Урбаністична платформа Metalab в Івано-Франківську досліджує місто та експериментує з матеріалами і просторами. Основна команда платформи – дівчата. Вони займаються не лише теоретичними аспектами урбанізму. А й не бояться, засукавши рукава, працювати з глиною, деревом, бетоном, металом. І тим самим доводять – не має чоловічої чи жіночої роботи. Є лише бажання позитивних змін, любов до міста і його просторів, пише Репортер.
Від дослідження спільноти до реновацій
З початком вторгнення платформа Metalab об’єднала небайдужих в ініціативу «Ко-Хати». За півтора року ініціатива повністю відремонтувала та переобладнала шість занедбаних будівель для проживання 1220 ВПО в Івано-Франківській та Хмельницькій областях. Наразі вони працюють над ще одним гуртожитком для ВПО у Кам’янці-Подільському.
Паралельно команда Metalab розробила прототип доступних меблів: ліжка, стелажа та стола, які можна виготовити швидко й без значних витрат. А ще – легко розібрати та перевезти. Елементи меблів – взаємозамінні. За потреби можна замінити будь-яку пошкоджену частину.
Саме цими меблями й облаштовані усі нові помешкання на об’єктах «Ко-Хати». Їх для ініціативи виробляють місцеві виробники.
А після трагедії на Каховській ГЕС дівчата зініціювали поїздки на деокуповану Херсонщину. Там допомагають з відновленням житла і залучають інші організації.
На Херсонщині на практиці зіткнулися з проблемою великої кількості будівельних відходів через руйнування після ворожих обстрілів.
Нині Metalab втілює новий напрям роботи – «Лабораторію сталих матеріалів», де взялася досліджувати, розробляти та тестувати рішення на сучасні виклики у галузі будматеріалів.
У Metalab складова експерименту є в усіх проєктах і процесах. Досвід із перевикористанням ми отримали ще раніше, коли працювали над проєктом озера «З лебедем» і дослідженням матеріалів у публічних просторах Івано-Франківська, – каже проєктна менеджерка Мар’яна Баран. – Коли ми стикнулися з кризою спершу в час ковіду, а потім із початком повномасштабної війни, то побачили, що підходи кругової економіки, про які ми давно говоримо, набувають практичного застосування. Ми ніби весь цей час, усі ці роки готувалися до таких кризових станів. Нашу ідею з лабораторією сталих матеріалів цьогоріч підтримало представництво фонду імені Гайнріха Бьолля у Києві. Тому, як би жорстко це не звучало, але криза нас підсилює. Ми виросли як команда і кількість проєктів збільшилася також.
Читайте також: Врятовані та вільні. Як у Косові занедбаний килимовий цех став центром культури і підприємництва
Кругова економіка передбачає відновлення, повторне використання, раціональне споживання ресурсів за допомогою нових рішень. Мар‘яна каже, почали працювати з цією темою з моменту заснування платформи головним чином через зв’язок зі спільнотою. Бо саме спільнота й те, чим вона живе, формує місцевий контекст, допомагає зрозуміти, якими вона володіє ресурсами, які сфери життя можна підсилювати.
Зокрема, багато принципів кругової економіки чи сталого будівництва застосовують у проєкті «Ко-Хати».
Ми навіть не виокремлюємо це як особливу цінність у команді. Тому що для нас вже за замовчуванням так має бути: якщо є можливість перевикористати якийсь матеріал, ми це робимо, – каже Мар’яна. – Якщо є можливість залишити старі елементи інтер’єру, ми це також використаємо. Бюджети на відновлення житла часто обмежені. Тож ми зацікавлені в тому, щоб свідомо використовувати ті ресурси, які у нас є. Але це також про переоцінку ресурсів в цілому, про повагу до людської праці, фінансів, матеріалів.
Розробка, тестування, впровадження
Лабораторія сталих матеріалів, яку нині розвивають дівчата із Metalab, має декілька складових: дослідження, розробка й тестування матеріалу.
На етапі дослідження ти можеш зрозуміти, якою є потреба, яку задачу ми вирішуємо, для чого це все. На етапі розробки – проходиш цих 100-500 експериментів та аналізів, де формуєш технічну карту матеріалу, показуєш, що він може взагалі. На етапі тестування – перевіряєш ці гіпотези, які ти під час розробки зводила, – розповідає Мар’яна Баран. – Це може бути корисним для інженерної, архітектурної галузей, промисловості, дизайну. Доступ до дослідження та експериментів допоможе дізнатись більше про природу матеріалу і зменшити ризики на етапі застосування у будівництві цих матеріалів у майбутньому.
До теми: Як киянин під Франківськом побудував автономний будинок з бомбосховищем
Metalab проводять тестування матеріалів у мейкерспейсі «Парасолька» – просторі, облаштованому платформою Metalab, де є різні інструменти, обладнання та ресурси для створення нового. Зокрема, тут уже вирощували комбучу, експериментували з виготовленням римського бетону із перетертих будівельних відходів. А нині встановлюють перестінки з відпрацьованих склопакетів, що є ще одним напрямом лабораторії.
«Лабораторія сталих матеріалів» є складовою всієї моделі «Парасольки». Вона дає нам доступ до різного обладнання і до різної експертизи, – пояснює Мар’яна Баран. – Сьогодні ми працюємо з римським бетоном, де у нас є цегла, деревне вугілля, вапно. Якщо завтра будемо працювати з алюмінієм, то він потребуватиме вже іншого обладнання, інших знань. На ще іншому етапі буде текстиль чи водорості й відповідно потрібна буде інша експертиза. Завдяки спільноті, побудованій навколо мейкерспейсу, маємо доступ до різносторонньої експертизи та обладнання.
Технологія римського бетону, з яким нині експериментує Metalab, є екологічно чистою, бо не передбачає використання цементу як речовини, що зв’язує.
Cклад цього матеріалу простий: вулканічний попіл, вапно й вода. На етапі експерименту команда Metalab створила різні рецепти такого бетону. Використовували пісок, цеглу, глину і деревне вугілля з різних регіонів України: Івано-Франківська, Харкова й Херсонщини.
Частину заготовлених матеріалів подрібнювали та замішували з водою, додавали у залиті форми шматки битої цегли та гравію, втрамбовували. Далі – кілька тижнів, допоки матеріал затвердне. Нині науковці Прикарпатського національного університету тестують вісім різних зразків виготовленого у мейкерспейсі римського бетону, аби виявити сильні та слабкі сторони експериментальних сумішей.
Дослідження сталих практик у будівництві дуже важливі саме зараз. По-перше, внаслідок війни багато будівель частково чи повністю зруйновані. Залишається вторсировина, яку потенційно можна переробляти й використовувати для відбудови замість традиційних матеріалів, – розповідає Мар’яна Баран. – По-друге, сталі матеріали, як римський бетон, — це економія коштів і ресурсів. Він не потребує випалу, тобто не треба використовувати газ і електроенергію. Достатньо зачекати, щоб бетон природно висох. І що довше він стоїть, то більше скріплюється, а утворені тріщини самозатягуються через взаємодію вапна з вологою. Стіни з такого бетону краще залишати у природному вигляді, не покривати лаком чи полімером. До того ж виготовлення такого матеріалу із вторсировини мінімізує витрати на транспортування готового матеріалу та інші логістичні витрати.
У планах команди також експерименти із розмірами брикетів римського бетону, розробка готових до використання сумішей та побудова з них у мейкерспейсі «Парасолька» тестового елементу інтер’єру.
Також команда Mеtalab експериментувала з різними способами вирощування чайного гриба. Зокрема, вивчали, в яких умовах гриб виростає найшвидше, як поєднувати гриби, щоб вони зросталися між собою та утворювати цілісну плівку. З чайного гриба планують формувати тонке сухе полотно. Таке полотно може замінювати шкіру чи текстиль.
Разом із дизайнеркою та мисткинею Наталею Корнієнко, засновницею бренду Nata Morn, тривають експерименти з обробки матеріалу та способів з’єднань, щоб зрозуміти, як застосовувати його надалі. Мар’яна Баран припускає, що завдяки світлопропускним властивостям гриба цей матеріал може бути використаний у дизайні світильників чи як штора або ширма.
Читайте також: Майбутнє медицини. Франківець створює на 3D-принтері моделі, які полегшують роботу лікарів
Мені як проєктувальниці, дизайнерці, важливо мати безпосередній контакт з матеріалом. Доки я не потримаю це в руках, не розріжу, не зв’яжу, доти не буду розуміти, як це максимально можна використати, – каже Мар’яна Баран. – У проєктувальній галузі для людей, які створюють нові об’єкти, нові рішення, важливо мати доступ до кінцевих компонентів, з яких це буде створено»
Окрім безпосереднього майданчика для експериментів у просторі мейкерспейсу «Парасолька» і створення різних зразків матеріалів, платформа Metalab починає формувати базу для бібліотеки матеріалів. Така бібліотека буде корисною для дизайнерів, архітекторів, які зможуть прийти і подивитись на матеріал: як він виглядає, як з нього зроблений певний елемент, який у нього склад, які рекомендації його використання.
Інший погляд на творення
Стежити за роботою мейкерспейсу «Парасолька» можна на сторінках платформи Mеtalab у соцмережах та на їхньому сайті. Водночас Мар’яна веде сторінку в Instagram – di.via.materia, де показує, як відбувається робота на різному обладнанні і з різними матеріалами. Більшість дівчат у команді Metalab працюють з різним обладнанням у майстернях – зварюють метал, працюють на ЧПК-верстатах (з числовим програмним керуванням) для порізки дерева, працюють з глиною та електронікою.
Ми показуємо, як це виглядає нашими очима. Зокрема й те, що є також краса цієї фізичної, часом важкої роботи. Але це не робить мене ні більш героїчною, ні якоюсь менш спроможною. Це просто інший погляд на процес творення, – розповідає Мар’яна Баран. – Мені хочеться, висвітлюючи нашу роботу в таких звичних для суспільства маскулінних сферах, показувати, що жінка також це може. Але показувати так, як я це бачу та відчуваю.
За її словами, і в архітектурі, і у сфері експериментів, виробництва й будівництва – жінки досі в меншості. Але їхні знання та експертиза мають вагу в цій відверто маскулінній сфері незалежно від статі.
У нас в Metalab є справді багато практичних застосувань тих теорій, про які зараз багато говорять, – каже Мар’яна. – Зараз я не відчуваю, що мені чогось не вистачає чи щось мене стримує через те, що я жінка в цій галузі. Якщо треба, я навчуся, спитаю один раз, другий, десятий, сама спробую це зробити. Коли ти своїми діями показуєш, що ти розумієш, що робиш, що в тебе є наполегливість, то стереотипи не мають значення.
Авторка: Ольга Суровська
Матеріал створено за підтримки Волинського пресклубу.
Comments are closed.