Минулого року туризм приніс Івано-Франківщині ще більше, ніж у 2023. Більшість традиційно обирала «Буковель», але немало людей мандрували й іншими місцинами Прикарпаття. Наприклад, на понад 70% зріс туристичний збір у Коломийській громаді.
Про підсумки минулого року та прогнози на поточний «Репортер» поговорив з начальником відділу туризму Івано-Франківської ОВА Віталієм Передерком.
Пане Віталію, чим пояснити таке зростання доходів з туризму?
За нашими прогнозами, у 2024 році Прикарпаття відвідає 2,5 мільйонів туристів – це на рівні 2023 року. Податкові надходження від сфери туризму Івано-Франківської області за 2023 рік склали 166,3 млн грн, у 2024 – 251,5 млн грн.
На ріст податків насамперед вплинуло зростання цін на відпочинок – на 10-20%. Причина в інфляції та подорожчанні послуг. А також у тому, що booking повернув комісію до 18% для українських готельєрів.
В основному, зростання відбулося за рахунок садиб і готелів на “Буковелі”. Адже, попри ціни, там був високий запит і на зимовий, і на літній відпочинок.
Читайте: Цього року Франківщина заробила на 13 млн грн туристичного збору більше, ніж минулого
Звідки в основному їдуть туристи?
Дані за 2024 ми отримаємо не раніше кінця лютого. Але у 2023 році найбільше приїздили із Львівської, Тернопільської, Чернівецької областей, а також із Києва. До першої десятки увійшли також Закарпатська, Хмельницька, Вінницька, Дніпропетровська, Рівненська, Одеська області.
Зросли показники туристичного збору в Коломийській громаді. Як ви це пояснюєте?
Туристичний збір Івано-Франківської області за 2024 – 33,1 млн грн. Це майже на 13 млн грн більше, ніж у 2023 році.
Найбільшу частку приросту надходжень для Івано-Франківської області забезпечила Поляницька громада, де розташований курорт «Буковель», а ще майже на чверть зросли туристичні збори у Яремчанській та Ворохтянській громадах.
Але значно зріс туристичний збір і в Коломийській громаді. Коломия минулоріч провела багато цікавих заходів, причому різної тематики і для різних цільових груп – і культурні, і туристичні, і історичні, і гуманітарні, і благодійні.
Серед них можна назвати фестиваль «Живе Різдво», XIV Обласний відкритий фольклорний фестиваль «Писанка», Фестиваль-конкурс естрадних виконавців «Зорепад», VIII Всеукраїнський відкритий фестиваль народної хореографії «Покутські витоки», Відкритий фестиваль дитячо-юнацьких, молодіжних та незалежних театрів «FrancoFest», Фестиваль-ярмарок книги «Коломийський манускрипт» XI Січове свято, XXXVIII музичний фестиваль ім. Анатолія Кос-Анатольського тощо.
Читайте: У гості до зими. Куди поїхати на Прикарпатті на вихідні взимку
Це посприяло короткотерміновому, але стабільному упродовж року притоку гостей у громаду, які ночували у закладах тимчасового розміщення і сплачували туристичний збір.
Бачимо падіння показників у Зеленській та Вигодській громадах. У Зеленській, певно, через близькість кордону. А чому втрачає Вигодська громада?
У Вигодській громаді залишається не так багато готелів чи садиб для розміщення туристів. І, на жаль, упродовж року я не побачив управлінських рішень чи достатньої активності підтримки розвитку локальних бізнесів.
Так, Вигода виграла великий міжнародний грант, але його результати вплинуть на туризм не швидше ніж років через 3-5, а наразі я бачу застій, бо є “Карпатський трамвай”, є Центр спадщини Вигодської вузькоколійки – і все, розвитку немає.
Чи розвиваються в нас інші види, наприклад, гастрономічний, культурний туризм?
Культурний і гастрономічний туризм у нас традиційно популярні і «супроводжують» відпочинок туристів як влітку, так і взимку. Що нам точно потрібно підсилювати, це створення мережі тематичних гастрономічних маршрутів, але наразі у нас немає на це ресурсів, ні людських, ні фінансових.
Ми готові до роботи над диверсифікацією туристичної пропозиції, але немає можливості працювати силами 2-3 людей.
Триває проєкт, присвячений Опіллю, завершився проєкт по Бойківщині. Як ви оцінюєте їхню успішність та результати? Чи плануються наступні, наприклад, про Покуття?
Нашу роботу я оцінюю добре, натомість громади, на жаль, не відпрацювали так, як мені б того хотілось. Десь ми побачили байдужість, десь нерозуміння, десь відмовки через різні причини. Але у будь-кому випадку ми свої завдання у проєктах «Бойківські Карпати» і «Опілля: скарби нації» виконали. Далі – черга за місцевим самоврядуванням.
А до проєкту Покуття ми повернемось обов’язково. Бо це моя мрія, і частина мого коріння – мій батько покутянин, а, отже, трохи і я.
Чи плануються цього року на Франківщині якісь особливі заходи?
У планах на цей рік – завершення проєкту по Опіллю міжмуніципальним форумом, продовження проєкту «Турбота про родину Героя», п’ятий ювілейний і завершальний сезон досвідних мандрів «Невдома: мандруй незвіданим Прикарпаттям», проведення ІІ Галицького форуму, створення паломницького маршруту Camino Ruteno (Camino Galitziano), продовження моніторингу доступності для людей з інвалідністю туристичної інфраструктури.
Великого нового проєкту у 2025 році не буде, поки не будуть подолані адміністративні перешкоди, які вплинули на нашу роботу у 2024 році і заважають працювати надалі.
Щодо міжнародних проєктів, то ми долучимось експертно до реалізації заходів грантів транскордонних програм. Перша подія вже на початку лютого – участь у проєкті ГО «Асоціація економічного розвитку Івано-Франківщини (АЕРІФ)» «Покращення візуалізації спільної культурної спадщини через Карпатський культурний шлях».
Що, крім війни, на вашу думку, найбільше шкодить розвитку туризму в нашій області?
Перше, давно є проблеми з нормативним регулюванням сфери туризму в країні й це впливає на бізнес-процеси в області, такі як адміністрування податків, захист суб’єктів і споживачів ринку тощо.
Друге – те, що туризмом у нас в громадах займаються не професіонали. А найгірше те, що ті управлінці, які є, не мають бажання вчитись. Врешті, у нас весь туризм майже зводиться до концертів і виставок у бібліотеках. Немає браку фінансування – бо грантових пропозицій достатньо, – а є небажання змінювати систему. Зі 62 громад від сили 5-7 працюють, як треба, а решта – не на тому рівні, який потрібен для нашої туристичної області.
Третє – це проблема сервісних кадрів. Через війну багато фахівців готельно-ресторанної сфери виїхали за кордон. На ринку зросла конкуренція за тих, хто залишився, а притоку молоді, ще й не досвідченої, замало, щоб відновити баланс і ту якість, на яку розраховують туристи. Наразі, поки закриті кордони, це не так відчутно, але як тільки завершиться війна, значна частка преміумсегмента ринку внутрішнього туризму області вже буде точно відпочивати не на Буковелі, а в Європі, Азії та Америці.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.