У Франківську вже два місяці працює Логістичний центр, через який від рідних доставляють адресні посилки військовим на передову. Це роблять активісти «Спілки волонтерів Прикарпаття». Волонтери займаються цим з 2014 року. Зараз, кажуть, трохи легше, бо пальним забезпечує міська та обласна влада, тому поїздки є регулярними.
Отож, коли, як та що рідні можуть передати своєму оборонцю з дому? Про це дізнавався Репортер.
Лише на передову й лише в руки
За словами керівника «Спілки волонтерів Прикарпаття» Ігоря Лукиніва, зараз допомоги з Європи майже не приходить, а от волонтерка від рідних буде завжди й треба це підтримувати.
І підтримують. З початку війни волонтери возять усе, що треба, на самий передок. Єдине, що раніше самі шукали пальне, де лише можна. Тепер волонтерів заправляють міська влада та обласна військова адміністрація.
Посилки до нас звозять зі Снятина, Коломиї, Рогатина, Брошнева, Заболотова, Богородчан, – говорить Лукинів. – Остання поїздка – було біля сотні адресатів, яким віддали пакунки. Зараз буде понад сто.
Лукинів запевняє, що усі посилки суто військовим і на самий передок. Каже, вони ніколи не звозили на жодні склади.
Ми як їхали, так і їдемо до хлопців на самий передок, аби віддати в руки, – каже Ігор Лукинів. – От, останній раз наші волонтери були аж за Бахмутом, майже біля ворога. Були такі мудрагелі, що казали, усю волонтерку на склад, а військові адміністрації будуть передавати. Я запитав, от, дамо на Бахмутський напрямок – вони відвезуть на саму нульовку хлопцям? Ні. Тоді про що ви говорите? «Новою поштою» – так само, бо у Краматорську, Слов’янську, Бахмуті її нема.
Також згадує, що один раз відправили допомогу потягом на Харків, більше не будуть. Усі ящики були розірвані й деякі ліки, які замовлял,и не дійшли.
На роту, а вони там поділяться
Про кожну поїздку волонтери оголошують на своїй сторінці «Спілка волонтерів Прикарпаття» у Facebook. Зараз, наприклад, оголошений збір до 9 вересня на Донецький, Луганський, Херсонський, Харківський та Запорізький напрямки.
Рідні, у кого близькі служать у котромусь з цих керунків, можуть скласти посилки та привезти у волонтерський штаб до Білої хати на Грушевського, 21 (вхід посередині – ГО «Спілка волонтерів Прикарпаття»).
Також усю інформацію можна дізнатися за телефоном «гарячої лінії» 096 871 53 64. Вона цілодобова. Усі дзвінки тут приймає Михайло. Каже, щодня є до 20 дзвінків. Телефонують з усієї області, навіть з Львівщини.
І телефоном волонтери ще раз інформують, на який напрямок їдуть, до якого числа збирають посилки і що можна передавати. А можна все, крім алкоголю та наркотиків. Волонтери ще раз відкривають посилки й передивляються, бо мусять знати, що там.
Читайте також: Туди допомога, а звідти – люди. Як франківець Тарас Стрілецький рятує від війни (ФОТО)
За два дні до виїзду у нас тут капець, – розповідає волонтер спілки Андрій Паляниця. – От, дзвонимо хлопцям, що готуємося їхати до них. І буває таке, що перед поїздкою ми ще шукаємо два буси, аби помістити всі коробки, які нанесли. Й так їде чотири буси, а тут ми шукаємо ще два додатково. Рідні як привозять? Не передають тільки сину, а ще й на побратимів. Раз жінка привезла 45 ящиків, мовляв, то на роту і вони ще там поділяться.
Усі коробки підписані й пронумеровані. На кожній два номери, тобто дві контактні особи. Якщо один не зможе забрати, то це зробить інший.
Як вантажимо бус, то починаємо з крайньої точки і складаємо коробки, які туди. І так до тих, куди заїздимо найперше, – пояснює Ігор Лукинів. – Усі наші хлопці їдуть на волонтерських засадах. Водіїв вистачає. У нас хлопці між собою ледь не б’ються, так хочуть їхати. Усі хочуть якось долучитися, помогти. І взагалі, хто раз туди поїхав і побачив на власні очі, яка там біда, – хочуть їхати ще.
Каже, у них сформована група з 12-15 людей, які їздять постійно. Переважно своїм транспортом. Також на спілці є два свої буси. Один недавно потрапив у ДТП, його ремонтують.
На Запорізький напрямок щотижня їдемо, бо там багато наших з області, – додає Лукинів. – І на Донецький так само. На Харківський – раз на два тижні. Звідти майже ніколи не їдемо порожні. Забирали рідних військових на безпечніші території, помагали виробництво перевозити невелике, навіть везли «200».
На один бус орієнтовно йде 380 літрів солярки у два боки. Крайня точка від Франківська, куди доставляють посилки, – 1500 км.
Клич на вареники
Крім адресних пакунків від рідних, волонтери спілки додають ще пару коробок від себе. Там вода, печиво, засоби гігієни та інше. У кожну коробку обов’язково кладуть дитячий лист.
Також домашню випічку, свіжу, – розказує Ігор Лукинів. – Її печуть жінки у франківській школі №11 та у Тисменничанах і на ранок перед відправкою привозять, і ми вантажимо свіже до буса. Нема такого, що нині спекли, а ми веземо через пару днів. Усе налагоджено. Якщо хтось приносить випічку, але ми знаємо, що ще два-три дні не поїдемо, то в нас є куди діти. Наприклад, ми на госпіталь завозимо, у військову частину, на полігон. Там також треба.
Каже, хлопці вже вареників просять, але ще не сезон. Десь з листопада, говорить Лукинів, кинуть клич серед господинь – і будуть вареники.
Читайте: Папір вислухає все. Франківська психотерапевтка розробила щоденники, які допомагають жити у війні
Також наші волонтери, які мають свої точки на базарі з овочами, перед поїздкою завжди нам дають по кілька ящиків різного – огірків, помідорів, капусти, перцю, – розповідає він. – Постійно веземо й ділимо на всіх. Крім продуктів, веземо цвяхи, сітку, клейонку, скоби, лопати, медикаменти, мішки, сокири, амуніцію, Цього разу два тепловізори були, газові лампи. Зараз будуть затребувані буржуйки та ліки проти застуди.
Ще волонтери переганяють хлопцям автівки. Вже відвезли понад 100 машин і треба ще, бо на передовій вони – розхідний матеріал.
Отже, ще раз нагадуємо. Усі, у кого рідні служать на передовій, можуть їм передати посилки через волонтерів Логістичного центру.
Приносити за адресою: Грушевського, 21.
Телефон «гарячої лінії»: 096 871 53 64.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.