Цього року Великдень буде трохи іншим через повномасштабну війну в Україні. Велике християнське свято – ще одна нагода допомогти тим, у кого немає змоги спокійно посвятити паску вдома.
Франківці уже кілька тижнів збирають святкові пригощення на фронт і для тих, хто залишився на Великдень без дому, пише Репортер.
У тилу печуть паски
Збирати паски та великодні набори бійцям на передову закликав міський голова Франківська Руслан Марцінків. Продукти просив приносити у ЦНАПи в місті та селах громади. У селах громади паски для воїнів пекли навіть у дитсадках.
У понеділок, 18 квітня, міський голова повідомив, що вдалося зібрати понад 3000 наборів.
Ми зібрали паски й до паски, ковбасу. Зараз відправляємо на передову, – говорить Марцінків. – Це – понад три тисячі таких подарунків для наших захисників зі Збройних сил України. Дякую всім, хто долучається.
Також традиційну акцію «Великодній кошик воїну» організували в соціальній «Кав’ярні 4.5.0.». Усіх закликали приносити продукти для пасок – борошно, цукор, масло, пудру, цукати, родзинки, сухофрукти – або ж придбати «підвішену» паску. А ще – чай, каву, солодощі й навіть листи та малюнки для захисників.
Читайте: Сад перемоги. Що цього року з посівною на Прикарпатті та як кожен може допомогти країні
Пригощення та листи ще можна приносити в офіс міської асоціації учасників АТО по вулиці Шашкевича 2/14. Також можна перерахувати гроші на картку 5168745017214062 або замовити випічку в «Кав’ярні 4.5.0.».
Паски бійцям пекли й у кафе Delikacia. Спільно з благодійним фондом «7 загін» тут запустили акцію: до 19 квітня приймали замовлення на великодні паски. Вага однієї – 400 г, ціна – 190 грн. Кожен міг замовити одну чи кілька пасок і оплатити. Потім їх випікали у Delikacia, а «7 загін» відправив на передову. Завдяки франківцям та гостям вдалося відправити 80 пасок.
Великодню пекарню розгорнули і на кухні ресторану швидкого харчування Rebar. Голубці й вареники на передову тут ліпили з початку війни. А тепер – місять тісто, мастять випічку глазур’ю і прикрашають цукатами.
Очолює волонтерську кухню шеф-кухар Валентин Михайлов, франківець, який останні роки працював у Києві. З початком повномасштабної війни повернувся у рідне місто.
До Великодня ми вирішили порадувати бійців пасками, аби і вони могли відсвяткувати, зловити цей смак свята, – розповідає Валентин Михайлов. – Учора спекли сотню і сьогодні ще зо дві. У першу чергу будемо відправляти на передову, а ті, що залишаться – роздамо людям, які потребують: у притулок, для переселенців.
Готові паски передають волонтерам спортивного клубу Hazard, а вони вже організовують логістику.
Підприємиця Оксана Когут волонтерить на кухні з початку вторгнення. Надіється, що перемога буде скоро, але до того часу готова робити свій вклад у її наближення.
Паски печемо, як вдома, лише у більшій кількості. Ми збиралися, ділилися рецептами, відбирали найкращі й тестували, – каже Оксана Когут. – Додаємо різні інгредієнти, головний – любов, аби паска була солоденька, смачна й пухкенька.
Пекти ароматний хліб приходять як франківці, так і переселенці. Робочих рук вистачає, але небайдужих просять допомагати з продуктами чи фінансово.
Коли руки тремтять
А от «Карітас» цього року організував майстер-класи для дітей внутрішньо переміщених осіб і для місцевих. Їх проводять з 18 по 21 квітня з 14:00 до 18:00 у готелі «Станіславів».
На майстер-класи кликали дітей трьох категорій: 5-8, 9-12 і 13-16 років. Їх навчають робити крашанки, писанкові листівки, великодні вінки та інше.
Також франківський «Карітас» з початку повномасштабної війни допомагає переселенцям продуктами, гігієнічними наборами та постіллю. Щодня допомагають більше 500 внутрішньо переміщеним. А великодні набори «Карітас» традиційно роздав місцевим у скрутних обставинах. Своїм підопічним організація передала кошики зі святковими стравами у рамках проєкту «Домашня опіка».
У Франківську провели майстер-клас і для дорослих, яких війна змусила переїхати. Його організувала громадська організація «РК на Прикарпатті» за підтримки філії чеської компанії «Людина в біді».
У соціальній пекарні «Хліб.Ко» у понеділок, 18 квітня, близько десятка внутрішньо переміщених долучилися до випікання великодніх пасок.
Ми хочемо людей адаптувати, відволікти від важких думок. Створити відчуття свята. Бо Великдень – це свято перемоги добра над злом, – каже членкиня організації “РК на Прикарпатті” Ольга Шегда. – Люди згадують, як вони пекли паски, повертаються в час миру і хороших спогадів. Рецепти у всіх різні. Їм цікаво спробувати наші, нам цікаво те, що роблять вони. Потім у мирний час будемо пекти різні паски кожен у себе вдома.
Готову випічку забрали учасники, а також роздали іншим переселенцям, які перебувають у скрутних обставинах. Ще десь біля 50 пасок передадуть для підрозділу «Айдар», який зараз воює під Києвом. Загалом за день планували зробити біля сотні виробів.
Читайте: Із гарячих точок і тилу. Як у Франківську допомагають пережити стрес від війни
Соціальна пекарня «Хліб.Ко» існує вже рік. Тут проводять майстер-класи для дітей, які опинилися у важких життєвих обставинах. А тепер планують працевлаштувати одного-двох переселенців.
Серед учасників майстер-класу – Ірина Владченко з Харкова. Жінка приїхала у Франківськ тільки тиждень тому: довго не хотіла покидати рідне місто, але донька, яка евакуювалася раніше, наполягала.
Ми їхали поїздом майже 28 годин, у темряві. Десь половину часу мобільні телефони були в режимі польоту, – розповідає Ірина Владченко. – У мене не було сильного страху, як у багатьох, тому я не спішила виїжджати. Хоч тепер телефоную сусідам – кажуть, що прилітає вже у сусідні двори. Стріляють з усіх боків, але наш будинок поки цілий. Дасть Бог, вціліє.
Жінка приїхала у Франківськ, бо має тут друзів, у них і поселилася. Каже: почувається як вдома. Вона любить готувати, тому вирішила прийти на майстер-клас і навчитися чомусь новому.
Люблю готувати, пекти, робити консервації. Чомусь новому навчитися не завадить. Якщо буде настрій, може на днях спечу свої паски. Але поки немає сил: читаю новини, хвилююся за друзів, які залишилися у Харкові. Коли руки тремтять – не найкраща ідея готувати, – розповідає Ірина Владченко.
На Великдень жінка планує піти до церкви, а потім відсвяткувати з друзями. А після війни – повернутися у рідний Харків, навіть, якщо квартира не вціліє, бо там прожила все життя.
