Раніше Назар Назарук захоплювався екстримом. Зараз він працює відеографом у 10 гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» – знімає життя солдатів, бої та історії з фронту. Як він перетворив своє захоплення на роботу, чим для бригади важлива медійність та чому купує техніку самостійно, Назар розповів Репортеру.

Від екстриму до документалістики

Задовго до вторгнення життя Назара Назарука крутилось навколо руху. Він катався на сноубордах, скейтах, водних дошках, кайтсерфах тощо. Тоді екстремальна культура в Україні тільки зароджувалася.

І ми знімали це все на відео. Ніхто з нас не був професіоналом. Все було на аматорському рівні. Ми купували якусь техніку. Людям було також цікаво за цим дивитися, – каже Назар Назарук.

Екстрим поступово перетворився на роботу. Назар відкрив бізнес, продавав спорядження. Будував плани на роки вперед.

Я думав, що буду все життя кататись, займатися екстримом, продавати спорядження для екстремальних видів спорту. Але у 2014 році почалась війна, людям стало не до того. І у 2016 бізнес довелось закрити, – розповідає Назарук.

А далі був період пошуку. Каже, перебивався на тимчасових підробітках.

Тоді Назар познайомився з Сергієм Караванцем, засновником франківського півмарафону, який на той момент створював рекламний продакшн. Спершу Назар прийшов туди як помічник. Потім сам почав писати сценарії та знімати ролики.

Так поступово він виріс до оператора та креативного директора, а у 2019 році опинився в медіа Ukraїner.

Там мені пощастило познайомитись і попрацювати з монстрами документалістики. Вони вчили мене, я набирався досвіду. Зараз майже весь чоловічий склад Ukraїner – у Збройних силах, – каже Назар.

У лютому 2022 року він поїхав знімати черги до ТЦК. У перші тижні зняв для Ukraїner три сюжети з Івано-Франківська. Один був про друга Назара Сашу Кодака, який прилетів в Україну з Америки, щоб волонтерити. Інший – про дівчину Софію, яка носила на вокзал бутерброди для людей, що приїздили з прифронтових регіонів. Третій – про акторів франківського драмтеатру, які грали вистави в бомбосховищі.

Потім мене покликали познімати для фонду Save Ukraine Now Івано-Франківська. То час від часу знімав там. Вони виконували якісь запити для військових. І тоді я вперше знімав в обласному ТЦК. Це був мій перший досвід роботи з військовими, – говорить Назар Назарук.

Влітку 2024 року він отримав повістку. Порадившись з друзями, вирішив йти в 10 окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс».

Думав, буду літати на дронах. Але мені сказали, що можу займатись тим, що я вмію і люблю. Тому тепер виконую свою роботу, але вже в “десятці”, – говорить Назарук.

На День Незалежності, 24 серпня, він прибув на схід. Каже, з того моменту почалась нова робота. Команда, де він опинився, була молодою.

У нас створився такий невеличкий колектив, троє людей, і ми почали будувати роботу нашого відділення з нуля. По суті, командування дало нам карт-бланш. Вони ніяк не обмежували нас в роботі, – говорить Назар.

Читайте також: Війна і писанки: як коломиянин Олег Кіращук наближає перемогу в артдивізіоні бригади «Едельвейс»

Пропаганда — вид реклами

Завдання комунікаційного підрозділу в бригаді різні. Це може бути висвітлення бойових дій, роботи бригади або зйомки матеріалів для внутрішнього користування.

Можемо поїхати знімати роботу артилеристів, танкістів або пілотів БПЛА. До мінометників ми колись ще потрапляли, але зараз до них вже не поїдеш, – каже Назар Назарук.

Також у його роботу входить боротьба з дезінформацією і супровід журналістів, які працюють на передовій.

Російська пропаганда працює дуже добре і на високому рівні. Їм навіть не дуже треба висвітлювати діяльність бригад, бо в них це на рівні кінематографу. Вони повним ходом зараз кліпають ці фільми про війну і на це виділяють шалені бюджети, – каже Назар.

З його слів, від того, як бригада говорить з людьми, залежить її впізнаваність, довіра до командування і здатність залучати нових військових. Каже, ті частини, які першими зрозуміли важливість медійності, сьогодні виросли в повноцінні корпуси.

Пропаганда – це вид реклами. Вона працює десь плюс-мінус однаково. Ти повинен показувати людям те, що вони хочуть. Реклама продає, а так само ти повинен «продавати» свою бригаду – класно, якісно, – каже Назар.

Зараз його робота більше документальна. Кілька місяців працював над стрічкою про бійця-добровольця з позивним “Отаман”. Там показали його шлях від моменту приходу в підрозділ до бойових виїздів. Паралельно команда робить ще один фільм – про воїна, який прийшов до війська «у спортивних штанах», а нині повноцінний боєць.

Також їхня команда відзняла фільм «Воїни гір», присвячений 10-річчю бригади. Там показали історію гірської піхоти – від початків до сучасності.

Читайте також: Дискотека для ворога. Як «едельвейс» Михайло Семків влаштовує бої на «мавіках» (ВІДЕО)

Нічого собі, ти в десятці!

Назар Назарук каже, що частина техніки в медійних підрозділах застаріла. Її не можна просто списати або замінити, бо кожна одиниця обліковується, та й процес списання у ЗСУ складний. Тому Нараз прийшов на службу з власним обладнанням.

Я працював у цивільному продакшені й знав, що для якісної зйомки необхідні камера, світло, петличні мікрофони, рюкзак, усе під рукою. Тому все своє привіз з собою, сприймаю це як звичайну роботу, – пояснює оператор.

За словами Назара, знімати матеріал «аби було» означає здавати позиції.

Ютуб-канал нашої бригади – це й моє портфоліо. Коли повернуся до цивільної роботи, мені буде що показати, — говорить Назар Назарук.

Він каже, що в армії до творчої роботи ставляться, так само як до бойових завдань. Дедлайни тут майже завжди “на вчора”.

У цивільному житті ти плануєш: сценарій, локації, люди. Тут ти просто чуєш: потрібно завтра – і робиш, — пояснює він.

Через це інколи страждають деталі. Бо не завжди є можливість обрати ідеальну локацію чи знайти потрібних людей. Але, за словами Назара, якщо ти професіонал, то не можеш зробити нижче за свій рівень, навіть коли час обмежений.

Я як прийшов вмотивований минулого літа, так і залишився. Творчість є моєю мотивацією. Хочу, щоб про мою бригаду говорили добре. Хочу, щоб коли казав, що я в “десятці” – всі такі “нічого собі, ти в десятці, чувак!”. І коли кажуть “о, десятка класна” – я відчуваю, що моя робота зроблена добре, – каже Назар.

Де фіксувати події, як не на фронті

Відеограф вважає, що в роботі документаліста головне – не черствіти й співпереживати герою історії.

Ми пам’ятаємо кожного, хто загинув. Для нас людське життя важливе, – каже Назарук.

Назар не мріяв бути військовим. Але він упевнений, якщо вже обрав документалістику своїм покликанням, то де фіксувати події в країні, в якій йде війна, як не на фронті?

Всі події відбуваються там, на передовій. Саме там вирішується доля країни. І нам випала честь показати це для майбутніх поколінь, — каже Назарук.

Коли ти свій — довіряють

Зі слів Назара, не всі військові одразу розуміють, чим він займається. Часто на позиціях має пояснювати, що він також «едельвейс».

Коли бачать, що ти свій, говорять інакше. Сидиш з ними в бліндажі, знімаєш, просто розмовляєш. Люди на війні дуже швидко зближуються, – говорить Назар.

Саме тоді народжуються найщиріші історії. Коли військові повертаються з позицій, вони ще на емоціях і готові говорити.

Іноді вони так розповідають, що ти вже картку памʼяті заповнив, а він далі говорить. Люди хочуть виговоритися. А я слухаю, — каже Назар.

Мрію знімати в Кримських горах

Назар Назарук найбільше мріє знімати у звільненому Криму.

Ми гірсько-штурмова бригада, тому хотілося б показати наших хлопців у Кримських горах. Я багато разів був у Криму, знаю його добре. Це особливе місце, і я хочу колись повернутися туди з камерою вже як документаліст нашої перемоги, – каже Назар.

Авторка: Ілона Салій

Читайте також: Подарувати малим свято. П’ять добрих ініціатив до дня Святого Миколая