарахували до 102 бригади ТрО.
Мірчук був приватним підприємцем, разом з партнером керував деревообробною компанією, яка мала 60 працівників. Зараз бізнес на паузі.
«Ми одразу долучилися – і я, і мій партнер – ми досі у війську, – розповідає Володимир Мірчук. – Він у Третьому армійському корпусі, а я в корпусі «Хартія». Я ні про що не шкодую. Це, напевно, найкращий час, бенефіс нас, як чоловіків, за життя».
У 102 бригаді Мірчук починав піхотинцем. Згодом з побратимом «Каспером» з нуля налагодив роботу з безпілотниками. Перші дрони в них були завдяки волонтерам.
«У 78 батальйоні ми вийшли на рівень, де у нас уже були свої крила і можна було здійснювати розвідку на 30-40 км від лінії бойового зіткнення, – розповідає Мірчук. – Ми достатньо добре організовували там розвідку і літали під час штурмів. Давали безперервний стрім, коригували роботу танків, артилерії, перших дронів-камікадзе Switchblade та наводили системи HIMARS.
Читйте також: Хлопець з білборду. «Хартієць» Андрій Дожджанюк рятує життя та навчає інших
Ми добре повоювали
У серпні 2023 року Мірчук долучився до розвідроти 38 бригади морської піхоти. Каже, відчував підйом і вірив у контрнаступ.
«Тоді якраз формувався корпус морської піхоти, і я подався туди, – розповідає Володимир. – Плюс знав морпіхів, які воювали поруч, біля Гуляйполя. Це був 503 батальйон. Зв’язався з ними, вони мені порадили».
Далі з 38 бригадою брав участь у боях під Старомайорським, у Кринках. Потім були Мирноград, Покровськ.
У розвідроті Мірчук налагоджував і розвивав сферу безпілотних систем. За успішну роботу отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня.
«Ми почали з дев’яти пілотів, а коли я йшов звідти, то вже було 56, – розповідає Мірчук. – Тобто вже й засоби були різні та більші. Тож ми добре повоювали в районі Кринок».
Потім Мірчук перевівся у 35 бригаду морської піхоти, там уже був заступником командира батальйону.
До теми: Командир «Француз». Як у «Хартії» воюють іноземці
Рої дронів уже близько
З жовтня 2025 року Володимир Мірчук став командиром батальйону безпілотних систем «Лава». Це новий підрозділ у складі 2 корпусу НГУ «Хартія».
«Я шукав місце, де мій вплив на війну буде більшим, – пояснює Мірчук. – Тут це можна реалізувати – і за завданнями, і за масштабами цих завдань. Плюс мені подобаються підходи, незвичні для армії».
За його словами, у «Хартії», зокрема в «Лаві», воює багато людей з бізнесу, які вміють прораховувати. Наприклад, що це вартує, скільки треба вкласти засобів, який очікувати результат.
«Це такий ефект, який часто в армії мало хто рахує, – вважає Володимир. – Тобто він рахується в межах перемоги чи не перемоги, а в маленьких діях – ні. А його треба підкреслювати й розуміти».
«Лава» працює з коптерами, «крилами» та наземними роботизованими комплексами (НРК). Саме за останніми, на думку Мірчука, найближчим часом буде найбільший розвиток.
«Броньовані машини – вже все, – вважає він. – Я не бачу війну з якимись машинами. Це просто неможливо через насиченість і прозорість поля бою. Вас видно, ви ще до фронту не доїхали, а ми вже вилетіли. Єдине, коли можливо застосування броньованих машин, – туман, дощ, снігопад. Але на це і у нас, і у ворога є відповідь – мінування».
НРК застосовують для логістики, евакуації поранених і загиблих, а також для бойових завдань.
«Ми витягували тіла там, де це вже здавалося нереальним, – говорить Мірчук. – Рої дронів і ройове застосування НРК уже буквально не за горами».
Моральне переважає над фізичним
У 102 бригаді Володимира знають за позивним «Професор». Так назвали побратими, бо якось він сидів за списками. Тепер, у «Хартії», він – «Морпіх», бо прийшов з морської піхоти.
«З побратимами з усіх бригад я тримаю тісні зв’язки, – говорить Володимир Мірчук. – У будь-якому окопі, з ким ти починаєш, це вже найближчі друзі. Мені 40, і в такому віці дуже важко знайти нових друзів, а на війні якраз і можна зустріти справжніх. Когось із них зараз закликаю долучитись. Бо я знаю, хто чого вартий, хто що може, а вони знають мене. Єдине, що в ЗСУ, особливо між родами військ, не так легко переводитись. Але тим не менше хлопці долучаються».
За словами Мірчука, у «Лаві» він пропонує кращі проекти, цікавіші, масштабніші – щоб людина могла самореалізуватись. І вважає своїм козирем те, що пройшов шлях від просто піхотинця до комбата.
«Ми б хотіли залучати людей і з Прикарпаття. Найбільше хочемо людей небайдужих, ініціативних, – каже Володимир Мірчук. – Вік і фізичні якості – другорядне. Головне моральне, бо на війні воно часто переважає над фізичним».
Авторка: Світлана Лелик
